Як ми
вже повідомляли, 14 травня 2006 року вся повнота Української Православної Церкви Київського Патріархату відсвяткувала 40-річчя перебування Святійшого Патріарха Філарета на Київській кафедрі. В день свята була відслужена Божественна Літургія, яку очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет разом з сонмом єпископату та духовенства нашої Святої Церкви. Після урочистої відправи і молебного поклонніння мощам святого священномученика Макарія, митрополита Київського, в патріаршому соборі ювіляра із знаменною подією привітав перший член Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату, митрополит Львівський і Сокальський Андрій. Портал cerkva.info пропонує стенограму вітального слова митрополита Андрія.
Ваша Святосте! Святіший Патріарше Філарете! Сьогодні у вашому кафедральному Патріаршому соборі святого князя Володимира зібрались майже усі архіїєреї Київського Патріархату щоб зі всією українською паствою відсвяткувати свято священномученика Макарія, митрополита Київського - цього святого, який був захисником віри Православної, який зберігав традиції українського народу і який захищав його. Але сьогоднішнє свято - не тільки свято священномученика Макарія, митрополита Київського. Сьогодні ми святкуємо і ваш, Ваша Святосте, ювілей служіння на Київській кафедрі, який вже налічує 4 десятки років - сорокаріччя. В цей далекий 1966 рік промисел Божий привів в це древнє місто Київ, “матір городів Руських”, молодого 37-річного єпископа, щоб очолити йому церкву після вже літніх і немічних митрополитів, які були тут на Київській кафедрі.
Якщо згадати події сорокарічної давності, тоді духовне життя при богоборній атеїстичній радянській владі кожного року маліло, бо атеїстичний режим не дозволяв і душив всякі духовні починання архієрея. І промисел Божий, я думаю, привів Вас в цей період, бо з приходом на Київську кафедру Ви влили в церковний організм України нове духовне життя. Ви почали регулярно відправляти богослужіння не тільки в цьому соборі, а роз’їжджати по всій території України, бо до Вас цього з Київських післявоєнних митрополитів ніхто не робив.
І коли Ви приїжджали в різні міста України, Вас зустрічали багатотисячні натовпи віруючого народу, бо вбачали в Вашій постаті цього енергійного екзарха України, який є дійсно тим керівником і промотором всього релігійного життя. Це було нелегко. Але, не зважаючи на це, Ви як монах, як єпископ пам’ятали слова: “Все зможу я, коли мене укріпляє Ісус Христос”.
І дійсно, кожен день Вашого служіння на Київській кафедрі Господь завжди був з Вами, Він допомагав Вам, про що свідчать успіхи, які Ви впродовж 40 років мали тут, в Києві, і в усій Україні. Вас провидіння Боже вело так, що в цей день, коли Вас назначили екзархом, Ви стали зразу архиєпископом, потім - митрополитом, а зараз очолили, також в дуже складний період буття Христової Церкви в Україні, патріархом.
І в цей ювілей сорокаліття служіння на Київській кафедрі (а це вже є рекорд, якщо ми візьмемо хронологію служіння архиєреїв тут), ми хочемо від імені Синоду, Єпископату нашої Української Православної Церкви Київського Патріархату, від чернецтва духовних шкіл, ректорів академій і семінарій побажати Вам, перш за все, щоб Господь обдаровував Вас здоров’ям, давав силу так титанічно працювати, як Ви працюєте кожного дня, відводячи на відпочинок мінімальну частину доби.
Побажати Вам, щоб Ви були надалі таким милостивим і милосердним, терпеливим, розуміючи всі людські немочі і своїм святительським словом і працею лікували.
Прийміть в цей, ваша Святість, сорокалітній ювілей на Київській кафедрі цю святу просфору, і нехай Господь благословить подальші Ваші труди як першоієрарха. І ми бажаємо, щоб Ви були до кінця і ми всі разом дочекалися всесвітнього визнання нашої Церкви в Сонмі помісних Церков світу. Іспола еті деспота.
