Третій готельний корпус (сучасний корпус № 4Б) почав добудовуватись до інших, древніших, в березні 1897 року, згідно проекту академіка архітектури В. Ніколаєва. Він також був двоповерховий із великим підвальним приміщенням. Згідно цього проекту він мав досить прекрасний, подібний за оздобленням та архітектурними нюансами до своїх попередників, вигляд [i].
В цьому ж фонді (№ 169) вдалось віднайти справу про сам процес будівництва цього нового готельного корпусу (1897), за чиї кошти він був влаштований і практичні причини будівництва.
Зокрема, в докладі Його Преосвященству Іакову єпископу Чигиринському вікарію Київської Митрополії настоятелю Михайлівського монастиря і Кавалеру Правління монастиря повідомляло: «Монастирська будівля в якій знаходилась лікарня (збудована при преосв. Порфирії) для монастирської братії і богомольців з часом дуже сильно постаріла і подальше існування лікарні в цій будівлі являється неможливим.
В той час, відмічено, що відсутність лікарні при «страннопріемном» домі викликає справедливе невдоволення з боку хворих богомольців, які прибувають в Київ для поклоніння святині і тимчасово зупиняються для безкоштовного перебування на ніч в означеному готельному корпусі. А особливо це досить важко відбивається на хворих богомольцях бідного стану. Крім того, саму будівлю «страннопріемного» дому є необхідність розширити, так як по розмірам в даний час вона не відповідає вимогам такого призначення… досить часто тепер стається, що багато із паломників які прибувають із далеких міст Росії, не можуть знайти приміщення на ніч, або ж вміщаються досить важко. А такий стан, сам собою не бажаний, викликає справедливе обурення на адресу монастиря останніх.
Недостатність готельних приміщень ще більше відчувається з тих пір, як всі шляхи сполучення швидко вдосконалюються, а сам тариф по залізничній дорозі здешевлений до останньої міри, що викликало велику появу в Києві богомольців, й ця обставина дасть можливість і бідному стану ревнителів благочестя, не дивлячись на відстань, поклонитись Київській святині.
На основі вищевикладеного, Правління монастиря пропонувало : 1) Будівлю «страннопріемного» дому розширити, - за рахунок побудови нового, з східного боку, на 19 сажнів довжини, під загальний фасад корпуса, згідно прикладеного при цьому плана. 2) Цю прибудову використовувати: частину під номера для лікарні для богомольців і братії монастиря, а іншу – під приміщення для ночівлі поклонників. Прибудова означеного корпусу по приблизним підрахункам вартує до 25.000 руб. Беручи до уваги те, що в монастирі зараз в наявності, станом на 1 березня 1897 року, по церковних грошах є 26.987 руб. 64 коп., а економічних – 35.700 руб 75 коп., а всього разом – 62.688 руб. 30 коп., то витрати на будівництво не складуть особливих труднощів.
Виконання всіх робіт планується провести господарчим (хозяйственным) способом, як більш вигіднішому в економічному відношенні, під наглядом особливої будівничої комісії із наступних осіб: єпархіального архітектора Володимира Миколайовича Николаєва та монастирської братії ієромонахів: Іларіона, Феофілакта, Феодосія і Леонтія.
Доповідаючи це Вашому Преосвященству, Правління монастиря просить Архіпастирського благословення: а) здійснити прибудову нового готельного дому внаслідок приєднання до вищеозначеного корпусу господарчим способом, не призначаючи на це особливих офіційних торгів і б) нині ж війти в попередні контакти з торгівельними фірмами, щодо купівлі матеріалу і т. д.» [ii]. Вверху цього документу стоїть підпис, датований 12 березням 1897 роком, самого настоятеля преосв. Іакова на дозвіл цих робіт, після повідомлення митрополита Київського. А внизу підписи: намісника ієром. Митрофана, скарбника ієром. Гаврила та членів Правління – ієром. Іларіона, ієром. Феофілакта і «письмоводителя» ієром. Глікерія.
Наступні аркуші цієї справи містять звернення до митрополита Київського відносно цього питання [iii]. А вже 28 квітня 1897 р. прийшло повідомлення із Київської Духовної Консисторії з резолюцією митрополита за № 1122 про дозвіл цих робіт, але з умовою, щоб вони відбувались під наглядом кваліфікованого архітектора, з якого необхідно взяти відповідну розписку. По завершенні робіт ж в Консисторію прислати докладний звіт усіх витрат і т. д. [iv].
Також, маємо достовірні дані про тих хто проводив усі роботи по будівництву та доставці матеріалів для нього. Так після проведення відкритого обговорення з усіма можливими на той час спеціалістами, при їх загальному зібранні, Правління монастиря вибрало найбільш підходящих людей і врахувало, відповідно, фінансові деталі договору з ними. Після певного змагання і розгляду поданих заяв виявилось, що в більшості предметів саму нищу і подібну ціну об’явили наступні особи: 1) кам’яних робіт - Яків Дорофеєвич Бобров, 2) столярних робіт – Трофим Макечев, 3) по земляних роботах та доставці піску – Григорій Кожевников і т. п. і т. д. Цікаво, що в означених змаганнях приймали участь і духовенство Києво-Печерської Лаври, яке хоч і запропонувало дещо вищу ціну за свою цеглу, все ж було прийняте до уваги. В них Золотоверхий монастир замовив 100.000 штук цегли по ціні 17 руб 50 коп. за тисячу.
Досить розумне було прийняте рішення щодо доставки піску, оплачували за який від кількості покладених цеглин, а не його об’єму (за тисячу покладених цеглин – 1 руб.). Дізнаємось, що майстер по викладенню цегли (беручи 4 руб. за тисячу) зобов’язувався закінчити роботу за 2 місяці [v]. Заслуговує уваги і те що, згідно доповіді монастирського Правління та відповідної резолюції настоятеля, до новозбудованого корпусу мала бути перенесена і бібліотека монастиря. Її передбачалось встановити в нижньому поверсі будівлі у зв’язку з невідповідністю та неналежністю попереднього місця (співоцького корпусу), де вона знаходилась.
Тому, наперед планувалось провести відповідні влаштування, купівлю необхідних рейок, вартістю додаткових 400 руб. [vi]. Всього цегли, яку в більшості брали із заводу проф. В. А. Субботова, на цей корпус (№ 4Б) пішло 474, 530 штук, про це заявив підрядчик кам’яних робіт Антон Пенькін [vii]. Академіку архітектури В. М. Николаєву заплатили, згідно договору, 1% від усіх затрачених коштів на будівництво. Отож, всього затрачено 21.668 руб. 82 коп., відповідно архітектору – 216 руб. 63 коп. [viii].
Крім цих моментів в означеній справі приводиться ще багато подібних, цікавих і не дуже, деталей щодо будівництва цього, третього по рахунку, готельного корпусу, а саме хто здійснював перевезення цегли, скільки землі було вийнято і вивезено, скільки вартували штукатурні та інші роботи щодо подальшого влаштування його і т. п. і т. д. Та ці деталі можуть зацікавити тільки вузьке коло спеціалістів певного напрямку діяльності, як наприклад реставраторів. На жаль пізніше, при більшовицькій владі у 1919-х рр., цей корпус, як і інші будівлі Михайлівського Золотоверхого монастиря був націоналізований, тобто конфіскований державою і з часом спотворений добудовою ще двох поверхів.
[i] ЦДІАК України. Ф. № 169. Оп. 7. Спр. 96. Чертежъ Страннопріемнаго дома и Гостиницы для построенія въ Златоверхо-Михайловскомъ монастыре въ городе Кіеве. – Арк. 1.
[ii] ЦДІАК України. Ф. № 169. Оп. 8. Спр. 3834. О расширеніи страннопріимнаго дома сего монастиря на 19 саж. съ Восточной стороны подъ общий фасад корпуса. – Арк. 2, 2 зв., 3, 3 зв.
[iii] Там само. – Арк. 4-5.
[iv] Там само. – Арк. 6, 6 зв., 7, 7 зв.
[v] Там само. – Арк. 8, 8 зв., 9, 9 зв., 11, 11 зв.
[vi] Там само. – Арк. 34, 34 зв.
[vii] Там само. – Арк. 49, 70.
[viii] Там само. – Арк. 87, 90, 90 зв.
