Ювілейна конференція

16 жовтня в Актовій залі Київської Православної Богословської Академії відбулася ювілейна конференція з нагоди 85-річчя Помісного Собору Української Автокефальної Православної Церкви 1921 року. У ній брали участь Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, ректор КПБА архиєпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій, професорсько-викладацька корпорація та студенти духовної школи.

Відкриваючи конференцію, владика Димитрій підкреслив особливу вагу Помісного Собору УАПЦ 1921 року для подальших змагань за помісну Церкву, назвав його основоположним у справі здобутя автокефалії Української Церкви.

З основною доповіддю виступила Ірина Миколаївна Преловська, кандидат історичних наук, співробітник Інституту джерелознавства Національної Академії Наук України. У своїй промові вона грунтовно висвітлила складні суспільно-політині умови, в котрих зародився автокефальний рух на початку ХХ століття. На думку доповідача, собор 1921 року та здійснене на ньому рукоположення Василя Липківського у сан митрополита не лише став каменем спотикання між УАПЦ і РПЦ, але й вплинув на стосунки Автокефальної Церкви з Церквами в діаспорі. Згадане вище рукоположення, котре було здійснене з певними канонічними відступленнями, за словами доповідача, було обумовлене важкими історичними реаліями того часу, а не безпідставними забаганками певних осіб, як це змальовано в деяких працях з історії.

У продовження теми диякон Віталій Клос виступив з доповіддю про діяльність Дієвої Христової Церкви, котра, як вважає доповідач, була створена органами ДПУ з метою підірвати позиції автокефального руху в Україні. Про штучність даного релігійного утворення говорить вже той факт, що не досягши поставленої мети ДХЦ раптово втратила підтримку радянської влади і перестала існувати, а основні її діячі повернулися до складу УАПЦ.

У роботі конференції також брали участь викладачі Київської Православної Богословської Академії. Зокрема прот. Олег Маланяк провів історичні паралелі між подіями зародження автокефального руху на початку ХХ століття, та його відродження в 90-х роках.

Про сучасний стан руху за помісну Церкву розповів прес-секретар Київської Патріархії УПЦ КП ігумен Євстратій (Зоря). У своєму слові він вказав на основні причини невизнання Української Церкви. Не персоналії, не спосіб висвячення ієрархії, не канонічні протиріччя, а імперська ідеологія РПЦ є тією основною перепоною до здобуття автокефалії. Російська Церква ніколи не змириться з існуванням самостійної Церкви на території України.

Із завершальним словом до присутніх звернувся Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Він зауважив, що в наш час для багатьох основним питанням є правомірність домагань автокефальності Української Церкви. Як найбільшу канонічну підставу таких домагань Святійший Владика називає 34 Апостольське правило, котре говорить, що єпископи кожного народу повинні знати старшого між собою і визнавати його як главу. Боротьба проти автокефального руху ведеться не з причини канонічної невідповідності, а через політичну заангажованість Церкви, тобто боротьба ведеться не за канонічну справедливість, а за владу над тією чи іншою церквою. На завершення Святійший Патріарх висловив глибоке переконання в тому, що, незважаючи на підступи супротивників, наша Церква посяде належне їй місце поряд з Помісними Церквами як рівна і самостійна.