Святкування Різдва Віктором Федоровичем Януковичем в Києво-Печерській лаврі дало несподівані наслідки.

Адже після достопам‘ятних подій 2004-2005 рр. ченці чоловічого Свято-Успенського монастиря, більше відомого загалу як Києво-Печерська Лавра намагалися поводитись в рамках чинного законодавства і деякий час провокації не чинили. Щоправда після угоди президента України В.Ющенка з так званою антикризовою коаліцією з‘явилися і досить радикальні претензії до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Знищити заповідник, а майно та приміщення передати монастирю. Але все те було якщо і не повністю в рамках закону, то, принаймні, зберігалось така сяка видимість законослухняності. Та після цьогорічних різдвяних свят із сучасним прем‘єр-міністром о 13.00 год 09 січня, десь біля п‘ятидесяти ченців на чолі з Варсонофієм – казначеєм монастиря силоміць вдерлися до приміщення корпусу № 55, який поки що належить Заповіднику. З 13.00 за графіком роботи Заповідника починається обідня перерва, то ж ченці не сподівались на опір зі сторони наукових співробітників. Розбурхану стихійну масу ченців зустріла літня жінка вахтер Єлизавета Кирилівна.

 

Ченці звичними, добре відтренованими діями намагалися захопити корпус. Кілька терористів в рясах почали ламати вікна в туалетній кімнаті на 1-му поверсі. Інші гуртом намагались зламати опір літньої жінки. Проте, цього разу наукові співробітники таки зуміли зорганізуватись і виступити супроти нападників. Зав‘язалась словесна баталія. Невідома екзальтована жінка, що „невідомо як” опинилася поміж молодих дужих ченців, заявила, буцімто в цьому корпусі розміщується чи то бар, чи то ресторан, і, взагалі, бігають оголені дівчата. Варсонофій же висунув іншу не менш фантастичну версію появи дужих молодців – мовляв, хтось із замдиректорів Заповідника просили допомогти винести речі науковців та музейне майно, щоб в подальшому могли спокійно зайняти це приміщення. Та в тім, ні замдиректора Колпакова В.М., ні сам генеральний директор Кролевець С.П. цієї воістину дивовижної версії не підтвердили. Міліція Печерського району м. Києва, що була викликана науковцями, за своїм звичаєм стороннє спостерігала чим же закінчиться ця „веремія”. Наукових співробітників і корпус № 55 врятували від розправи журналісти. Коли з‘явились телекамери. Спочатку 5-го каналу, а згодом інших компаній, дика орда ченців досить цивілізовано і майже непомітно розбрелась хто куди. Ось тоді за справу і взялась доблесна міліція Печерського району. Один із керівників районного відділу, який відрекомендував себе к полковника, звинуватив працівника Києво-Печерського Заповідника Берьозкіна О.П. в протиправних діях і навіть біля дверей корпусу поставив вартувати міліціонера в чині майора, аби О.Берьозкін не дай боже нікуди не зник.

 

Дарма, що свідки тих подій давали свідчення, протилежні версії цього полковника. В кінці робочого дня до 55-го корпусу для затримання О.Берьозкіна полковник прислав навіть наряд міліції. Тут необхідно зробити відступ і нагадати, що саме вищезгаданий Берьозкін О.П. неодноразово інформував управління внутрішніх справ Печерського району про хуліганські дії ченців монастиря. І саме цей працівник при попередніх силових захопленнях приміщень Заповідника намагався найбільш активно протистояти антизаконним діям монастиря. То ж зрозуміло, що для керівництва відділу внутрішніх справ Печерського району О.Берьозкін – як „чиряк на сідницях”. А тут ще й така нагода трапилась... До слова, Вишгородський архієпископ Павло, один із найбільш активних ініціаторів розправи із Заповідником, публічно проголошував, що в Державній історичній бібліотеці багато літератури атеїстичного періоду, тому цей заклад потрібно знищити. А в Музеї українського народного декоративного мистецтва експонати – то є якась „чортивня”, тому і цей заклад потрібно знищити. Стає зрозуміле, що сьогоднішня політична ситуація для архієпископа Павла та йому подібних – це зручний момент для розправи з українською національною культурою. А для керівництва Печерської міліції – теж зручний момент для розправи з тим, хто заважає їх спокійному та урівноваженому існуванню. То ж, вельмишановні білосині переможці, Гітлер та Гебельс передають вам привіт. Повідомте лиш, де будете спалювати книжки та музейні експонати!

Дозвольте цю інформацію вважати своєрідним запитом віце-прем‘єр-міністру з гуманітарних питань Д.Табачнику.