Святійший Патріарх Філарет у Переяславі-Хмельницькому освятив Воскресенську церкву, пам’ятку ХІІ століття

Нарешті переяславці зітхнули з полегшенням. Воскресенську церкву ХІІ століття було завершено і освячено Предстоятелем Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійший Патріархом Філаретом напередодні новоліття 30 грудня 2006 року. Цей довгобуд не прикрашав міста. В останні роки вже мало хто вірив, що колись давно, у 80-ті розпочате відтворення пам’ятки часів Київської Руси-України, буде завершене. Всередині недобудований храм перетворився просто на смітник, а історія його колись була більш чим славна.

У ХVІІ-ХХ століттях на місці храму ще ХІІ століття стояв дерев’яний. Це свідчило про те, що переяславці не забували цього святого місця, навіть тоді, коли найлютіший ворог Руси – монголо-татари сплюндрували переяславські землі, а храми славного стародавнього міста вже ніколи не відтворились у своїй попередній красі та величі. Перша документальна згадка про дерев’яний храм містилася в рукописному Євангелії 1600 року, яке подарували церкві запорозькі козаки. Храм був трьох банний з сімома престолами. Належав до Переяславського полку, тому його ще називали військовим. В такому вигляді Воскресенська церква проіснувала до 1794 року і внаслідок «обвітшалості» була розібрана. Відновлена стараннями настоятеля Стефана Гречки 1796 року, щоправда в менших розмірах з однією банею та двома престолами на честь Воскресіння Христового та Трьох Святителів. Але ж храм стояв на ще давніших фундаментах Воскресенської церкви ХІІ століття.

Лише в 1953 році експедицією М. Каргера було повністю розкопано давньоруські фундаменти церкви Воскресіння Господнього, що знаходилась на «окольному граді». Відомий дослідник і археолог вбачав у цьому трьохапсидному шестистопному храмі монастирський собор середини – другої половини ХІІ століття. Історики Л. Махновець, В. Харламов, Г. Трофіменко та О. Колибенко припускали можливість його ототожнення із літописним Переяславським монастирем св. Іоана Предтечі. За певними ознаками Воскресенську церкву можна дійсно віднести до монастирського комплексу. Про це свідчить велика кількість аркосоліїв у її стінах і поховання біля церкви вздовж її фасадів, які були дослідженні під час першої в 1953 році і другої експедиції 1989 року.

Очевидно, що цей храм було збудовано Переяславським князем Ярополком Володимировичем між травнем 1124 і квітнем 1132 років. Інші припускають, що її збудував князь Юрій Довгорукий. Але останній володарював у Переяславі всього один рік - з 1134 по 1135. Існує ще одна версія про те, що храм було збудовано в 1148-49 роках, або 1151-54. В цей час Ізяслав Мстиславич сидів у Києві, в першому випадку, він прийшов саме з Переяслава, його старший син Мстислав – у Переяславі. Своєю архітектурною композицією храм Воскресіння Христового дуже схожий на церкву Успіня Богородиці Пирогощі у Києві на Подолі, яка була зведена у 1131-1136 роках і згадана у «Слові о полку Ігоревім». Якщо ж взяти до уваги те, що Києвом в цей час володарював Ярополк Володимирович (17.ІV 1132 – 18.ІІ 1139), в минулому Переяславський князь, то очевидно, що будівничим Воскресенської церкви був саме князь Ярополк Володимирович, а не Юрій Довгорукий.

Стараннями героя України, видатного історика, директора національного заповідника «Переяслав-Хмельницький» Михайла Сікорського цей храм у 80-ті роки минулого ХХ століття стали відроджувати. Тоді ще Державний заповідник, у відродженому храмі хотів бачити музей української книги та стародруків. Але минули роки. Брак коштів не дозволив закінчити відтворення пам’ятки ХІІ століття. В напівзбудованому занедбаному вигляді храм увійшов у ХХІ століття.

Конфесійна ситуація у Переяславі-Хмельницькому склалась так, що громада УПЦ Київського Патріархату молилась дотепер у пристосованому приміщенні того ж національного заповідника, який намагався повернути його назад. Цю несправедливість бачила місцева влада і вирішила її розв’язати у мирному руслі. Адже Московський Патріархат має у Переяславі аж три храми, а Київський жодного. Починаючи з 2004 року справу зрушили з місця. Становищем у цьому місті з благословення Святішого Патріарха Філарета заопікувався преосвященний Димитрій, архиєпископ Переяслав-Хмельницький, який не раз приїздив до свого кафедрального міста, зустрічався з владою і намагався розв’язати дану проблему мирним шляхом. На прохання громади та Святішого Патріарха недобудований Воскресенський храм-пам’ятку ХІІ століття Переяславська міська рада своїм рішенням передала віруючим УПЦ Київського Патріархату. Попереду ще була клопітка, жертовна праця над добудовою цього об’єкту. Спочатку Київська Патріархія замовила проект відбудови храму, якого просто не виявилось в національного заповідника. Святійший Патріарх виділив на добудову цієї церкви півмільйона гривень, адже пам’ятку стали відроджувати у стилі переяславських храмів до монгольського періоду. Рівно два роки минуло з того часу, як розпочалися відтворювальні роботи і ось храм повстав із руїн, ошатний і красивий з однією, притаманною для давньоруських церков, банею. Переяславці ніколи не забудуть 27 грудня, коли під сильний сніг і хуртовину вони стали свідками того, як на золоту баню храму було піднято хрест, освячений Святішим Патріархом Філаретом. Ризик тоді був великий, адже не вщухав сильний вітер. Але ж хіба можуть стихії зруйнувати Хрест, на якому був розіп’ятий Христос – Творець цього світу і повелитель стихій, Якому вони підкоряються.

За рік закінчились оздоблювальні роботи всередині. Розписано центральний барабан з Христом Вседержителем і євангелістами. Всіма цими роботами керував невтомний отець настоятель протоієрей Іоан Бобітко, благочинний Переяслав-Хмельницького району. Йому допомагав, тепер вже другий священик цього храму, отець Михайло Трускавецький. Переяслав-Хмельницька міська рада на чолі з градоначальником Іваном Якименком виділила кошти на впорядкування території навколо храму.

І ось хвилююча мить – освячення Воскресенської церкви. Біля 10 години ранку на урочистості з нагоди освячення храму прибув сам Святійший Патріарх Філарет у супроводі преосвященного Димитрія, архиєпископа Переяслав-Хмельницького. При вході Святішого Владику зустрічають – заступник голови облради Сергій Доротич, голова Переяслав-Хмельницької районної ради Валентина Усик та голова міста Переяслава Іван Якименко. Дорогу Святішому Патріарху Філарету супроводжуючі до храму віруючі, встеляють живими гвоздиками. В центрі храму стоїть кафедра для Патріарха на якій він зодягається у священні ризи. Милує око новий золотосяйний іконостас. Минуть години і святий престол храму буде освячено. На ньому звершено першу Божественну Літургію. Святійший Патріарх Філарет виголошує своє повчальне слово і вручає нагороди тим, хто потрудився на славу у відродженні храму. Серед них і Переяслав-Хмельницький міський голова Іван Якименко, підприємець Сергій Доброскок, будівничий Василь Захарчук та інші. Настоятелю храму отцю протоієрею Іоану Бобітко за входом з Євангелієм Святійший Патріарх вручає нагороду – хрест з прикрасами.

Віруючий люд Переяслава радіє. Вони мають свій храм, справжній храм, а не пристосоване приміщення. З квітами в руках вони дякують Святішому Патріарху Філарету за те, що він став головним фундатором і жертводавцем святині. Це воістину справжній подарунок у 1100-літній ювілей стародавнього і славного Переяслава, який вони відзначатимуть широко у вересні наступного року. З цією радістю і надією віруючі переяславці увійшли в Новий, для них і їх міста ювілейний, 2007 рік.