"Ковчег" запрошує друзів

На початку липня мальовничі околиці с. Стецівка, що біля Чигирина, наповнилися радісним гомоном молоді, яка приїхала сюди з різних куточків України. Стрункий ряд наметів прикрасив поодинокі хатки музею під відкритим небом „Козацьке село ХVIII ст.”, що тут знаходиться. Православні братства УПЦ Київського Патріархату з благословення й підтримки Святійшого Патріарха Філарета та сприяння єпископа Черкаського і Чигиринського Іоана, провели православний молодіжний місіонерський табір.

Це була перша спроба нашої Церкви в проведенні місіонерської роботи в таборових умовах і ця мета була досягнута. Зібралося близько 50-ти учасників, серед яких була частина таких, що рідко відвідують церкву, ніколи не причащалися Святих Таїн і мало що знають про православну віру. Дехто з них мав особисті серйозні життєві проблеми. Вісім священиків жило в наметах весь час таборування, ведучи духовну працю серед молоді та живучи таборовим життям.

Це сприяло руйнуванню хибних стереотипів у молоді про православну віру та духовенство, а також допомогло налагодити спілкування молодих людей зі священиками. Вони отримали багато відповідей на щоденні питання, психологічну та пастирську допомогу у пошуках віри та прийнятті моральних життєвих рішень. Хоча учасникам дошкуляли комарі, але всі мужньо і з гумором перенесли цю скорботу, яка не змогла потьмарити радості взаємного спілкування. Купання в ставку часто збурювало його тихе плесо, а вистави та ігри молоді оживляли буденну тишу цієї місцевості. Сонячна спека гасилася прохолодною водою ставка, в яку молодь полюбляла стрибати із „тарзанки” та місточка.

Всі з нетерпінням чекали вечірньої ватри, де можна було вдосталь наспіватися та поспілкуватись, подивитися на себе збоку, переглядаючи по відеопроектору фотографії з дня, який проминув. Кожен день життя в таборі починався умиванням та ранковою руханкою. Також він був наповнений молитвами, якими починався та закінчувався. Молитвою благословлялася їжа, а в дерев’яній церкві музею було проведено дві Божественні літургії, які надали життю табору православного духу і допомогли воцерковитися тим учасникам, які вперше могли спілкуватися з віруючими однолітками та з духовенством. Всі раділи, бачачи серед причасників Тіла і Крові Господньої цю молодь.

Але якщо більшість швидко влилася у таборове наметове життя, то дехто не зміг подолати свої бар’єри перед відсутністю звичного комфорту, комарями, денною спекою та нічною прохолодою. Декілька чоловік на третій день покинули табір, чим викликали у інших учасників невеликий смуток, адже завжди важко розлучатися з тими, кого встиг прийняти у серце і полюбити. Більшість молоді виявила побажання наступного року знову зустрітися в таборі „Ковчег 2007”, привезти з собою друзів, щоб разом з ними пережити атмосферу єднання, християнської любові, дружніх почуттів та поділитися вірою в Бога. Коли у одного з учасників, який у минулому був наркоманом, запитали, що він візьме з собою з цього табору, він сказав, що в майбутнє своє життя він візьме з собою віру в Бога.

Коли наприкінці табору всі ділилися між собою враженнями про проведений час, то більшість говорили, що саме тут, вони навчилися молитися, знайшли вірних друзів і знають за якими критеріями надалі можна шукати собі друзів. Всі учасники полюбили коменданта табору Анатолія Матвієнка, студента четвертого курсу Київської Духовної Академії. Окрім нього участь у організації та проведенні табру прийняли ще академісти Вакін Володимир, Хрущ Корній, Скакевич Віктор, Маланчук Володимир, Черенюк Ярослав, Тимків Володимир. Вони допомагали священикам задавати православний дух таборові, а також і самі здобували пастирську практику, як майбутні священики, працюючи з молоддю. Можливо їхній досвід участі у організації таборів увійде в навчально-виховний процес та програму підготовки майбутніх пастирів у інші духовні навчальні заклади УПЦ Київського Патріархату, як це є в практиці КДА, тим більше, що незабаром розпочне роботу факультет місіонерства у цьому вищому духовному навчальному закладі.

Таких пастирів з радістю прийматимуть на парафії всі єпархії Київського Патріархату. Велику технічну допомогу у проведенні місіонерського табору надали члени Черкаської пластової станиці. Звиклі до складнощів лісового життя, вони організували поставлення наметів, влашуваня кухні, туалетів. Марія Сєргєєва, Володимир Педько та Іван Колодницький забезпечували технічну сторону життя табору, приймали участь в організації ігор Форд Буаяр, стратегія, ранкових руханках. Дві захоплюючі екскурсії доповнили таборове життя незабутніми враженнями. Визначні історичні місця України постали перед очима молоді. Це знаменитий Чигирин – гетьманська столиця, Суботівська Свято-Іллінська Церква та розкопки садиби видатного гетьмана Богдана Хмельницького.

Побували у Медведівці, де народився Максим Залізняк. Таборяни відвідали також волелюбний Холодний Яр, де полягло багато повстанців – борців за незалежність України від більшовицької навали, відвідали Мотронинський жіночий монастир, зустрілися з найдревішим свідком історії нашого народу – знаменитим тисячолітнім дубом, попили смачної води із родонового джерела біля церкви „Живоносне Джерело” в с. Мельники. Чигиринщина входить у склад „Золотої підкови Черкащини” і кожен, хто відвідає цей край, наповнюється духом патріотизму та самовідданої любові до Батьківщини.

Той же дух Шевченкових слів „борітеся, - поборете”, супроводжував молодь і під час другої екскурсії у Канів на Тарасову гору. Там, біля могили великго сина Українського народу, Тараса, був відслужена панахида. Всі учасники табору були розподілені на курені і мали свого курінного, який був у курені старшим братом і налагоджували роботу всіх куренів в таборових програмах. Характерною ознакою, яка надала місіонерський характер цьому табору, була присутність великої кількості священиків, які навіть по декілька чоловік були прикіплені до кожного куреня, жили йогом життям, приймали активну участь у змаганнях, іграх, конкурсах та могли необмежено спілкуватися з молоддю. Серед учасників табору було близько половини тих, хто вже є воцерковленим та веде активне церковне життя.

Вони разом із священиками стали духовним прикладом до наслідування та своїми діяли давали приклад для інших: стало зрозумілим, що можна жити світським життям і дотримуватися заповідей Божих, можна не мати шкідливих звичок до тютюну, алкоголю та наркотиків, і що таких людей є багато, вони наповнені життєрадісністю і з ними можна чудово спілкуватися. Новопочатковим у вірі, хоча вони були і давно охрещені, але не жили вірою, перед розставанням на останньому подячному молебні, при закритті табору, було подаровано молитовники, примірники Нового Завіту та Закону Божого, в яких було записано телефон духівника Черкаського Свято-Троїцького братства священика Андрія Лотоцького і після табору вони зможуть продовжити своє воцерковлення та братське спілкування.

Закликаємо всіх, хто цікавиться місіонерською роботою серед молоді та дітей налагоджувати взаємодію та спілкування із Синодальним Управлінням УПЦ КП у справах молоді (контактний телефон 8 044 592 40 86).

 

Автор: єпископ Черкаський і Чигиринський Іоан (Яременко)