Собор трьох великих Вселенських вчителів

Собор трьох великих Вселенських вчителів:
Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоустого

 

У царювання благовірного і христолюбивого царя Олексія Комніна1, який прийняв царську владу після Никифора Ботаніата2, у Константинополі відбувалася велика суперечка про цих трьох святителів між наймайстернішими у красномовстві вчителями мудрості. Одні ставили Василія Великого вище за інших святителів, називаючи його найвищим витією, бо він всіх перевершував словом і ділами, притім бачили в ньому мужа, який мало чим поступається ангелам, твердого характером, який нелегко прощає провини, і байдужого до всього земного. За ним ставили божественного Іоанна Золотоустого, бо той мав інші якості: він був схильний до помилування грішників і швидко допускав їх до покаяння. Інші, навпаки, прославляли божественного Золотоустого як людину чоловіколюбну, яка розуміє слабкість людського єства, і як красномовного витію, який наставляв усіх на покаяння безліччю своїх медоточивих слів; тому вони шанували його вище за Василія Великого та Григорія Богослова. Інші ж стояли за святого Григорія Богослова, стверджуючи, що він переконливістю слова, майстерним тлумаченням Священного Писання та витонченістю побудови промов перевершив усіх найславетніших представників еллінської мудрості – і тих, що жили раніше, і своїх сучасників. Так, одні прославляли славу святого Григорія, інші принижували його значення. Через це між багатьма виник розбрат: одні називалися іоанітами, другі – василіанами, а треті – григоріанами. Про ці імена сперечалися мужі, майстерні в красномовстві і мудрості.

Через деякий час після того, як виникли ці суперечки, явилися ці великі святі, спочатку кожен окремо, а потім усі три разом, – притому не уві сні, а наяву, – Іоанну, єпископу Євхаїтському, найвченішому мужу, дуже досвідченому в еллінській мудрості (як про це свідчать і його твори), а також такому, що прославився своїм добродійним життям3. Вони сказали йому:

– Як бачиш, ми рівні перед Богом; немає у нас ні розділення, ні якоїсь протидії один одному. Кожний з нас, свого часу, натхнений Божественним Духом, написав відповідні повчання для спасіння людей. Чого ми навчилися сокровенно, те передали явно людям. Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то з тим згодні й обидва інші. Через те накажи тим, хто сперечається щодо нас, припинити суперечки, бо як за життя, так і після кончини ми маємо турботу про те, щоб привести до миру і однодумності краї вселенної. Зважаючи на це, з’єднай в один день пам’ять про нас і, як подобає тобі, склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо у Бога рівне достоїнство. А тим, хто звершує пам’ять про нас, ми будемо заступниками у спасінні, бо сподіваємося, що маємо деяку заслугу у Бога.

Сказавши це єпископу, вони стали підніматися на небо, сяючи невимовним світлом і називаючи один одного на ім’я. Блаженний єпископ Іоанн негайно відновив мир між тими, хто ворогував, бо він був мужем великим у чеснотах і відомим у любомудрії. Він встановив свято Трьох Святителів, як і повеліли йому святі, і заповідав церквам святкувати його з належною урочистістю4. В цьому ясно виявилася мудрість великого мужа, бо він зрозумів, що в січні звершується пам’ять усіх трьох святителів, а саме: у перший день – Василія Великого, у двадцять п’ятий – божественного Григорія, а в двадцять сьомий – святого Золотоустого, – то він з’єднав їх у тридцятий день того ж місяця, увінчавши святкування їхнього пам’яті канонами, тропарями і похвалами, як це й належало.

Необхідно додати про них ще й таке. Святий Василій Великий перевершив у книжній мудрості не тільки вчителів свого часу, але й стародавніх; він не лише пройшов усю науку красномовства, але й добре вивчив філософію, а також пізнав і ту науку, яка вчить істинної християнської діяльності. За те, що він проводив добродійне життя, сповнене безсрібністю і цнотливістю, та підносився розумом до богобачення, його було зведено на архієрейський престол, коли він мав сорокарічний вік; протягом восьми з лишком він був предстоятелем Церкви.

Якби можна було створити людський образ і стовп, складений по частинах зі всіх чеснот, то він був би подібний великому святому Григорію Богослову. Просяявши своїм святим життям, він досяг такої висоти у галузі богослов’я, що всіх перемагав своєю мудрістю, як у словесних суперечках, так і в тлумаченні догматів віри. Тому його й було названо Богословом. Він був святителем у Константинополі дванадцять років, утверджуючи православ’я. Далі, поживши недовгий час на патріаршому престолі (як про це пишеться в його житії), він залишив престол через похилий вік і, маючи вік шістдесят років, відійшов у небесні обителі.

Про божественного Золотоустого справедливо можна сказати, що він перевершив усіх еллінських мудреців розумом, переконливістю слова і витонченістю мови; Божественне Писання він пояснював і тлумачив неповторно; так само і в добродійному житті та богобаченні він далеко перевершив усіх. Сповнений ревнощами вчительства, він був джерелом милості і любові. Всього він прожив шістдесят років; пастирем Христової Церкви був шість років. Молитвами цих трьох святителів Христос Бог наш нехай позбавить влади єретичних розбратів, а нас нехай збереже в мирі та однодумності і нехай сподобить нас Небесного Свого Царства, бо Він благословенний повіки. Амінь.

Примітки

1 Візантійський імператор Олексій I Комнін царював з 1081 по 1108 р.
2 Никифор III Ботаніат царював з 1078 по 1081 р.
3 Іоанн, митрополит Євхаїтський, – один з чудових церковних письменників і піснеспівців східної Церкви XI століття (помер наприкінці XI століття). Він написав багато творів. Найбільш відомі з них: 1) Похвальні слова, числом до 15, між якими найзначуші: два Слова на день спогаду перемоги над Святославом, князем руським, три Слова на спомин Святого великомученика Федора Тірона, Слова похвальні трьом Святителям; 2) вірші та церковні співи, з їх числа: повна Служба трьом Святителям, канон Ангелу Охоронителю, два канони святому Федору Тірону дотепер залишаються в церковних службах. У службах також знаходяться: з числа 27 його канонів Спасителю – один канон Найсолодшому Ісусу; з числа 67 канонів Богородиці – шість; з числа 11 канонів Предтечі – два. Особливо чудові його канони Ісусу Найсолодшому та Ангелу Охоронителю.
4 Свято на честь трьох Вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоустого встановлене в 1084 р.