Ми, члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних, організацій глибоко занепокоєні суспільною напругою, що виникла навколо таких важливих питань життя нашої держави, як функціонування мов та загроза сепаратизму.
Мова – це дар Бога людям. Її покликання – єднати, а не розділяти людей, допомагати взаємному порозумінню, а не сіяти ворожнечу. Переконані, що в нашій державі не повинно мати місця протиставлення мов одна одній. Конституцією України не тільки закріплено державний статус української мови, але й закріплено обов’язок держави сприяти розвитку і функціонуванню російської та інших національних мов. Тому закликаємо державних, політичних і громадських діячів всіх рівнів додержуватися Конституції, не перетворювати мовне питання на предмет протистояння, не сіяти навколо його розв’язання ворожнечу й ненависть, пам’ятати про відповідальність за наслідки своїх рішень і дій не тільки перед народом, але й
перед Богом.
Так само відповідально потрібно поставитися і до питання сепаратизму, який становить загрозу незалежності й суверенітету нашої держави. Україна пройшла болісний багатосотлітній шлях до об’єднання своїх історичних земель в єдиній державі. Наш народ віддав мільйони життів за свою соборність, свободу і незалежність. Одним з його найбільших досягнень можна вважати вміння знаходити порозуміння, мирно розв’язувати навіть найскладніші питання. Цю нашу спільну якість потрібно цінувати, як найдорожчий скарб
.
Всяка ворожнеча і ненависть починається з того, що хтось думає про себе: «Я кращий за інших». Таким способом диявол – противник Бога і ворог людей – завжди сіяв зло на землі. І ми є живими свідками того, скільки мільйонів людей загинуло від того, що хтось вважав себе кращим за іншого. Ми – сини і доньки єдиного українського народу, у нас одна держава – Україна. Тому не можна протиставляти одну частину нашої Батьківщини іншим, не можна ділити Україну і її народ – це зло, від якого користі не здобуде ніхто, а нещастя зазнають всі.
Ми – керівники різних Церков та релігійних організацій. Наші конфесії різними мовами й по-різному прославляють Бога та здійснюють своє служіння. Між нами відбуваються дискусії і ми по-різному ставимося до багатьох питань. Але заради спільного блага, заради єдності українського народу, задля забезпечення прав і свобод кожного, хто живе в Україні, ми знаходимо порозуміння та спільно працюємо на благо нашої Батьківщини, до чого закликаємо і всіх наших співгромадян.
Історія довела, що у громадянських конфліктах немає переможців, а переможеним стає весь народ. Тому ми закликаємо весь український народ, без розрізнення на Схід і Захід, Центр, Північ і Південь, – бо ж чи не є ми всі однаково люди, діти того ж самого Небесного Отця – до порозуміння та співпраці, до злагоди, єднання і консолідації у розбудові нашого спільного дому – України. Мир в державі, єдність народу, взаємна повага – це наше дорогоцінне надбання. Бережімо та примножуймо його!
Закликаємо на всіх Боже благословення!
Філарет, Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату, Патріарх Київський і всієї Руси-України;
Володимир, Предстоятель Української Православної Церкви, Митрополит Київський і всієї України;
Любомир (Гузар), Верховний Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал;
Маркіян Трофим'як, заступник Голови Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України, єпископ;
В’ячеслав Нестерук, Президент Всеукраїнського Союзу об'єднань євангельських християн баптистів;
Михайло Паночко, Єпископ Церкви християн віри євангельської України;
Леонід Падун, Старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви;
В'ячеслав Горпинчук, Єпископ Української Лютеранської Церкви;
Василь Райчинець, Старший пресвітер Союзу вільних церков християн євангельської віри України;
Анатолій Глуховський, президент Українського Біблійного Товариства;
Аблаєв Еміралі, муфтій Духовного управління мусульман Криму;
Якоб Дов Блайх, Головний рабин м. Києва та України, Об'єднання іудейських релігійних організацій України.
24 липня 2006 року 
