Релігійна література Московського Патріархату часів СРСР відкидає всі закиди проти Київського Патріархату

Читаючи релігійні книги видані Московською Патріархією при Радянському Союзі коли ще не було роз`єднання МП і КП,  бачимо повну несумісність того, що написано в цих книгах і того, що говорить духовенство МП. Згідно з цими книгами розколом і єрессю вважається зміна православного віровчення і обрядів і аж ніяк не усамостійнення церкви. Право Автокефалії визнається за кожною національністю. Категорично забороняється перехрещування і перерукопокладання. Написано що благодать на рукоположеному Єпископу чи священнику перебуває незмінно. Рідна мова на Богослужінні щиро вітається. Засуджується фанатизм, дуже аргументовано закликається до віротерпимості  і не осуджені інославців. А ще дуже велика увага приділяється патріотизму духовенства.

 

Священник чи єпископ насамперед повинен дбати про національні інтереси свого народу і своєї держави. Християни мають брати активну участь у політичному житті своєї держави. Ще в цих книгах Президент підпадає під поняття Царя, і поскільки нема влади як не від Бога, християни повинні бути йому послушні і відноситись з найбільшою повагою. Велика увага приділяється законослухняності законам тієї держави у якій вони проживають.

 

Також у Церковному календарі УПЦ поміщено матеріал проти Київського Патріарха Філарета, одночасно константується факт надання йому грамоти МП про самостійність української Церкви.Разом з тим з благословення митрополита Володимира Сабодана вийшла книга "Внутрішнє Царство" у Київському видавництві "Дух і літера", де пропагується заборонене 15 разів анафемствуваного Орігена. На відміну від теперішнього духовенства УПЦ у цій книзі висловлюється надія, що спасуться усі, навіть диявол. Ці книги не залишають каменя на камені від теперішньої риторики духовенства УПЦ щодо неправильності нашої церкви. Дуже хотілобся щоб такі книги прочитали і наші віряни і віряни УПЦ.