Українська Православна Церква Київський Патріархат: Офіційний веб-сайт

http://www.cerkva.info


Сатанізм — небезпечна гра


3 квітня 2006
Коли іноді серед людей заходить розмова про сатанізм, то більшість це явище пояснює впливом фантастичних фільмів, хво­рою уявою або просто не­віглаством. Буває також, що дехто, маючи досить серй­озні проблеми, пов’язані із нечистими духами, замість того, щоб звернутися за по­радою до духовного пасти­ря, шукає допомоги у так званих народних цілителів. Саме переважно таким чи­ном люди часто стають жер­твами різноманітних “провидців”, “цілителів” або й просто “дідів” та “бабів”, які, прикриваючись християнсь­кою символікою, звершують далеко не Божі справи.

В Римском папском университете Regina Apostolorum («Царица апостолов») ввели курс изучения сатанизма, оккультизма и одержимостью бесами. Зга­дати хоча б той факт, що свої сеанси вони проводять у той час, коли у храмах три­ває молитва. Також нічого спільного з Християнством не може мати продаж ними язичницьких амулетів. У своїй протидії Християнству нечисті духи часто задо­вольняються лише цим. Од­нак, на жаль, існують і відверті способи шанування падшого ангела. Сатанізмом називається шанування падшого ангела люцифера (satanas (євр.) – Мк.1.13), diablos (грецьк.) – Ін. 6.70). В усі часи са­танізм мав прихований ха­рактер і тому вивчити його історичне становлення до­сить складно. Відомо, що у 681 році собор у м. Толедо засудив здійснення “меси мертвих”, яка правилась з метою чиєїсь смерті.

В епо­ху середньовіччя про дияво­ла сформувалась уява як про злобну та готову до по­мсти силу. До нього почали звертатися люди, які бажа­ли комусь помститися. Під час хрестових походів захі­дне лицарство мало змогу ознайомитися з різними східними окультними прак­тиками. Це сприяло форму­ванню сатанинської обрядо­вості. Вперше про чорну месу (спотворене виконання християнської Літургії) здується в 1324 році на суді над леді Кайтелер (Англія). Її було звинувачено у чаклунстві, принесенні у жертву тварин та у стосунках з нечистими духами. Подібні процеси відбувалися в 1600 році у Швеції. В ХVII ст. служіння дияволу набуває організованого характеру. В 1614 році угорську графиню Е. Баторі було засуджено за принесення у жертву людей та канібалізм.
У другій половині XVII ст. у Франції, у середовищі вищого дворянства виникають законспіровані групи сатаністів. За часів правління Людовика XIV існувало вже близько шістдесяти жерців, які регулярно здійснювали чорні меси. Створення органі­заційної структури сатаністських сект відбулось у США та Англії на межі ХІХ–ХХ століть. Тодішнім лідером сатаністів був Блістер Кролі (1875–1947 рр.), Ще у юнацтві він мріяв про те, що долучить­ся до знищення Християн­ства. Після закінчення Кембріджського коледжу Трініті він брав участь у діяльності різних містичних орденів (“Орден рубінової троянди і золотого хреста”, “Срібна зірка”, “Храм і орден золотої зірки”, “Орден східного хра­му”). Під час перебування в останньому ордені він тісно спілкувався з майбутніми ви­сокими чиновниками СС. Кролі здійснив декілька екс­педицій до Єгипту та у Гіма­лаї. Під час сатанинських ри­туалів ним було запровадже­но використання наркотиків. Він також активно практику­вав сексуальні оргії, які нази­вав містеріями Ісіди та Адон­іса. Під час чорної меси Кролі вбив свого асистента за те, що той помилився. Крім того, він підтримував ідею прине­сення у жертву людини. Себе Кролі називав “великим звіром” та “666”. Свої ідеї він переніс у США.

Його послідовник Ентоні Лавей в 1966 році, заснував “церкву сатани”. Його авторству на­лежить чимало книг сата­нинського змісту. Лавей у значній мірі скористався на­строями сучасного йому аме­риканського суспільства. Сам він зазначав: “Ми проповідує­мо те, що стало американсь­ким способом життя. Просто не всі мають мужність нази­вати речі своїми іменами”. У 80-х роках XX століття Лавей робить спробу переконати суспільство у тому, що са­танізм не має нічого спільного з наркобізнесом, жертвоп­риношенням тварин та лю­дей. Але нові скандали зава­дили цьому обману. Зокрема в 1972 році члени секти Ч. Менсона, керівника ковена (підрозділ церкви сатани) на дачі кінорежисера Р. Поланскі вбили акторку Шарон Тейт і її друзів. Поліція дослідила, що цей злочин мав ритуаль­ний характер, оскільки на стінах будинку були залишені культові малюнки, зокрема, перевернуті хрести і пентаг­рами (п’ятикутні зірки). В наш час існують мільйо­ни шанувальників ворога роду людського.

Лише у США близько трьох мільйонів вва­жають себе сатаністами. На жаль, багато музичних колек­тивів працює на благо нечи­стої сили. Наприклад, відома група “Роллінг стоунз” випу­стила пісню “Симпатія до ди­явола”, Неформальним ліде­ром американської церкви сатани став популярний на Заході співак Джин Менєфільд. В Україні перші малочисельні диявольські секти з’я­вилися у 70-х роках минуло­го століття. Найшановнішим у світі знаком сатанізму зали­шається зображення п’яти­кутної зірки у колі. Кожна точ­ка такої зірки символізує владу диявола, поширену на різні частини світу. Взагалі, сатаністи використовують різні спотворення християнських символів. Таким чином, вони вказують на те, що сатанізм являє собою повну проти­лежність християнству.

Сата­ністами пропагується ідея ар­ійської раси та фашизму. На­ціоналізм вони заперечують, оскільки вважають, що його принципи спрямовані на руй­націю арійської раси. Сатані­сти вважають лише себе повноцінними людьми, а для характеристики решти люд­ства зони знаходять безліч сквернословних та свято­татських епітетів. Подібні вислови сатаніти також ви­користовують щодо своїх однодумців. Адже озлоб­леність, як протилежність християнській любові, для них є підвалиною їхнього вчення. В перекладі з грець­кої мови слово “диявол” означає “той, що руйнує, роз­діляє, розриває”. Це цілком відповідає життєвому укла­ду сатаністів.

Між сатаніста­ми немає єдності. Сатаністські угрупування нена­видять одна одну. Члени секти пов’язані між собою кримінальною діяльністю. Вони знають один одного лише за прізвиськами. Вільно покинути секту не може ніхто. Культ сатани є одним з виявів агресії. Сучасні ук­раїнські психологи стверд­жують, що своєю належні­стю до сатаністів молоді люди таким чином намага­ються самоутвердитися, їх приваблює атмосфера вседозволеності, таємничості, законспірованості, утверд­ження свого “я” та уявна перевага над людьми. В наш час чуємо багато зак­ликів щодо звільнення від комплексів. Пропонується сприймати кожного таким, яким він є.

Однак Христос закликає нас до постійної праці над собою, духовного Преображення, зміни на краще. Справжня воля лю­дини полягає не у вседоз­воленості та нехтуванні мо­ральних принципів, а у звільненні від гріха. Досяг­ти цього можна лише з Бо­жою допомогою. Сатаністи стверджують, що життя без моральних приписів є справжньою волею. Але Спаситель навчає, “що ко­жен, хто чинить гріх, є раб гріха” (Ін. 8.34). Справді ж вільною людиною є той, хто пізнає Божу істину і у відпо­відності до неї будує своє життя. “Пізнайте істину, каже Господь, — і істина визволить вас” (Ін. 8.32), бо “де Дух Господній, там свобода” (2Кор.3.17).

Сатаністи стверджують, що Господь переможений дияволом, однак згадаймо одну євангельську подію, коли Господь вигнав бісів з одержимої людини. Нечисті духи “благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилося у воді” (Мф. 8.30–32). Ми бачимо не лише перевагу Бога над не­чистими духами, але і їхні справжні наміри, тобто — руйнувати та знищувати. Тому сподіваємось, що Все­могутній Господь відкриє духовні очі тим, хто вже зас­ліплений сатанинською оманою та врятує від дия­вольських тенет всіх нас.

Автор: Прот. Андрій Горобець,
настоятель парафії свв. мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії м. Рівне