Упродовж 18 серпня Національний палац «Україна» буде зовсім-зовсім українським. Адже в ньому на IV Всесвітній форум зберуться понад 2000 українців з усіх країн, де на сьогодні проживають наші земляки. А вони, за словами голови Української всесвітньої координаційної ради Михайла Гориня, нещодавно створили громаду навіть у Мозамбіку. Урочисте відкриття Форуму заплановано на 10.00. В «Україні» відбудеться і вечірній святковий концерт «Український спів у світі».
У святковий день Преображення українці обговорюватимуть і плануватимуть подальші зміни своєї велетенської світової громади в «Українському домі» та в аудиторіях Києво-Могилянської академії. Завершиться дійство у неділю концертом сучасної етномузики на Співочому полі.
«Кожна українська родина бодай раз на рік хоче зібратися разом на Різдво чи Великдень, побачити одне одного, погомоніти. Українці всього світу, як велика родина, теж хочуть час від часу бачитися, збиратися раз на 5 років», — пояснив кореспонденту «УМ» глобальну мету Всесвітніх форумів українців один з ініціаторів таких зібрань Іван Драч.
На цьогорічному форумі, на думку пана Драча, який упродовж багатьох років очолює Товариство зв'язків із українцями за межами України, учасники зможуть осмислити 15-річний шлях держави. «Чекати особливих впливів Форуму на політику й економіку смішно», — вважає діяч. Найголовнішими питаннями Форуму він вбачає «четверту хвилю» еміграції та визнання Організацією Об'єднаних націй Голодомору як геноциду проти українців.
За даними МЗС, близько 40 дослідників Голодомору з 14 країн світу, у тому числі США, Канади, Швеції, Франції, Японії, Австрії, Угорщини, Італії, Грузії, Польщі i Литви, «записалися» в секцію з обговорення Голодомору. Голова Організації українських жінок Скандинавії Зоряна Кіцьо, яка прибула на Форум зі Стокгольма, вважає, що для визнання Голодомору в світі потрібен не один рік посиленої праці. «Шведи не знають не те що про Голодомор, а навіть про Україну, — каже пані Зоряна. — Тому ми експонуємо англомовну виставку «Забуттю не підлягає», створену київським «Меморіалом», демонструємо фільми».
За спостереженням голови Асоціації українських жінок Італії Олександри Фарими, заробітчани «четвертої хвилі», які виїхали переважно з Західної України, хоч і не пережили Голодомор, але активно домагаються його визнання у світі як загальноукраїнської трагедії. «Четверта хвиля» це, звісно, різні люди, — каже пані Олександра. — Але половина з них — високоосвічені спеціалісти, яких тяжкі економічні умови змусили залишити Україну. Вони докладають зусиль, щоб італійський уряд визнав Голодомор геноцидом. І виходячи з того, що Італія видала книгу Габріеля де Рода і Андреа Граціозі «Смерть землі: Голод 1932—33» за матеріалами конференції, що відбулася в Італії 2003 року, таке розуміння в уряду є. Інститут української культури планує влаштувати презентацію цієї книги в Неаполі, щоб глибше розкрити трагедію і для заробітчан, і для італійців».
Презентацію планують організувати в українській школі, створеній за ініціативою Олександри Фарими, під яку один з навчальних закладів у Неаполі віддав кілька класів, а оплату оренди приміщення взяв на себе міський відділ освіти. Учителі вже 2 роки працюють на ентузіазмі. Від Форуму пані Олександра очікує позитивної реакції українського Міністерства освіти на такі старання.
