Не слухачі закону праведні перед Богом,
а виконавці закону виправдані будуть (Рим. 2, 13)
Цими словами, дорогі браття і сестри, св. апостол Павло повчає, що праведність і спасіння досягаються не лише слуханням закону Божого, а виконанням повелінь Господніх. Мало того, коли ми навіть будемо уважні до всього, що велить нам закон, коли будемо добре знати, як нам слід робити, та не будемо мати духу послуху і готовності узгоджувати свою поведінку і життя з основним законом Творця, то ми будемо далекі від спасіння.
“Раб, який знає волю пана свого і не виконує її, буде битий часто”, тобто суворо відповість перед судом правди за невиконання волі Небесного Владики. Пошкоджена наша природа тягне нас до зла, так що ми, усвідомлюючи необхідність життя за євангельським законом, з великим трудом і зусиллям досягаємо цього.
Ми відчуваємо в своїй істоті інший закон, який противиться законові розуму, волі і серця, і невтримно тягне нас на шлях пристрастей і пороку. І тоді для слабкої людини, знемагаючої в боротьбі із злом, стає непосильною ця битва. Для того, хто багатогрішним життям не заглушив у собі голосу совісті, хто чуйний до добра, хто боїться потрапити в тенета гріха і зовсім заплутатись у них, у того гострим болем у серці відлунює усвідомлення невиконаного обов'язку перед Богом.
Тоді перед внутрішнім зором християнина у всій красі, світлій величі, небесній могутності постає закон євангельський, закон Христа. Цей закон повинен бути основою нашого життя. В ньому ми зможемо черпати сили для свого духовного зростання і удосконалення. Наскільки цей закон досконалий і божественний, настільки він цілісний і простий. Вся премудрість його вміщується у двох заповідях — про любов до Бога і до ближнього. Здавалося б, виконуй волю Творця і будеш щасливим на землі і на небі, ти будеш у Богові, а Бог у тобі.
Але в дійсності спроба виконувати ці заповіді у повсякденному житті показує, яким обтяжливим і непосильним стає іноді для нас по суті легке й благе іго Христове: ми злочинно віддаємо себе служінню низьким пристрастям, турбуємось про дрібниці, про завтрашній день; ми обманюємо, улещуємо, озлобляємо, ворогуємо, ненавидимо сам дух любові і правди. Тому дух служіння істині відлітає від нашого закам'янілого серця, як стріла від панцира.
Як і раніше, ми лише слухаємо закон Христа, і то мимохідь, між іншим, але обдумати і застосувати в житті, ввести у плоть і кров сутність Христового благовістя, ми не беремося. І хоч іменуємося дітьми Христа, його надбанням, обманюємо свого Господа, живучи не за законом Євангелія. Настав час, улюблені, струсити з себе слабодухість і рабську прив'язаність до плоті. Треба служити Богові не словом, а ділом. Християнину необхідно свято виконувати закон Господній, бо в цьому найвища мета його земного існування. Амінь.
Автор: Священик Іоанн Чепуренко
