СЛОВО
Святійшого Патріарха Філарета в Національному театрі ім. Т.Шевченка
з нагоди відзначення голодомору 1932-33 р. в Україні,
25 листопада 2006 року
Вельмишановний Віктор Андрійович Ющенко!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні Україна в скорботі, бо ми згадуємо одну з найтрагічніших подій в історії нашого українського народу – голодомор 1932-1933 р. р. Тільки за один рік Україна втратила від 7 до 10 мільйонів населення. Ця трагедія більша за татаро-монгольську навалу 1240 р.
Перепис населення 1929 р. і 1939 р. свідчить, що за цей період в Україні зменшилося населення на 7,5 мільйонів, в той час як за цей же період у всіх інших республіках Радянського Союзу народонаселення збільшилося. Це свідчення не сьогоднішніх українських дослідників, а дані радянських джерел. Треба враховувати, що 1932 і 1933 р. р. були врожайними роками. Як можна пов’язати врожай з голодом?! Це був не природній голод, а штучний голодомор, свідомо направлений на знищення українського народу.
Голодомор в Україні був пов’язаний також із ліквідацією Української Автокефальної Православної Церкви. Богоборчеський більшовицький режим влаштував у ті роки гоніння на всі християнські церкви, на всі релігії, але знищив „до останку” тільки одну – автокефальну церкву, бо вона була українською. Мільйони українців помирали в страшних муках, а помолитися за упокоєння їх душ не було кому. Храми зруйнували, священиків розстріляли, або відправили на заслання. Так більшовицький режим нищив не тільки українську націю, але й українську душу.
Отримавши від Бога державність, Україна хоче відродити духовність і сказати правду про свою історію. Ми жадаємо правди! Для того, щоб йти дорогою свободи, демократії і добробуту, треба стати на дорогу правди. Треба називати добро – добром, а зло – злом. Правда вимагає назвати голодомор 1932-1933 р. геноцидом проти українського народу. Ми хочемо, щоб Україна і весь світ знали, що український народ зазнав в 30-ті роки минулого століття геноцид, подібно до вірменського і єврейського народів.
Багато парламентів світу визнали голодомор геноцидом проти українського народу, тільки Верховна Рада України зволікає і не поспішає сказати правду, та назвати голодомор геноцидом. Дивно! Інші парламенти говорять правду про український геноцид, а наші народні обранці не хочуть, або бояться сказати правду своєму народу. Виникає питання, кому вони служать?!
Розділення політичних сил в Україні, відсутність однодумності в цьому та інших важливих питаннях у Верховній Раді, протистояння в суспільстві, і навіть розділення Православної Церкви в Україні є наслідком геноциду проти українського народу.
Від імені Української Православної Церкви Київського Патріархату і від інших Церков я закликаю народних депутатів України не зволікати, а визнати голодомор 1932-1933 років геноцидом проти українського народу. Доведіть на ділі, що ви з українським народом і служите його інтересам, і що народ не помилився у вашому обранні. А Церква молиться і буде постійно молитись за упокоєння душ голодом уморенних.
Вічна їм пам’ять і вічний спокій!
