На прославу Святого Архистратига Михаїла

Після триіпостасного Бога і Пречистої Богоматері свята Церква прославляє святих ангелів, як первенців творіння. Це світ невидимий, про який го­ворить нам наш Символ Віри: «Ві­рую во Єдиного Бога, Отця Все­держителя, Творця неба і землі, видимим же всім і невидимим». Свята Церква вчить нас не тільки про те, що цей невидимий світ існує, але і про те, який це світ, у чому його сут­ність.

Світ невидимий - це ангели, духи безплотні, безсмертні, обдарова­ні Богом у вищій мірі розумом і сво­бодою; вони безгрішні, добрі, сильні міцністю. Празники на честь святих приносять нам духовну радість і разом з тим навчають нас боговгодного життя. Яке ж повчання ми можемо винести для себе із святкування во славу без­плотних сил - ангелів Божих? Це ж бо світ горній, вищий, відмінний від нашого, земного. Чи можемо ми їх в чомусь наслідувати? Свята Церква вчить нас, що світ ангельський — це світ невимовного блаженства, вічної неземної радості. Це світ блаженно; о спокою, «де не­ма смутку і зітхання».

Що ж ми мо­жемо взяти з нього життя для себе, коли живемо на землі? Джерелом радості і блаженства святих ангелів є їхнє життя в Бозі, в постійному єднанні з ним, в пере­буванні Його благодаті. Погляд їх завжди звернений до Бога, до споглядання властивостей Божих, Його Премудрості і Всемогут­ності, на прославлення діл Його. Спо­глядаючи красу Всесвіту, заснованого Творцем, вони в захопленні прослави­ли його: «Коли створені були зірки, вихваляли Мене голосом гучним усі ангели Мої» (Іов. 38, 7). Про це спо­віщає і псалмоспівець: «Хваліть Гос­пода, всі Ангели його, хваліть Його, всі сили його» (Пс. 148, 7).

Звідсіль і для нас, земних, повчання. Життя в Бозі, єднання з Богом ще тут, на землі, це, за словом Божим, мета жит­тя істинного християнина. Апостол Павло пише: «Вірний Бог, Котрим покликані ви до єднання з Сипом Його Ісусом Христом» (1 Кор. 1, 9). Апостол Іоанн говорить: «Про те, що ми чули, сповіщаємо вам, щоб і ви мали спілкування з нами, а наше єднання — з Отцем і Сином його Ісу­сом Христом» (1 Ін. 1,3). Це єднання з Богом досягається на­самперед пізнанням Бога і Його Бо­жественних властивостей: «Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе єдиного Істинного Бога і Того, Кого Ти по­слав, Ісуса Христа» (Ін. 17, 3). «Син Божий прийшов і дав нам світло і розум, щоб ми пізнали Бога істинного» (1 Ін. 5, 20).

Єднання з Богом досягається чисто­тою серця (Мф. 5, 8), виконанням за­повідей Христових: «Хто любить Ме­не, той зберігає слово Моє; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю в нього зробимо» (Ін. 14, 23); віддаленням від гріха: «Ко­жен, хто в Ньому перебуває, не грішить; кожен, хто грішить, не бачив його і не пізнав Його (1 Ін. З, 6). Наше єднання з Богом — це молит­ва наша і головним чином свята Єв­харистія: «Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, у Мені перебуває і Я в ньому» (Ін. 6, 56).

Єднання з Богом спонукає нас про­славляти його разом з ангелами: «Свят, свят, свят Господь Саваоф, пов­ні небо і земля слави Твоєї» (Іс. 6, 3). Але прославлення це не на словах, а па ділі: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5, 16). Друге джерело радості блаженства ангелів - це їхнє життя в самих собі, в глибині своєї істоти. Це їхнє щастя полягає в повному задоволенні самим собою, в почутті блаженного заспоко­єння тим, що вони одержали від Бога, і в радісній вдячності за всі дари його. У порівнянні з цим вічно щасливим світом ангельським наше життя являє собою повну протилежність. Ненасит­ність бажань, болісна і невтомна жа­доба все більшого й більшого, жадо­ба задоволення шанолюбства, гордо­сті, блиску й слави — все це так три­вожить людське серце.

Хоч би якими дарами земного щас­тя і добробуту людина не була б ото­чена, їй здаватиметься, що так мало випало па її долю. А скільки неспокою викликають докори совісті, коли лю­дина не має миру з самою собою. Мир в душі — це найкоштовніший скарб, якого не можуть замінити ні­які земні блага, це справжнє ща­стя! Буває щастя внутрішнє і щастя зов­нішнє. Ангели володіють щастям внутріш­нім і тому життя їхнє повне блажен­ства. Цього щастя досягали святі лю­ди, котрі серед найтяжчих скорбот зберігали радість у собі, бо в душі ба­чили Бога. «Царство Боже всередині вас, — сказав Христос» (Лк. 17, 21). Вони пильнували це царство Боже у своїх серцях, тому вони тішилися душевним спокоєм і ангельською ра­дістю.

У цьому вони, земні люди, упо­дібнювались ангелам, їх Церква на­ливає ангелами у плоті. Це говорить нам, щоб ми берегли мир з Богом, з ближніми і зі своєю совістю, і через це досягали внутрішнього щастя і спокою. І нарешті, є ще одне джерело щастя і блаженства ангелів. Це їхні діла — постійне виконання волі Божої. Світ ангельський — це світ живої діяльно­сті. Про це говорить нам слово Боже. Вони є вісниками волі Божої і цим служать спасінню людей. Багато є таких прикладів і в Старому За­віті і в Новому, коли ангели, являю­чись людям, сповіщали їм про радіс­ні події, то напоумлювали, то засте­рігали. У всьому цьому можна вбачати щось спільне: вся їхня діяльність спрямо­вана на влаштування благополуччя людського. Будучи духами світлими й безгрішними, вони служать істотам грішним для спасіння їх, і в цьо­му знаходять для себе щастя і радість, бо цим вони виконують волю Божу.

Християнство — це релігія діла. Це не тільки віра, але і любов. Правдивий християнин знаходить для себе щастя в живій діяльності, яка випли­ває з любові до ближніх. Тут і діла милосердя, тут і труд для блага ближніх і суспільства. Гарні роздуми одного щирого хри­стиянина про значення праці в його житті: «Я хочу, щоб у моєму житті не лишилось жодної хвилини, коли б я не відчував і не усвідомлював себе з Богом... і тому весь час роботи моєї я вважаю використанням часу не менш релігійним, як коли б я проводив цей час у молитвах. Я молюсь Богові трудом моїм». Дорогі браття і сестри! І в житті святих ангелів ми знаходимо для себе приклади, необхідні для нашої тур­боти про спасіння душі. Ці приклади вчать нас бути в єднанні з Богом че­рез чистоту серця, досягати внутріш­нього духовного щастя і прославляти Бога трудом своїм в ім'я любові до ближніх. Амінь.

Автор: Священик Михаїл Будник (1988р.)