Марія, не плач

Все зазвичай починається, коли в грудях ниє неспокій, у душі горить відчай, а очі не висихають від сліз. Тоді ж у голові снують і колються запитання: Чому? За що? Хіба ж гірша інших? Хіба не заслуговую на щастя? І коли ти шукаєш відповіді у дзеркалі, наносячи черговий шар яскравої косметики та споруджуючи супер-модну зачіску, від якої всі "випадуть в осад", усі запитання залишатимуться риторичними.

Компліменти, звабливі пропозиції та запрошення, безумовно, принесуть втіху, почуття власної неповторності та впевненості. Але ненадовго. З настанням ранку все кольорове та блискуче стає безбарвним і тьмяним, як стара монета. Така ціна твого „безтурботного” життя. Другим твоїм слухачем (після дзеркала) стає найближча подруга, з якою ніколи не доводилося ділити хлопців, бо обидві ви самодостатні, досвідчені, мудрі... жінки? Чи можеш ти щиро назвати себе жінкою? Чи часто почуваєшся нею, коли спілкуєшся з третім своїм порадником – матір’ю. Чи хочеться тобі бути подібною до неї? Готувати обіди, прати гору білизни, тримати на своїх крихких плечах усі домашні клопоти, народжувати дітей? Чи готова ти стати матір’ю сьогодні, зараз? Ні, – ймовірно скажеш ти, – поки що зарано, я ще трішки погуляю, побігаю на дискотеки, а коли красивий, заможний принц покличе мене заміж, я для годиться поморочу йому голову і скажу "так".

А коли, наподорожувавшись досхочу і поживши „для себе”, ми обоє покинемо вживати спиртне й курити, тоді й займемося зачаттям нашої дитини... Стоп! Повернись до свого першого „порадника” – дзеркала – і запитай у нього, чи готова ти сьогодні жити не для себе, а для того, кого любиш і хто, врешті-решт, любить тебе. Згадай про батька, матір, про Ісуса Христа і Пресвяту Богородицю Марію. Чи часто ти згадуєш про них, коли витираєш сльози після „відхиленого” дзвінка, розуміючи, що тебе просто не бажають чути. І коли ось так, одним рухом, перекреслюються повітряні замки з принцом, ідеальною сім’єю і майбутньою дитиною, відійди від дзеркала. Зроби перший крок – поглянь усередину себе. Адже ти справді гарна. Ось така як ти є – без гриму, без напускної бравади і такої модної сьогодні впевненості.

Чи така вже ти сильна, щоб з усім справитися самій? Навряд чи. Коли ж ти, „неготова й недостойна”, у джинсах і без хусточки, стоятимеш перед дверима храму, боячись зайти всередину, це може стати твоїм другим кроком. І, якщо незважаючи на прискіпливі погляди та перешіптування, ти прийдеш сюди вдруге, – відкрита, розчулена й нещасна, – Він уже ніколи більше не відпустить, не зрадить і не розлюбить тебе. А Його Пречиста Матір відкриє тобі свій світ – світ молитви, любові і прощення. Світ, у якому тебе любитимуть так, як матір любить своє дитя – щиро, безкорисливо і ні за що. Не тому, що ти гарна, дотепна та з вищою освітою, а тому що ти – жінка. Тобі уготована найвища місія у житті людському земному – бути матір’ю.

І коли Господь благословить тебе відчути в собі зародження нового життя, ти стоятимеш перед образом Богородиці і плакатимеш від щастя. Знаючи наперед, на які муки ти приречена під час пологів і скільки клопотів чекає на тебе після народження дитини, ти дякуватимеш Пречистій Матері, що удостоїла тебе цього звання – матері, дружини, сестри. Звання значно вищого, аніж жінка-директор чи жінка-депутат. Лише тебе Господь нагородив найкращими якостями, притаманними Його Пресвятій Матері – ніжністю, терпеливістю, жертовністю. Не розміняй їх, не розгуби у цьому не завжди привітному до тебе світі. Бо у твоє єство споконвіку закладені основи жіночності і материнства – основи жінки-берегині. Просто зупинися перед ликом Богородиці Діви, що тримає на руках свого маленького багатостраждального Сина. Схилися перед їх святими постатями, і нехай твоя душа промовить усі відомі і невідомі тобі молитви. Не бійся і не соромся. Так, як почують тебе тут, не почує і не зрозуміє ніхто.

 

Православне молодіжне братство
Преподобного Миколи Святоші, Князя Луцького.

Сестринський відділ "Марія"