9 травня - день Перемоги. День радості і день скорботи. 61 рік тому закінчилася війна, яка забрала велику кількість наших співвітчизників. Ще не до кінця загоєні на українській землі рани. Ще кровоточить рана. Пам’ять людська річ зрадлива. Все більше і більше людських поколінь дітей і молоді забувають про ті страшні роки війни. Але історія все пам’ятає і час її ці рани загоюює. Букринський плацдарм на Дніпрі поблизу стародавнього Переяслава-Хмельницького вирішив долю Золотоверхого Києва, який восени 1943 визволили від ворога.
"Мало хто знає, що тут загинуло в переправі майже сто тисяч солдат" - зауважив на мітингу професор Київського національного університету Віктор Король, дослідник Великої Вітчизняної. Московські джерела і звіти командуючих фронтами спеціально замовчували ці страшні цифри жертв осені 1943 в боротьбі за визволення Києва. Але ще залишилися свідки тих кровавих боїв, від яких кровоточило Дніпро.
"Древня Переяславська земля бачила багато воєн ще від часів походів славних наших князів, які боронили її від половців і татар. Але такого лиха ще ніхто не бачив", - так згадували про події осені 1943 року учасники тих подій. Тільки сьогодні 8 травня 2006 року спромоглися цим незабутнім дням поставити пам’ятний знак за підтримки ветеранських організацій, місцевих істориків краєзнавців та державної місцевої влади. На святі відкриття пам’ятного знаку героям Букринського плацдарму згадали всіх. Преосвященний Димитрій, архиєпископ Переяслав-Хмельницький відслужив заупокійну літію і освятив пам’ятний знак. В своєму слові він наголосив на тому, що довгоочікувану перемогу приніс для нас Юрій Побідоносець, пам’ять якого Церква згадує 6 травня.
"Як і тепер так і 61 рік тому на окровавленій і розрушенній українській землі звучало побідоносне "Христос воскрес!", прийшла весна миру, а кров загиблих солдатів мучеників вопіяла до небес про помсту і перемогу і Господь почув наші молитви, сльози матерів і батьків, які втратили своїх синів і дочок у тому страшному вирі війни", - наголосив пареосвященний владика Димитрій.
Сподіваємось, що такі події, як відродження пам’яті замовчуваних жертв Букринського плацдарму - це ще одна лепта і дар в довгоочікуваний акт примирення української нації, сини і дочки якої воювали по обидві сторони барикад за те, щоб процвітала сьогодні вільна і незалежна Українська держава.
