Слово святого отця нашого Іоана Золотоустого про те, чому Святий Дух зійшов на апостолів не відразу після Вознесіння Ісуса Христа і чому Святий Дух з’явився у вигляді вогнених язиків. Хочу, з любові до вас, пояснити: чому Христос дарував апостолам Святого Духа не відразу після Свого Вознесіння, а наказав їм чекати кілька днів та щоб були вони самі. Звісно ж, не без причини і не без мети так було встановлено.
Господь бачив, що люди не оцінюють належним чином і не вважають великими блага, які вони отримують. Якими б великими і приємними вони не були, допоки не будуть їх, тобто благ, позбавлені. Наприклад, здорова людина не усвідомлює і не може знати, яким благом для неї є здоров’я, поки сама не захворіє на якусь хворобу. Хто бачить денне світло, той не радів би йому, якби не наставала нічна темрява. Позбавлення будь-чого завжди спонуває нас дбайливіше і уважніше відноситись до речей, якими ми володіємо. З такою ж метою діяв у той час і Господь.
Христові учні мали можливість насолоджуватись незліченними благами в Його присутності, перебуваючи разом з Ним. Всі жителі Палестини дивились на них, як на світила, за те, що вони воскрешали мертвих, очищали прокажених, виганяли бісів, зцілювали хворих і творили багато інших чудес. Та оскільки вони ввійшли у велику славу, Господь на деякий час залишив їх без допомагаючої сили, щоб вони відчули, скільки благ отримували завдяки щедрості Господа, коли Він був разом з ними, і – пам’ятаючи про ці блага – з більшим заохоченням отримали дар Утішителя. Хоч учні вже чули слова Ісуса: «… ідіть і навчіть всі народи …» (Мф. 28:19), вони не розуміли і не знали куди і кому потрібно йти і в якій країні проповідувати Слово Боже, - Дух Святий і зійшов на них у вигляді вогнених язиків, щоб кожному виділити певну частину світу для проповіді і щоб даним язиком ( мовою ), немов би якоюсь частинкою, показати межі дорученого їм учительства і апостольства.
Та не лише для цього Святий Дух зійшов у вигляді язиків, а й для того, щоб нагадати нам давню старозавітню історію: коли Бог ( Бут. 11:1-9), розділив народ, змусивши говорити людей різними мовами ( під час будівництва Вавілонської вежі ), тим Він зруйнував зарозумілість і самовпевненість людей, які хотіли побудувати вежу, щоб сягала б неба. Тому й Святий Дух зійшов у вигляді вогнених язиків, щоб з’єднати розділені народи для здійснення нової незвичайної справи. Як у ті давні часи через розділення мов світ поділився і беззаконна рада розпалася, так і тепер, за допомогою дару розуміння різних мов, всесвіт мав би об’єднатись і навернутись до взаєморозуміння. Ось для чого Дух Святий зійшов у вигляді язиків. А те, що язики були вогненими, Господь вчинив для того, щоб попалити в них, тобто у апостолів, та в усіх прийдешніх поколінь усе гріховне терня.
Адже як волога і родюча, але не оброблена земля родить багато терня і бур’янів, так і людське єство, премудро створене Богом, було не здатне приносити плоди добрих справ. Незоране оралом благочестя і не засіяне зерном Богопізнання, воно виростило злочестя. Як земля, що часто буває покрита безліччю бур’янів, так благородство і чистота людських душ були затьмарені до того часу, поки Творець людського єства, прийшовши і, зіславши Духа Святого, не очистив його і не зробив придатним до прийняття небесного зерна. Такі і ще більші благодіяння отримуємо й ми у часи сьогодення. Тому я молюся, щоб святкування наше було гідним, достойним дарованих благ. Щоб воно принесло користь нашим душам і зводилось не лише до прикрашання завісами свята наших домівок, а й до прикрашання душ наших добрими справами, щоб ми могли удостоїтися благодаті Святого Духа і отримати Його плоди. Амінь.
