Кожного дня працівники редакції Офіційного веб-сайту Української Православної Церкви Київський Патріархат / опрацьовують сотні новин, для того щоб запропонувати вам найкраще та найцінніше. Відтепер у вас немає потреби робити це самостійно. Єдине, що потрібно від вас - дати свою згоду на отримання цих новин у свою поштову скриньку! Просто введіть свою адресу у відповідне поле (права колонка сайту - знизу), та підтвердіть вашу безкоштовну підписку!
На слуху у багатьох сенсаційна книга доктора економічних наук, зав. лабораторією соціального інтелекту одного з академічних інститутів Києва Юрія Канигіна „Путь ариев” (К., 1995). Уривки з книги регулярно читаються по радіо, неодноразово виступав у прямому ефірі й сам автор, а цілі її фрагменти увійшли до спільного видання Ю. Канигіна та З. Ткачука „Українська мрія” (К., 1996). „Одкровення” міфічного „гуру”, в уста якого Канигін вклав сенсаційну інформацію, - буквально перевертають теперішні уявлення про історію України і сприймаються за чисту монету багатьма читачами й слухачами „пути ариев”. Насичена книга й інформацією щодо Священної історії, неодноразово згадується в ній ім’я Христа.
Мощі Святої Великомучениці Варвари, які покояться у Володимирському соборі, привезли днями у Свято-Покровський собор. За словами клірика Київської єпархії УПЦ Київського Патріархату протоієрея Костянтина Лозінського, Рівне стало другим з-поміж обласних центрів України, віряни якого зможуть вклонитися мощам Великомучениці.
У кінці XVI і на початку XVII століть Православна Церква в землях українських, які входили до складу Корони Польської і Великого князівства Литовського, були на краю погибелі. Видатний історик XIX ст. Юліан Целевич у своїх дослідженнях історії Скита Манявського описує, що на цих землях того часу панувало як духовне, так і моральне запустіння. Серед найвищих сфер української аристократії потроху почали просочуватись латинські впливи. Сини славнозвісних родів виховувались за кордоном, вони переймались чужими поглядами, звичаями, навіть манерами. На перше місце вони ставили справи політичні, а церковні видавались їм такими, за які не варто було і побиватись.
Старцями називають православних християн, частіше всього в чернечому або ієрейському сані, наділених від Бога талантом вести людей до спасіння. Зазвичай вони мають: дар молитви, дар розрізняти помисли (чи від Бога вони та його ангелів чи від духів зла), дар прозорливості чи пророцтва, дар учительства, дар зцілення духовних і тілесних хвороб. Всі ці якості були притаманні старцю Йосифу, ієромонаху Оптиної пустині — чоловічого монастиря поблизу м. Ковельська (тепер Калужська обл. в Росії).
Заява прес-служби Київської Патріархії щодо намагання представників УПЦ МП розпалити ворожнечу навколо Десятинного храму в Києві 22 квітня 2006 р. керівник релігійної громади УПЦ Московського Патріархату «Різдва Пресвятої Богородиці» в Шевченківському районі Києва архімандрит Гедеон (Харон) разом зі своїми прихильниками без відповідних погоджень, з порушенням режиму утримання, використання та охорони земель історико-культурного призначення у зеленій зоні Національного музею історії України (вул. Володимирська, 2) встановив намет, в якому відправляє богослужіння.
9-11 травня 2006 р. в столичному Міжнародному центрі культури і мистецтв проходив XXII Міжнародний конгрес родини, організаторами якого виступили Митрополича комісія у справах сім’ї (УГКЦ), Міністерство сім’ї, молоді та спорту України, фундація «Родина, надія завтрашнього дня» (Бельгія) під патронатом Світової організації сім’ї (США) та Європейської організації сім’ї (Швейцарія).
На слуху у багатьох сенсаційна книга доктора економічних наук, зав. лабораторією соціального інтелекту одного з академічних інститутів Києва Юрія Канигіна „Путь ариев” (К., 1995). Уривки з книги регулярно читаються по радіо, неодноразово виступав у прямому ефірі й сам автор, а цілі її фрагменти увійшли до спільного видання Ю. Канигіна та З. Ткачука „Українська мрія” (К., 1996). „Одкровення” міфічного „гуру”, в уста якого Канигін вклав сенсаційну інформацію, - буквально перевертають теперішні уявлення про історію України і сприймаються за чисту монету багатьма читачами й слухачами „пути ариев”. Насичена книга й інформацією щодо Священної історії, неодноразово згадується в ній ім’я Христа.
Мощі Святої Великомучениці Варвари, які покояться у Володимирському соборі, привезли днями у Свято-Покровський собор. За словами клірика Київської єпархії УПЦ Київського Патріархату протоієрея Костянтина Лозінського, Рівне стало другим з-поміж обласних центрів України, віряни якого зможуть вклонитися мощам Великомучениці. 
У кінці XVI і на початку XVII століть Православна Церква в землях українських, які входили до складу Корони Польської і Великого князівства Литовського, були на краю погибелі. Видатний історик XIX ст. Юліан Целевич у своїх дослідженнях історії Скита Манявського описує, що на цих землях того часу панувало як духовне, так і моральне запустіння. Серед найвищих сфер української аристократії потроху почали просочуватись латинські впливи. Сини славнозвісних родів виховувались за кордоном, вони переймались чужими поглядами, звичаями, навіть манерами. На перше місце вони ставили справи політичні, а церковні видавались їм такими, за які не варто було і побиватись.
Старцями називають православних християн, частіше всього в чернечому або ієрейському сані, наділених від Бога талантом вести людей до спасіння. Зазвичай вони мають: дар молитви, дар розрізняти помисли (чи від Бога вони та його ангелів чи від духів зла), дар прозорливості чи пророцтва, дар учительства, дар зцілення духовних і тілесних хвороб. Всі ці якості були притаманні старцю Йосифу, ієромонаху Оптиної пустині — чоловічого монастиря поблизу м. Ковельська (тепер Калужська обл. в Росії).
Заява прес-служби Київської Патріархії щодо намагання представників УПЦ МП розпалити ворожнечу навколо Десятинного храму в Києві
9-11 травня 2006 р. в столичному Міжнародному центрі культури і мистецтв проходив XXII Міжнародний конгрес родини, організаторами якого виступили Митрополича комісія у справах сім’ї (УГКЦ), Міністерство сім’ї, молоді та спорту України, фундація «Родина, надія завтрашнього дня» (Бельгія) під патронатом Світової організації сім’ї (США) та Європейської організації сім’ї (Швейцарія).
