
Своєчасно неподана допомога хворому, вмираючому, байдужість до чужих страждань теж слід розглядати, як пасивне вбивство. Особливо жахливе подібне ставлення до старих хворих батьків з боку дітей. Сюди ж належить не надання допомоги людині, що потрапила в біду: бездомному, голодному, потопаючому на ваших очах, тому, кого б'ють чи грабують, потерпілому від пожежі чи повені. Але ми вбиваємо ближнього не тільки руками чи зброєю, але й жорстокими словами, лайкою, знущанням, насмішкою над чужим горем. Святий апостол Іоан каже: “Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця”(1Ін.3, 15).