3 липня 2006 р. в Москві відкрився широко розрекламований Всесвітній самміт релігійних лідерів, який має стати своєрідною прелюдією до самміту «Великої вісімки» в Санки-Петербурзі. На цей самміт його організаторами покладалися великі сподівання – він мав стати демонстрацією високого авторитету і впливу Московської патріархії на релігійне життя світу.
Проте, ще не розпочавшись, московський релігійний форум ознаменувався дипломатичним скандалом – не зважаючи на запрошення самого Алексія ІІ в російську столицю не прибули Предстоятелі практично всіх Помісних Православних Церков.
Виключенням стали Грузинський Патріарх Ілія, Митрополит Чехо-Словацької Православної Церкви Христофор та Предстоятель не визнаної Східними Патріархатами Православної Церкви в Америці. Тому навряд чи керівника дипломатичного відомства Московської патріархії митрополита Кирила (Гундяєва) потішить присутність на організованому ним форумі великої делегації з Ватикану, керівників дохалкідонських Церков Сходу, ісламських діячів з Сирії чи Кувейту, головного равіна Ізраїлю або провідників буддистів Камбоджі і Монголії. Такий склад делегатів самміту вкотре засвідчив безпідставність спроб московських церковних і світських дипломатів перетворити столицю Росії на «Третій Рим» і провідний центр православ’я.
У 2006 р. році фактично повторилися події 1948 р., коли так звану Всеправославну нараду в Москві проігнорували Вселенський Патріарх та Глави грекомовних Помісних Церков, що завадило планам Кремля перетворити Московську патріархію на «анти-Ватикан». Нині Ватикан і Москва шукають порозуміння. Але чи буде в ньому сенс, якщо керівники Російської Церкви не можуть порозумітися з Вселенським Православ’ям?
Джерело: «Українське Православ’я» :: cerkva.info
