Наруга над “Козацькими Могилами”

15 вересня Генеральна Прокуратура України отримала листа від намісника Свято-Георгіївського чоловічого монастиря на Козацьких Могилах архимандрита Олексія, у якому він висловив свою стурбованість з приводу активного сприяння Київської міської адміністрації у будівництві Свято-Троїцького собору УПЦ Московського Патріархату у м. Берестечко Волинської обл.
А вся справа у тому, що саме будівництво храму у Берестечку (а точніше – добудова та реконструкція) було активно розпочато у 2000 р. за вказівкою Президента України Л. Кучми на підставі необхідності відбудови пам’ятки архітектури, призначеної для вшанування полеглих у битві під Берестечком українських героїв-козаків!
Як відомо майже кожному, хто цікавиться історією козацтва та вшановує пам’ять полеглих за волю України та Православну віру козаків, найбільшим в Україні козацьким пантеоном є “Козацькі Могили”, названі так українським народом, і знаходиться вони за шість кілометрів від Берестечка – в с. Пляшева Рівненської обл. Вони були збудовані і облаштовані ще у 1914 р. Саме тут, в усипальниці під Георгіївським собором, знайшли свій останній притулок тлінні останки тисяч козаків, що полягли в битві під Берестечком влітку 1651 р.
Та і сама битва під Берестечком, до самого Берестечка має відносне відношення, бо у цьому містечку була лише ставка поляків, на чолі з королем Яном Казимиром, а битва була між стародавніми селами – Пляшевою, Островом та Солоневом, які знаходяться у сучасній Рівненській обл.
За останні п’ятнадцять років “Козацькі Могили”, які є державним заповідником і мають на своїй території аж три пам’ятки архітектури національного значення(!), неодноразово привертали до себе увагу сотень тисяч і, навіть, мільйонів українців усього світу, але так мало привертали вони уваги найвищої української влади, яка так багато разів обіцяла збудувати і новий музей, який і дотепер міститься у колишніх монастирських келіях, і дзвіницю, і відновити найбільший на Волині дзвін пам’яті, втрачений у Першу Світову...
І ось верхом цинізму та людської неправди стає той факт, що собор у Берестечку, виявляється, необхідно відбудовувати, як пам’ятник загиблим у битві героям-козакам!
Відомо, що народний депутат України Катерина Ващук, будучи родом з-під Берестечка, неодноразово публічно виступала про перенесення музею з “Козацьких Могил” у Пляшевій до Берестечка. Маючи прихильність до Московського Патріархату, п. Катерина знайшла привід схилити Л. Кучму до прийняття рішення про будівництво недобудованого у 20-ті рр. ХХ ст. собору в Берестечку, і Президент дав вказівку Київській міській адміністрації фінансувати цей об’єкт.
Начебто і законно все виглядає з точки зору цивільного права – і депутат могла просити, і Президент міг розпоряджатися, і адміністрація могла і продовжує виконувати ці розпорядження, але який же моральний бік цієї справи, коли будівництво храму базується на фальсифікації та обмані, на перекручуванні фактів.
Не шанувала народний депутат Катерина Ващук “Козацькі Могили” і раніше, коли розам з Аграрною партією насадила перед ними “козацький гай”, щоб скрити від людей святиню. Дивно стає будь-кому: на полі битви тепер буде рости гай! Це що – свідома наруга, зневага чи людське безглуздя?! І тепер “Козацькі Могили” залишилися забутими, закритими від очей чиновників і депутатів, і тепер вже українська влада продовжує зневажати тих, хто там лежить – героїв-козаків!
А братія монастиря, разом з громадськістю України, не перестає просити державу про допомогу у збереженні “Козацьких Могил”, про будівництво нового музею, про привернення уваги до цієї святині українського народу, та мало хто чує...
Хоча “Козацькі Могили” у 1914 р. будували усім народом, який віками пам’ятав про подвиг козаків, будівництво храму-усипальниці підтримав та фінансував уряд Російської імперії, сам цар Микола ІІ дав 25 тис. рублів. Відчуваючи свій крах, Російська імперія загравала з національно піднесеними українцями навіть такими поступками, як вшанування пам’яті українських козаків, про кістки яких забувала 260 років.
А тепер, за вільної України, “Козацькі Могили” майже нікому не потрібні. Кошти, які щорічно виділяються державному заповіднику для утримання цієї архітектурної та історичної пам’ятки, є мізерними. Чому про це забув Президент України В. Ющенко, який неодноразово бував на Козацьких Могилах, припадав до козацьких кісток, обіцяв допомогти?! Де ті нащадки героїв-козаків, невже вони забули про могили своїх предків?!
...Люди живуть і вмирають. Одні – своєю смертю, а інші йдуть на смерть свідомо, захищаючи свою рідну землю, свою віру. І козацькі могили – це не кінець, це – початок. Початок нашої свідомості, нашої гордості, нашої надії!
“Козацькі Могили” в Пляшевій – це ціна нашого сьогодення. Відвідайте їх своєю увагою, своєю молитвою. Будемо пам’ятати про них – будемо жити з Божим благословенням, і Господь не полишить нас!
Олександр Козацький

P.S. На 2004 р. з бюджету міста Києва на протязі чотирьох років було виділено 9 млн. 400 тис. грн. на будівництво Свято-Троїцького собору у Берестечку – третього за величиною в Україні, після Успенського у Києво-Печерській Лаврі та Володимирського у Києві. Собор розрахований на одночасну присутність 4200 прихожан – майже всіх жителів Берестечка.