Окрасою Церкви є її святі з поміж яких найбільшою славою увінчаний сонм мучеників - християн, що ціною власного життя довели вірність своїм релігійним переконанням. “Кров мучеників - насіння для християн” - так сказав про їх мученицький подвих учитель Церкви Тертуліан. І дійсно, їхній приклад сповідування віри в безбожному суспільстві надихав багатьох на пошуки істини і надавав сили не відступати від неї навіть перед страхом мученицької загибелі. Свята великомучениця Варвара є однією з тієї великої кількості християн Древньої Церкви, котрі прийнявши слова Христа про Істину та Життя, зробили їх своїм життєвим шляхом до Бога невідмовились від вічності заради тимчасового, перед лицем страждань і смерті. Немає особливої потреби проповідувати життя святої великомучениці, адже сьогодні кожен християнин може ознайомитися із святоотецькою літературою самостійно і свобідно, - гонінь на християн в нашій державі немає, навпаки, після повалення комуністичної ідеології, Україна поступово стає на шлях побудови нового суспільства звертаючись до своєї історії, яка як відомо тісно пов’язана із Христом і Його Церквою.
Однак дещо про св. Варвару сказати ми все таки повинні, адже в цьому році минає 1700 літ з часу її праведної кончини. З нагоди такого великого ювілею, з благословіння Філарета, Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України мощі святої великомучениці Варвари відвідають майже всі єпархії УПЦ КП в Україні, для того, щоб вірні нашої Церкви які немають змоги приїхати до Києва в кафедральний собор св. кн. Володимира, де нетлінно спочиває святиня і помолитися її мощам, нам змогу зробити це близько своїх осель протягом часу перебування святих мощей (1 тиждень) в межах єпархії. Автору цих рядків випала честь супроводжувати мощі св. Варвари в Рівненську єпархію. Не було несподіванкою, так як відповідальність і сама подія були надзвичайно великими, адже вперше за 900 років мощі великомучениці покидали золотоверхий Київ і відправлялись в подорож. Отримавши благословіння Нашого Першосвятителя разом із своїм колишнім викладачем і наставником прот. Петром Зиничем ми вирушили спочатку до Житомира де вже тиждень перебувала святиня, а потім усі разом до Рівного, другої зупинки подорожі. Ідучи до місця призначення ми обмінювалися враженнями від почутого про перебування св. мощей в Житомирі. Особливо було приємно, що на поклоніння до святині приходили не тільки вірні УПЦ КП, але і католики та православні Московського Патріархату, останніх правда було мало, читали акафіст, молилися вони або про себе, так як кожен усвідомлював,поскільки важливою і навіть небезпечною є ця подорож. На кордоні Рівненської єпархії св. мощі зустрічало місцеве духовенство начолі з Високопреосвященнійшим Євсевієм, митрополитом Рівненським і Острозьким.
Після короткої зупинки для узгодження подальшого маршруту увесь кортетж в супроводі співробітників ДАІ вирушив до кафедрального Покровського собору, де на святиню чекало вже багато місцевого люду. Одразу після того як внесли та встановили на належному місці раку з мощами, духовенство розпочало читати акафіст і по очах священників та богомольців було видно, що всі нетерпляче чекають дозволу приложитися до чесних останків св. Варвари, а радість і натхнення від такої події можна було відчути не лише в урочистому співі, але і в самій атмосфері молитви, котра заповнила увесь кафедральний собор. І ось нарешті разом із останніми словами величання подвигу св. Варвари, всі хто був на акафісті отримали можливість вклонитися її святим останкам. Невпиинно, кожен за своєю чергою, богомольці підходили до раки з мощами, цілували їх і хоча поклоніння тривало всього декілька секунд, по тому як воно відбувалося можна було здогадатися який душевний стан охоплював віруючого при наближенні до святині. Хтось дякував за благодіяння Божі, інші просили допомоги та милості зі сльозами довіряючи святій свої біди та переживання, проте і це було видно одразу, підходив до раки з великою радістю та надією на Боже милосердя.
Паломники в храмі були щодня від відкриття собору до пізнього вечора. Доречі собор відкривався щодня о 6 год. ранку, а закривався після того як останній прочанин залишав його стіни. А в неділю, останній день перебування св. мощей в Рівному, богослужіння завершилося аж близько 3 год. дня! Розпорядок дня був слідуючий: в 6 год. ранку відкриття мощей, в 6.30 - акафіст, о пів на восьму Літургія і водосвятний молебінь з акафістом, далі акафісти з перервою на 15-30 хвилин, о 17 годині вечірня і потім знову акафіст. Звершували богослужіння всі: і священники м. Рівне, і єпархіальне духовенство за чергою, мощі ж залишалися відкритими впродовж всього “робочого” дня і вірні навіть під час служб могли поклонитися і облобизати їх. З єпархіального духовенства особливо хотілося б відмітити старанність Млинівського та Дубенського благочиннь, які прибули повним складом в четвер і п’ятницю і самі цілий день правили всі богослужіння у соборі в супроводі своїх місцевих хорових колективів. На додачу до цього перші, стараннями свого благочинного прот. Василія Ліщука організували організували протягом четверга постійні рейси маршуртних таксі Млинів - Рівне для того щоб всі бажаючі могли в зручний час відвідувати Покровський собор і вклонитися мощам св. Варвари. Дні летіли непомітно, незважаючи на втому, так як нам постійно потрібно було знаходитися біля раки з мощами. Але та радість з якою всі паломники приходили до собору була вищою винагородою за нашу скромну працю.
Неділя - останній день перебування мощей великомучениці Варвари в Рівному, і тому годі було порахувати всіх бажаючих поклонитися святині. Навіть під час євхаристійного канону, коли всі помисли християнина повинні зосередитися на молитві принесення Безкровної Жертви, віруючі продовжували підходити до раки. Всього за цей лише день за приблизними підрахунками собор відвідало близько 10 тис. людей. В понеділок о 8-й год. ранку після того як було прочитано останній акафіст і звершено хресний хід навколо собору із мощами, святиня відбула в м. Острог, де пробула до 17 год. а потім до м. Луцька. Незважаючи на легкий дощ, який почав накрапати з самого ранку і робочий день, багато віруючих прийшли провести найцініший скарб нашої Церкви і всього православного світу. Адже мощі св. Варвари є одними із самих древніх по часу існування (+306 р.) і це є великим божим благословенням, що вони перебувають саме в Україні і в правдивій Українській Церкві. Свята великомученице Варваро моли Бога за нас!
