Від 1993 року в Києві діє Симфонічний оркестр і хор під орудою визначного американського дириґента Роджера Макмерріна, який свого часу здобув високу музичну освіту в різних коледжах та університетах США. Маестро Макмеррін в найтяжчі роки, які переживав український на­род після відновлення державної незалежності України, постійно осе­лився в країні. Щоб підтримати наших музик-інструменталістів і співаків, він став організовувати під егідою благодійної організації “Музична місія — Київ” оркестр і хор. Спочатку це був невеликий колектив, якому маестро платив долари за кожний концерт і кожну репетицію. З роками до Роджера і його дружини Діани (письменниці, журналістки, музичного критика) стали приходити все нові й нові талановиті люди, в основному ви­хованці столичної Національної музичної академії їм. Петра Чайковського а також артисти Національної опери та відомих академічних хорів і капел. Нині — це один з найбільших в українській столиці музично-співоцьких колективів, що нараховує близько 90 співаків, включно з солістами, і близько 60 артистів-оркестрантів — скрипалів, віолончелістів, контра­басистів, флейтистів, валторників, трубачів та інших. Адмінстрація Ки­ївського симфонічного оркестру та хору має свій офіс у Києві на вул. Богдана Хмельницького (біля будинку Національної опери України), винаймає зал для репетицій і постійно дає концерти в найпрестижніших залах Києва, переважно в костелі св. Миколи — Національному будинку органної та камерної музики, вул. Велика Васильківська, 77.

 

Що приваблює українську творчу людину в цьому колективі? Що сприяє великому успіхові КСОХ в Україні і за її межами за неповні 15 років діяльності? Насамперед, визначні фахові й людські риси художнього ке­рівника і головного диригента доктора Роджера Макмерріна. Про це одностайно говорять усі, хто його знає, хто бодай зустрівся з ним один чи два рази. Він —диригент з числа великих диригентів. Він — віруючий у Бога християнин. І своє християнство він не стільки декларує, скільки живе ним у кожному своєму вчинку, у ставленні до буквально кожного із 150 творчих особистостей, з якими постійно працює. Маестро Роджер — християнин-протестант, але він в Україні (і в усіх країнах, де буває на гастролях) має чудові, справді братерські взаємини з православними і католицькими християнами, з усіма справжніми Церквами.

 

Інша причина успіху колективу — висока виконавська майстерність і ретельно продуманий репертуар: це світова і українська національна класика з виразним християнським змістом. Бах, Моцарт, Бетховен, Гендель, Верді, Берліоз, Рахманінов, Прокоф’єв, Мендельсон — чудові християнські твори цих класиків є в постійному репертуарі КСОХ; і український слу­хач вперше почув деякі з них у себе на Батьківщині у виконанні українських артистів. Ближча до нас за часом культура (твори Волтона, Раттера, Пуленка, Форе, Бернстайна, Ґершвина, Горовиця, Копланада та ін­ших) також була до приїзду маестро Роджера в Україну маловідома нашим шанувальникам музики. Тепер твори цих композиторів є в репертуарі КСОХ. До української музики серце Макмерріна особливо прихильне. Можу міркувати про це з власного досвіду. Роджер Макмеррін запросив мене, як професора Київської Православної Богословської Академії поїха­ти в півторамісячну гастрольну концертну подорож по США — з 15 вересня до 31 жовтня 2006 року. У маестро склалися дуже добрі стосунки з нашою Академією, зі святою нашою Українською Православною Церквою Київського Патріархату й особисто з Його Святістю Патріархом Філаретом. Роджер прочитав одну лекцію з історії західної музики в нашій КПБА і з першого разу студенти полюбили його стиль викладів, стали відвідувати його концерти духовної музики. Викладачі КПБА на чолі з Патріархом Філаретом і Ректором архиєпископом Димитрієм теж бували на його концертах, а також відвідали офіс оркест­ру і хору.

 

І ось Америка! Концерти у столиці країни місті Вашингтоні і в міс­тах та містечках 14-ти штатів: Пенсільванії, Меріленді, Вірджінії, Пів­нічній Кароліні, Південній Кароліні, Джорджії, Флориді, Алабамі, Місісіпі, Арканзасі, Техасі, Оклахомі, Теннесі, Огайо. Ми добиралися на трьох комфортабельних автобусах до такої американської “глибинки”, де про Україну рідко хто чув з числа корінних американців. І ось звучить “Отче наш” українською мовою, “Молитва за Україну” Миколи Лисенка, арія “Владико неба і землі” з опери Семена Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”, арія Наталки з опери “Наталка Полтавка”, а також низка творів фольклорного характеру. з українського різдв’яно-великоднього циклу, “Благослови, душе моя Господа” з Божественної Літургії на музику Кирила Стеценка. Слухачі надзвичайно прихильно відгукуються на виконання українських творів хором, оркестром, солістами Любою Канюкою, Аллою Пригарою, Олександром Мельничуком, Олександром Островським, Тетяною Ганіною, Тетяною Борковською та іншими. Часто слухачі вставали з місць і влаштовували овації під час виконання цих творів. Від­чувалося, що вони з такою ж любов’ю сприймають наші мелодії, як і близькі й улюблені для них твори “Бог благословляє Америку” Ірвінга Берліна, “Літня днина” Дкорджа Вільямса, “Америка — прекрасна” Овіда Янґа.

 

Цікаво, що майже всі концерти проходили у великих залах (на тисячу і більше місць) при протестантських храмах: пресвітеріанських, англі­канських, лютеранських, баптистських, а також зрідка — при римо-католицьких. Але відвідувачі — далеко не самі лише протестанти. Було чимало православних і греко-католиків, в тому числі українських. Інтерес до України — великий. Майже перед кожним новим твором маестро Роджер детально розповідав слухачам про Україну, про свою працю в Києві, про українську музичну культуру, нашу історію, про відновлення незалежності в 1991 році і “Помаранчеву революцію” в Україні 2004 року. Не було жодного концерту, на якому б маестро Роджер добрим словом не згадав Патріарха Філарета як Предстоятеля УПЦ КП з її десятьма мільйонами вірних, як друга і молільника за українську наукову і творчу інтелігенцію. Ці слова головного диригента КСОХ американці неодмінно зустрічали оплесками.

 

На один із заключних концептів у місті Толедо, штат Огайо прибула з Детройту невелика українська церковна делегація з вітальним листом англійською мовою до слухачів Толедо і до нашого творчого колективу — від архиєпископа Української Православної Церкви Київського Патріархату у США (як відомо, УПЦ КП має у США свій вікаріат) владики Олександра Биковця. Школу маестро Роджера засвоїли молоді українські диригенти Сергій Голубничий, Вікторія Кончаківська, Олена Сєдих, які у США допомагали йому.

 

Концерт КСОХ у Вашингтоні, в Національній Пресвітеріанській Церкві, транслювався через супутниковий зв’язок на п’ятому каналі українського телебачення через посередництво студії “Вікно в Америку”, що діє при Українському відділі радіостанції “Голос Америки” у Вашингтоні.

 

КСОХ під орудою Роджера Макмерріна уже восьмий раз побував на гаст­ролях у США. Колектив також виїздив до деяких країн Західної Європи, Центральної Азії і до міст Поволжя в Російській Федерації. На загальне враження наших музик, що постійно працюють з Роджером, восьма подорож колективу до США є однією з найуспішніших. Воістину, Бог благословляє цей симфонічний оркестр і хор за те, що він гідно й велично славить Бога і нашу Україну!