Проповідь на свято Покрови Божої Матері

Духовне заступництво та клопотання перед Богом, що ми одержуємо з великого милосердя й любові до нас Божої Матері, оспівуємо ми нині. Тому що з тих пір, як воля Божественного Страждальця й Спасителя світу всиновила рід людський Божій Матері в особі улюбленого учня Його Іоана Богослова, – це заступництво не переривалося ні на один день, і за всіх часів історії людства було так – Мати й чадо! Вдумаймося в ці слова, у зміст найглибшого й найсвятійшого споріднення, чистіше й святіше якого немає на землі.

“Жоно! ось, син Твій!” — звучить із Хреста з уст Божественного Страждальця (Ін. 19:26). І що значать ці слова?! Відтепер, що не відбудеться із названим сином Твоїм, пройде крізь серце Твоє. Відтепер його невеликі радості будуть Твоїм щастям, його біль, лихо й скорбота - Твоїм великим горем і слізьми; і головне – безперестанна дума й турбота про чад, турбота, що не знає утоми, не знаючого відпочинку. І все це, як заповіт, прийняла Пресвята Діва від Свого вмираючого на Хресті Єдинородного Сина.

Знову ми зібралися через свято Пречистої Богоматері; знову почуємо настільки знайоме, знане напам'ять Євангеліє про зустріч двох обрадуваних матерів — Марії й Єлизавети, знову разом із Пречистою викликнемо: “Величає душа моя Господа, і возрадувався дух мій про Бога, Спаса мого”, знову радісно відкриємо вуста наші й оспіваємо радіючи Її чудеса.

І це – чудо милості Божої, що так легко нашому серцю відкриватися для оспівування Матері Божої, що ми не тільки не обтяжуємося цими частими святами Пречистої, але після кожного минулого з нетерпінням чекаємо наступного, і коли воно приходить, то наповнені наші храми свідчать, як ми любимо Її, чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів.

У сьогоднішнього свята є свої особливі риси, якими нам воно особливо дороге. Пречиста розпростерла свій омофор над містом, що перебувало в лиху, над народом, у якого не залишилося іншої надії, крім Цариці небесної; і Вона виявила йому своє заступлення. І от від цього далекого історичного факту в душу християнську ввійшла впевненість, що коли немає заступника, немає розради, немає відради, коли в серце готова вселитися гірка думка, що ти самотній, забутий і нікому не потрібний, то варто тільки згадати, що є в нас добра, милосердна й жаліслива Мати, що бачить наші потреби, чує наші зітхання й завжди готова допомогти нам, підтримати, утішити; варто згадати й до Неї, Пречистої і Преблагословенної, всім серцем своїм звернутися й поплакати перед Нею, поскаржитися Їй на свою долю – і тоді відбудеться чудо: пройде скорбота, і тиха, розчулена радість і примиреність із волею Божою оселиться в душі.

Ці духовні переживання – і скорботи і наступні радості – є факти, реальності, дійсність. Ми знаємо, звідки приходить скорбота, що її народжує; нам варто точно знати звідки приходить радість, щоб не думати про неї, як про випадковість, що сама собою, від зміни душевних настроїв відбувається.

Розібратися нам у душі своїй, побачити джерело радості допомагає нам Церква. От сьогодні Вона в кондаку вкаже нам, що “Діва нині предстоїть у Церкві і невидимо за нас молиться Богу ”.

Мати Божа завжди захищала й милувала Україну, карала й знову повертала Свою любов людям, що пройшли заради гріхів своїх крізь страждання, покаянням і стражданням очистивши свої серця. Але в нинішній тяжкий час, коли земля зістарілася, загострилася невір'ям, беззаконням і неуцтвом у пізнанні повелінь Божих, чи не відступила від нас Заступниця наша Старанна, ревнуючи про славу Сина Свого й Бога? Ні, дорогі брати і сестри, бути цього не може. Для матері чадо, що бідує, ще дорожче. І поки на Україні хоч “мале стадо” несе й зберігає вірність заповітам Христа, надію на заступлення Матері Божої — ми не загинемо. Ми не повинні ні сумніватися, ні бентежитися всім тим, що бачимо й чуємо тепер. “На землі немає нічого неочоленого, тому що початок усьому – Бог,” – так говорять святі отці. І нинішні події – це не щось нове для всіх нас, тому що це підтвердження того, що жодне слово Боже не знеможе, але все відбудеться до найменшої подробиці у свій час.

Мати Божа завжди є й буде з тими, хто вірний Її Божественному Синові, хто йде за Його закликом шляхом вічного спасіння. Вона, за словами святителя Іоанна Златоуста, – перша Спадкоємиця Божественних дарувань і перша Роздавальниця цих дарунків і благословінь людям, що шукають допомоги у Господа й милості в Неї. Так буде завжди, до останньої години й миті життя світу.

Усі ті, хто зберігає про цю подію пам'ять у своєму серці, з тих пір співають: “ Радуйся, Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором ”.

І наше віруюче, знаюче велику силу клопотання Матері Божої, серце нехай завжди припадає до ніг Божої Матері зі своїми зітханнями, потребами, скорботами, у всіх випробуваннях й у хвилини плачу про гріхи. І Вона, Радість усіх скорботних, наша Небесна Мати, Що простирає Свій державний Покров, заступить і спасе й помилує всіх нас. Амінь.

Джерело: Православний погляд