В сьому неділю після Пасхи ( 4 червня 2006 р.) Свята Православна Церква згадує і прославляє 318 Святих і Богоносних Отців першого Вселенського Собору, що відбувся в Никеї за імператора Костянтина Великого в 325 році після Різдва Христового. Цей Собор розпочався в дні П’ятидесятниці, 19 червня, і служить на славу воскреслого Господа. Бо перший Вселенський Собор є собором торжества Христової віри над язичництвом і аріанством. Це найважливіше зібрання пастирів Вселенської Церкви не могло відбутися раніше, коли панувало язичництво, яке з жорстокістю гнало християн і забороняло їм збиратися для Богослужіння.
Але нині християнство возсідало на самому престолі Римському, - в особі Костянтина Великого і було панівним сповіданням держави. Тепер християни не тільки могли збиратися для Богослужіння, але і в лиці своїх пастирів складати зібрання вселенські для всесвітнього торжества Церкви. Зовнішні вороги Церкви були переможені силою Хреста Христового, але в той час віднайшлись і вороги внутрішні - Арій і його послідовники, що бунтували у Церкві. Чистолюбивий Олександрійський пресвітер Арій дерзнув відкинути вічність Сина Божого і єдиносутність Його з Богом Отцем. Його красномовство і розум були настільки облесливими, що заразили багатьох пастирів та знайшли послідовників лжевчення не тільки в Африці, але й в Азії і в Європі. Проте Собор Святих Отців доказав істину слів Спасителя : збудую Церкву Мою і врата пекла не здолають її (Мф.16:18).
Собор, скликанний Костянтином Великим, складався з 318 знаменитіших святих Отців, яки просіяли не тільки своїми добрими справами, але в них, подібно до Апостолів, сяяла Божа сила і Божа премудрість Воскреслого, Якого Святі Отці прославили своїми стражданнями і життям. З поміж учасників цього Собору осбливо відомими є : Павло, єпископ Неокесарійський; Пафнутій Фиваїдський; святителі Спиридон Тримифунтський та Миколай Мир Лікійський; Яків, єпископ Низибійський. Помісний Собор, скликанний по настоянню Олександрійського патріарха Олександра, засудив вчення Арія, але той не скорився, та написавши листи багатьом єпископам зі скаргою на визначення Собору, продовжував поширювати своє лжевчення, заручившись згодою в думках з деякими своїми єпископами - прихильниками ( 17 чоловік), що перебували на Соборі.
Арій тримався дуже гордо, але його вчення було відкинуто і спростовано, а його самого Собором Святих Отців відлучено від Церкви Христової. На Соборі був затверджений православний Символ Віри та зформульоване апостольське вчення про Божественне достоїнство Другої Іпостасі Пресвятої Троїці - Господа Ісуса Христа.Ересь Арія, як заблукання гордого розуму, була викрита і відкинута. Після вирішення головного догматичного питання Собор встановив також двадцять правил з питань церковного керівництва і дисципліни. Було також вирішене питання про день святкування Пасхи ( в першу неділю після дня весняного рівноденствія ).
В Богослужбових піснеспівах Церква називає Святих Отців першого Вселенського Собору другими після Апостолів проповідниками віри, охоронителями апостольського передання.
Апостолів проповідування і отців догмати - єдину віру утвердили Церкві, яка ризу істини, виткану з богослів’я вишнього, носячи, і право править, і славить благочестя велике таїнство.
