28 липня 2006 року. П’ятниця. Св. Рівноапостольного великого князя Володимира. Як завжди, так і цього року на храмове свято Володимирського собору прибуло більше 25 архиєреїв. Напередодні свята, в четвер ввечері Святійший Патріарх Філарет відправив урочисту всенічну, а в саме свято – Божественну літургію. Після літургії відбувся урочистий хресний хід навколо Володимирського собору. Святійший Патріарх Філарет привітав архиєреїв, духовенство та віруючих, які прийшли помолиться, з всеукраїнським святом на честь просвітителя Київської Руси. Урочисте богослужіння завершилось „Многоліттям” і молитвою за Україну: „Боже Великий єдиний нам Україну храни...”

30 липня 2006 року. Неділя 7-ма після П’ятдесятниці. В суботу ввечері Святійший Патріарх Філарет у співслужінні архиєпископа Білгородського і Обоянського Іоасафа, єпископа Сімферопольського і Кримського Клімента та митрополита Антонія (Італія) і єпископа ... (Австрія) відправив у Володимирському соборі всенічну, а в неділю ранком – Божественну літургію і виголосив проповідь; зокрема він підкреслив, що Ісус Христос, зціливши двох сліпих і вигнавши із біснуватого німого біса, сказав: „Віра ваша спасла вас”. Віра не залежить від того, чи бачила людина чудеса Божі, чи не бачила; чи жила вона в час земного життя Ісуса Христа, чи не жила. Віра – це дар Божий.

Господь пропонує цей дар кожній людині у всі часи людської історії. І від нас, людей, залежить прийняти цей дар, чи відкинуть. Історія двох сліпців і біснуватого німого свідчить, що вони прийняли цей дар, а фарисеї відкинули. Фарисеї, як і кожний невіруючий, знайшли виправдання своєї невіри. Кожне виправдання невіри буває неправдивим і фальшивим. Це сумне явище! Вперте невір’я свідчить про закостеніння у неправді і омані. Будемо просити Господа нашого Ісуса Христа, щоб Він укріпив нашу віру і утвердив в надії і любові. Після літургії був відправлений молебень до Божої Матері перед Її іконою „Несподівана радість”.

Того ж дня після вечірнього богослужіння у Володимирському соборі Святійший Патріарх Філарет разом з архиєпископом Білгородським і Обоянським Іоасафом та соборним духовенством читав акафіст Покрову Божої Матері.

6 серпня 2006 року. Неділя 8-ма після П’ятдестниці. Напередодні, в суботу ввечері, Святійший Патріарх Філарет відправив у Володимирському соборі всенічну, а в неділю ранком – Божественну літургію і виголосив проповідь про те, що християнин повинен завжди молитися перед вживанням їжі. Господь наш Ісус Христос як людина, перед тим як наситити п’ять тисяч людей, спочатку помолився Отцю Небесному, а потім благословив хліби і рибу; і люди їли і наситилися.

Їжа – це дар Божий. Їжа – це життя, а життя є дійсно дар Божий. Саме тому перед таким важливим актом як вживання їжі, а вона дає нам життя, обов’язково треба молитись Богу. Їжа може бути не тільки джерелом життя, але й джерелом хвороб і навіть смерті. Нестриманість у їжі, тобто надмірне її вживання – є гріх з моральної точки зору. Якщо у когось не вистачає духовної сили для стриманості в їжі, треба молитися Богу, щоб Він дарував її. Не випадково і медицина виступає за здоровий спосіб життя, за культуру в споживанні їжі.

Після літургії був відправлений молебень до Пресвятої Богородиці перед Її іконою „Несподівана радість”.

13 серпня 2006 року. Неділя 9-та після П’ятдестниці. В суботу ввечері, Святійший Патріарх Філарет відправив у Володимирському соборі всенічну, а в неділю ранком – Божественну літургію, за якою виголосив проповідь про втихомирення Ісусом Христом бурі на морі.

В цьому євангельському оповіданні святі отці вбачають таємничий зміст. Вони порівнюють човен, на якому ученики Христові всю ніч боролися з бурею, – з Церквою, а море – з гріховним світом. Протягом всієї 2000-літньої історії не було такого більш-менш тривалого періоду, щоб Церква Христова відчувала мир і спокій. Були гоніння на Церкву, виникали єресі і розколи.

Всередині самої Церкви йшла боротьба за владу. Церкву використовувала держава в своїх політичних цілях. Ось і тепер православна церква в Україні розділена на частини. Іде боротьба за побудову в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви. Але не зважаючи на різноманітні бурі на церковному терені, Господь ніколи не залишав Своєї Церкви і не може її покинути бо Він є Главою цієї Церкви. Ми не можемо забути історію нашої святої Церкви за часів державного атеїзму, коли храми руйнувалися, духовенство і ченців розстрілювали або відправляли на заслання. В ті роки християни, як ті апостоли не бачили ніякого порятунку. Але як колись Христос Спаситель заспокоїв бурю на морі, так і в наш час той же Христос, Син Божий, поклав край гонінням на Церкву.

Після літургії був відправлений молебень до Пресвятої Богородиці перед Її іконою „Несподівана радість”.

14 серпня 2006 року. Понеділок. Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. Святих Семи мучеників Маккавеїв, Матері їхньої Соломонії, і вчителя їх Елеазара. В неділю ввечері Святійший Патріарх Філарет у співслужінні соборного духовенства відправив у Володимирському соборі всенічну, в кінці якої за церковним уставом урочисто виніс чесний Хрест на середину собора для поклоніння віруючих під спів „Хресту Твоєму поклоняємось Владико, і святеє Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо”.

В саме свято Святійший Патріарх звершив Божественну літургію і виголосив проповідь. Патріарх сказав, що сьогодні свята Церква святкує пам’ять святих мучеників Маккавеїв, матері їх Соломонії та вчителя їх Елеазара. Ці святі мученики жили за сто п’ятдесят років до Різдва Христового, походили з юдейського народу і ні за що не хотіли зрадити своєї віри, коли язичницький сирійський цар Антиох вимагав від них поклонитися ідолам. Цар мучив святих семи братів перед очима їх матері та вчителя, щоб вони зріклися віри своєї і цим спасли своє життя.

Але й матір Соломонія і учитель Елеазар підбадьорювали своїх дітей, щоб вони непохитно трималися віри своїх батьків і не боялися страждань і мук. І всі вони разом з матір’ю та вчителем безстрашно пішли на муки і смерть за свою віру. Сьогодні ж свята Церква відзначає і іншу подію – винесення чесного Хреста із храму св. Софії в Константинополі під час морової язви. Тоді чесний Хрест був з вірою обнесений навколо міста і морова язва припинилася. В пам’ять цієї події і на ознаку заступництва сили чесного Хреста Господнього Церква виносить для поклоніння Хрест Христів.

Після закінчення літургії і поклоніння чесному Хресту Патріарх прочитав молитву і освятив зілля і квіти. Освячення зілля і квітів звершувалося і в соборі і навколо собору з 9-ої години протягом всього дня. В цей день до Володимирського собору прийшов не один десяток тисяч віруючих. Благодать Божа діє в серцях віруючих.

19 серпня 2006 року. Субота. Преображення Господнє. Напередодні свята, в п’ятницю ввечері, Святійший Патріарх Філарет разом з соборним духовенством відправив у Володимирському соборі урочисту всенічну, а в саме свято – Божественну літургію і рукоположив на диякона Миколая Гопайнича, випускника Київської Духовної Семінарії.

В своїй святковій проповіді Патріарх сказав, що Христос як Син Божий передбачав, що апостоли спокусяться під час Його Голгофських страждань, не зважаючи на те, що на Його запитання за Кого ви вважаєте Мене, вони відповіли: Ти – Христос, Син Бога Живого. Але для того, щоб зробити все можливе для утвердження їх віри, Господь показав їм славу Свого Божества. Він показав їм не Саме Божество, а тільки світло, в якому перебуває Божество, але це світло не є тваринним і не матеріяльним. Преображення Господнє свідчить про те, що людина може бачити Божественне світло. І дійсно святі люди бачили Бога, але не Лице Його. Бо як сказав Господь Мойсею: не може людина бачити моє Лице і залишатися живою. Господь також сказав: „Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать” (Мф. 5,8).

Після літургії відбулося освячення плодів. Святійший Патріарх прочитав молитву на освячення і окропив свяченою водою принесені віруючими в храм виноград, яблука та інші фрукти і мед. Як завжди, в цей день стояла тепла сонячна погода. До Володимирського собору йшли десятки тисяч віруючих протягом цілого дня, бо освячення плодів звершувалося зранку до вечора.

20 серпня 2006 року. Неділя 10-та після П’ятдесятниці. Вечером на свято Преображення Господнього Святійший Патріарх Філарет відправив у Володимирському соборі всенічну, а в неділю ранком – Божественну літургію.

В своїй проповіді Патріарх знову зупинився на темі існування диявола і злих духів. Він сказав, що про буття диявола і про його руйнівну смертоносну діяльність свідчить святе Євангеліє. І життя наше постійно вимагає, щоб ми дуже уважно поставилися до цієї теми. Бо наше незнання, або сором’язливе замовчування, або і навіть заперечення буття цієї страшної сили робить нас зовсім обеззброєними перед нею; і вона може вести нас, як овець на заколення, до загибелі.

Ми часто не розуміємо де світило, а де темрява; де життя, а де смерть. Найбільшою перемогою злої сили треба визнати, що багатьом поколінням людей прищеплювали думку, що начебто диявола зовсім нема. Коли через нашу безтурботність і духовну сплячку ми позбуваємось Покрова Божої благодаті, диявол і злі духи повстають перед нами в усьому своєму злобному вигляді як жива і дійова сила, і сила люта. Навчимося піклуватися про душі наші, будемо охороняти входи до душ наших і звертатися за благодатною допомогою до Христа Спасителя, бо Він подолав диявола.

Після літургії був відправлений молебень до Христа Спасителя. Закінчилося богослужіння як завжди молитвою за Україну: „Боже великий єдиний, нам Україну храни...”.

25 серпня 2006 року. П’ятниця. Святійший Патріарх Філарет відправив панахиду в Крутах (Чернігівська область), де в січні 1919 року загибло в нерівному бою з регулярною більшовицькою армією під керівництвом Муравьова понад 300 студентів і гімназистів. Патріарху співслужили архиєпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій, єпископ Сумський і Охтирський Мефодій, керуючий Чернігівською єпархією, а також Чернігівське і Сумське духовенство. Панахида була звершена з нагоди відкриття Президентом України Віктором Ющенком пам’ятника „Героям Крут”. На урочистому відкритті пам’ятника виступив з промовою Президент України.

На урочистостях з проходженням почесної варти перед верховним головнокомандувачем України були присутні голови обласних адміністрацій, міністри, народні депутати України, представники патріотичних громадських організацій і політичних партій, а також велика кількість рядових громадян, серед яких було багато молоді. Вічна пам’ять – героям Крут!

27 серпня 2006 року. Неділя 11- та після П’ятдесятниці. Перенесення мощей преподобного Феодосія Печерського. Напередодні, в суботу ввечері, Святійший Патріарх Філарет разом з соборним духовенством відправив у Володимирському соборі всенічну. Літургію Святійший Патріарх звершив у Свято-Феодосіївському монастирі в м. Києві з нагоди храмового свята – перенесення мощей преп. Феодосія Печерського.
Патріарху співслужили єпископ Флавіан і єпископ Феодосій, а також намісник монастиря архимандрит Федір і братія монастиря, яка має священий сан. В кінці літургії Патріарх виголосив проповідь, в якій нагадав історію відкриття мощей преп. Феодосія і перенесення їх із Дальних печер в Успенський храм Печерського монастиря в 1091 р., – в храм, який він побудував в 1073 р.

Він також нагадав житіє преподобного, особливо його молоді роки, коли натхненний благодаттю Святого Духа, він обрав чернечий спосіб життя і великими подвигами смирення, боротьби з плоттю, терпінням, трудами досяг святості і став духовним світильником віри і благочестя. Він жив у темній печері, а став світильником духовності, і ось уже протягом тисячоліття просвіщає всіх, хто звертається до нього. Багаті бояри і князі, які жили в розкішних палацах, забуті історією, а преп. Феодосій, який майже все життя провів в темній печері, придбав такий духовний скарб, з якого черпають духовну їжу віруючі протягом століть. Дивний Бог у святих Своїх!

Після літургії був звершений хресний хід навколо храму преп. Феодосія. Богослужіння закінчилось „Многоліттям” і молитвою за Україну „Боже великий єдиний нам Україну храни...”. Після монастирської трапези Святійший Патріарх провів бесіду з братією монастиря про чернечий спосіб життя в сучасних умовах. Зокрема він сказав: „Ченці не повинні мати вільного часу. Вільний час ченця – це розкриті ворота для диявола і злих духів”

28 серпня 2006 року. Понеділок. Успіння Пресвятої Богородиці. Напередодні свята, в неділю ввечері, Святійший Патріарх Філарет у співслужінні соборного духовенства відправив у Володимирському соборі урочисту всенічну, а в саме свято – Божественну літургію.

У своїй святковій проповіді про Успіння Пресвятої Богородиці Патріарх сказав, що на поховання своєї Матері Господь дивним чином зібрав усіх Своїх учеників, які в той час уже розійшлися по всьому світу для проповіді Євангелія. Як свідчить Церковне Передання, апостоли прибули в Єрусалим на хмарах. На похованні божої Матері були всі апостоли, крім ап. Фоми. І не був у Гефсиманському саду не випадково, а за Провидінням Божим. В той час ап. Фома проповідував Євангеліє Христове в Індії. Коли ж він прибув до Єрусалима, теж на хмарі, – для Бога і неможливе з людської точки зору – можливе, і побажав поклонитися тілу Божої Матері, відкрили гроб, а тіла там не було.

Син Божий взяв тіло Своєї Матері на небо, у Своє Царство. Ап. Фома засвідчив Воскресіння Христове. Його невір’я Церква називає блаженним, тому що воно стверджує віру церковну у Воскресіння Христове. Відсутній під час поховання Божої Матері, ап. Фома засвідчив, що Господь воскресив тіло Пресвятої Богородиці, зробив його нетлінним і взяв душу і тіло Своєї Матері у Своє Царство Слави.

Після літургії був звершений молебень до Пресвятої Богородиці перед Її святою Плащаницею, яка виноситься із вівтаря і покладається на середині храму під час всенічної.

Ввечері того ж святкового дня Святійший Патріарх Філарет з участю соборного духовенства відправив у Володимирському соборі чин погребіння Божої Матері з обнесенням святої Плащаниці навколо собору.


Джерело: cerkva.info