***
Патріарх Філарет: "За істину, за правду треба боротися"
12 червня 2007 р. в «Українському домі» відбувся ІІ Всеукраїнський церковно-громадський форум «За Українську Помісну Православну Церкву». Відкриття форуму розпочав Дмитро Власович Степовик ― член Вищої Церковної Ради УПЦ Київського Патріархату, доктор богослів’я та професор. Відкриваючи діяння форуму, він наголосив на тому, що цьогорічний форум є ювілейним, оскільки в червні 1990 року Україна отримала першого Патріарха Мстислава (Скрипника), а в червні 1992 року сталося історичне об’єднання Української Автокефальної Православної Церкви, на чолі з Патріархом Мстиславом, та Української Православної Церкви, яку тоді очолював Блаженніший Митрополит Філарет. Дмитро Степовик закликав осмислити ці дві події.
Всеукраїнський церковно-громадський форум розпочався молитвою «Царю Небесний», потім був проспіваний національний гімн України.
Президію форуму очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Співголовами форуму були архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій та голова громадської організації «За Помісну Україну» Петро Ющенко. Також до президії були включені: митрополит Львівський і Сокальський Андрій, митрополит Рівненський і Острозький Євсевій, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта», член Вищої Церковної ради УПЦ Київського Патріархату Павло Михайлович Мовчан, голова товариства «Україна–Світ» та Конгресу української інтелігенції Іван Федорович Драч, народний депутат України Микола Кульчицький, Іван Діяк, в.о. директора Інституту національної пам’яті Ігор Рафаїлович Юхновський.
Вступне слово мав співголова форуму архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій. Преосвященний владика відзначив, що форуму слід торкнутися ще невиписаних законів відносно Церкви, які б допомогли у сучасні нелегкій ситуації в Україні. «Помісна Українська Православна Церква протягом історії намагалася здобути свою незалежність. Наш ІІ Всеукраїнський церковно-громадський форум «За Українську Помісну Православну Церкву засвідчує бажання українського народу відстояти свою Церкву».
Також було сформовано робочі органи ― Секретаріат та Редакційну комісію. До секретаріату форуму увійшли: архієпископ Черкаський і Чигиринський Іоан (голова), архімандрит Іларіон, Гранчак Наталія Степанівна, Леонід Перчук, Коцовський Роман Богданович, Симоняка Олена та Наталія, Пархоменко Марина та Ірина. До редакційної комісії увійшли: єпископ Полтавський і Кременчуцький Федір (голова), прес-секретар Київської Патріархії архімандрит Євстратій, голова товариства «Просвіта» Павло Мовчан та Сергій Іванович Здіорук.
Після цього радник секретаріату Президнта України Олександр Назарович Саган зачитав привітання Президента України Віктора Ющенка з побажанням плідної праці форуму, миру та злагоди.
Також учасники форуму мали можливість вислухати доповідь Святійшого Патріарха Філарета. Святійший Владика наголосив на тому, що ми боремося не просто за Помісну Українську Православну Церкву, бо вона є, а що «наша мета – утворити єдину Православну Церкву. Цього сама Церква зробити не спроможна, ― в цьому найперше зацікавлена держава. Історія свідчить, що жодна автокефальна Церква не утворювалась без держави. Тому це є завдання і Церкви, і держави. Попередні Президенти України Л. Кравчук і Л. Кучма декларували, що державі потрібна єдина Церква. І тільки чинний Президент України Віктор Ющенко почав діяти. Він зустрічався як з єпископатом Української Православної Церкви, так і з єпископатом Української Православної Церкви Київського Патріархату, звертався до них з пропозицією переговорів про об’єднання. Реакція була різною: Київський Патріархат підтримав ініціативу президента про створення комісії для переговорів, представники ж Української Православної Церкви Московського Патріархату це не підтримали, а створили комісію, яка б приймала всіх, хто бажає перейти у їхнє лоно.
Проте ні президент, ні Українська Православна Церква Київського Патріархату не поставили крапку в цій справі. Хоча наші опоненти й відмовилися від комісії, але це не означає, що весь єпископат та всі вірні УПЦ МП проти єдиної Православної Церкви, вони лише бояться сказати це відкрито. Але й це вже велике зрушення».
Святійший Патріарх порівняв так званий «Харківський собор» і Помісний Київський Собор 1-3 листопада 1992 року. «Київський собор є Помісним, тобто є вищим органом в Церкві, на ньому були присутні і єпископат, і духовенство, і миряни з усієї України. Так званий «Харківський собор» є архієрейським, тобто нижчим і повинен підпорядковуватися постановам Помісного собору. Він незаконний, бо пройшов з порушенням канонів Церкви та статуту УПЦ. «Харківський собор» скликав не Предстоятель, а єпархіальний архієрей. Тому цей собор є неканонічним і розкольницьким, бо він розколов єдину Українську Православну Церкву. Крім того собор розділив українське суспільство. Ми повинні усвідомлювати, де є корінь гріха, де причина розділення, і лікувати цю хворобу, яку можна вилікувати лише об’єднавшись в єдину Українську Православну Церкву. Це буде і злагода, і консолідація українського суспільства. Саме тому і суспільство, і держава зацікавлені в цьому. Московський Патріархат не хоче йти на діалог. В цьому випадку ми не повинні ставити крапку. За істину, за правду треба боротися. Хто не бореться, той вже переможений. Щоб продовжувати цю боротьбу, ми вирішили прийняти Історико–канонічну декларацію «Київський Патріархат ― Помісна Українська Православна Церква».
Сповідуючи істинну Православну Церкву, ми впевнені, що належимо до Христової Церкви. Ми ще не визнані. Але ніхто не може сказати, що ми не Церква. Хто не вірить, що визнання Української Православної Церкви Київського Патріархату буде, той має засліплені очі...
У порівнянні з 1992 роком Київський Патріархат кількісно виріс втричі ― це свідчить, що народ підтримує ідею автокефалії. Навіть в УПЦ МП є розділення відносно позиції автокефалії». Патріарх Філарет привів за приклад «Карловацький розкол», який продовжувався 80 років. «Тепер в Московському Патріархаті кажуть, що це не розкол, а роз’єднання, а 80 років їх зневажали, називали розкольниками, накладали заборони. А відповідно РПЦЗ звинувачувала РПЦ в єресях «сергіанства» та «екуменізму». Але прийде час, коли і про нас скажуть, що це був не розкол, а роз’єднання. Цей приклад показує, як «розкольники» стали «улюбленими братами і сестрами». Прийде час, коли й ми станемо улюбленими братами й сестрами».
Також Святійший Владика зауважив, що Українська Автокефальна Православна Церква не може бути Помісною Церквою, бо вона є регіональною. Об’єднання УПЦ КП з УАПЦ не відбулося тому, що деякі ієрархи УАПЦ поставлені для протистояння Київському Патріархату. Проте саме духовенство Автокефальної Церкви є правдивим і патріотичним, на відміну від ієрархії.
Святійший Патріарх Філарет звернув увагу присутніх на участь держави у творенні Єдиної Помісної Української Православної Церкви. «Тільки разом держава і Церква можуть побудувати Помісну Церкву і про це свідчить історія. Це святий обов’язок держави, бо Церква існує в державі».
На завершення своєї промови Патріарх Філарет сказав, що майбутнє нашої Церкви залежить від нас. «Ми повинні працювати. Слід брати Історико-канонічну декларацію, як духовну зброю, йти до наших братів і відкривати їм очі. З допомогою Президента і влади ми побудуємо в Україні єдину Помісну Церкву».
Також до слова були запрошені митрополит Львівський і Сокальський Андрій, митрополит Рівненський і Острозький Євсевій, П. М. Мовчан, І. Ф. Драч, народний депутат України М. Кульчинський, народний депутат України А. Ружинський, І. Юхновський, архім. Євстратій та інші.
Наприкінці Форуму було прийнято ряд пісумкових документів (див. окремі статті). На закінчення діянь Форуму прозвучала молитва за Україну.
