Науковці аналізують релігійну ситуацію у постсоціалістичних країнах

Науковці з різних релігієзнавчих центрів України, представники релігійних організацій, політики та журналісти зібралися на науковій конференції „Релігія і Церква в постсоціалістичних країнах”, яка сьогодні відбувається у Києві, в конференц-залі НАН України.

 

Організовують конференцію Українська асоціація релігієзнавців, Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України.

 

У вступній доповіді під час пленарного засідання президент Української асоціації релігійної свободи д-р філос. наук Віктор Єленський представив стан Церков і релігійних організацій в країнах Центральної та Східної Європи, позицію релігійних організацій в радянський час і їх роль у змінах, що там відбулися. Зокрема, він констатував, що Церква у цих країнах сприяла „поверненню культур до історично притаманних цивілізаційних ніш”. Він також звернув увагу на роль релігії у розділенні таких країн як СРСР, Югославія. За нових умов багато Церков захотіли зміцнити свій юридичний статус, в деяких країнах виникло питання про автокефалію Православних Церков, в інших було укладено конкордати з Ватиканом, змінилося і законодавство щодо свободи совісті у цих країнах, сформувалися місцеві особливості.

 

Віктор Єленський зауважив, що в різних країнах релігія займає різне місце. Зокрема, є відмінності в сусідніх державах, навіть таких, які нещодавно були в одній державі, наприклад, у Чехії і Словаччині. Більше спільного є між Хорватією та Польщею у цьому плані, ніж між Хорватією та історично близькою їй Словенією.

 

Окрему увагу доповідач зосередив на діяльності нових релігійних рухів у цих країнах, ставленні до них традиційних Церков та позиції релігійних організацій щододо глобалізаційних процесів. За його словами, цей процес призвів до того, що виникли тенденції певних контр-відповідей на місцях, т.зв. „повстання ідентичностей”, відповідної активізації релігійних організацій.

 

Наступний доповідач, консультант Інституту релігійної свободи Максим Васін представив стан державно-конфесійних відносин в Україні, діяльність Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, законодавчі ініціативи у релігійній сфері, особливості розгляду їх у парламенті. Він, зокрема, зазначив, що новий базовий законопроект про свободу совісті є кращим за існуючий закон, над яким вперше працювали представники релігійних організацій, шукали консенсусу, що виявилося не зовсім легкою справою. Але розгляд цього законопроекту в нинішньому парламенті може суттєво „обкраяти” його в гіршу сторону, як це свого часу мало місце в Росії, Білорусі, де впроваджено дискримінаційне законодавство.

 

Тому за останній рік ВРЦіРО неодноразово зверталася з пропозиціями приймати окремі закони щодо конкретних питань (майнових, земельних, освітніх, податкових тощо), проте нинішня Верховна Рада України більшість з них не підтримала.