Святий пророк Амос, уродженець міста Фекуї, що було в землі Іудиній, недалеко від Віфлеєма, походив із сім’ї незнатної і небагатої. Дні свої він проводив, пасучи отари. Господь же, що споглядав не на багатих і сильних, а на смиренних і убогих, узяв його, як Мойсея і Давида, від овечих отар на пророче служіння (Вих. 3; 1 Цар. 16). Він повелів йому покинути землю Іудину і йти в землю Ізраїлеву, щоб там пророчою проповіддю навертати до покаяння людей, розбещених ідолопоклонством. Слід зазначити, що після смерті Соломона (954 р. до Р. Х.) Єровоам (953–931 рр. до Р. Х.) разом з десятьма колінами ізраїльськими відокремився від сина Соломона – Ровоама (954–937 рр. до Р. Х.), який царював у Єрусалимі. З колін, що відділися, утворилося окреме царство Ізраїльське, першим царем якого і був Єровоам (3 Цар. 12). З часів цього Єровоама ізраїльтяни, відпавши від істинного богошанування, стали поклонятися ідолам. Єровоам намагався зміцнити свою владу над ізраїльтянами і побоювався, що вони, ходячи на свята до Єрусалима в храм, можуть скинути й убити його; приєднавшись знову до Юдейського царя, він зробив двох золотих тельців – бо знав схильність своїх підданих до ідолопоклонництва: ще предки їхні, прийшовши з Єгипту через Червоне море в пустелю, вилили собі із золота тільця (Вих. 32). Зробивши цих золотих тельців, Єровоам одного з них поставив у Дані, другого у Вефилі – містах своєї області; разом з тим він повелів ізраїльтянам не ходити до Єрусалима, а поклонятися і приносити жертви золотим тільцям, здійснюючи на їх честь урочисті святкування, при цьому він казав народу: “Ось боги твої, Ізраїлю, які вивели тебе з землі Єгипетської” (3 Цар. 12, 28).
Так розбестив Єровоам ізраїльтян. І хоч Господь посилав ізраїльтянам Своїх святих пророків для їх викриття і навернення на вірний шлях, але лише деякі виправлялися і поверталися до істинного Бога, а дехто з них поклонявся й істинному Богові, і золотим тельцям одночасно. Серед пророків, посланих Господом, був святий Амос. Цей пророк Божий відзначався простотою і некрасномовністю у бесіді, але не розумом: бо в ньому діяв і говорив його вустами Той самий Дух Святий, Який діяв і в усіх пророках. Своє пророче служіння святий Амос проходив у дні царя юдейського Озії (809–758 рр. до Р. Х.), столицею якого був Єрусалим, і царя Ізраїльського Єровоама, столиця якого знаходилася в Самарії. Але це не той Єровоам, який, відокремившись від скіпетра Іудиного, зробив золотих тельців, а інший, який правив пізніше. Втім, він, подібно до свого тезоіменного попередника, був ідолопоклонником і служив золотим тельцям. Святий Амос почав пророкувати в дні цих царів, за два роки до сильного землетрусу в Палестині, причина якого, за повідомленнями стародавніх письменників, була наступна. Цар Юдейський Озія, прозваний Азарією, через свою гордість наважився увійти до святилища храму і принести в жертву фіміам на кадильному вівтарі за чином священицьким. Коли ж священики почали противитися цьому, він почав погрожувати їм смертю, і в той самий час почався страшний землетрус у Єрусалимі і по всій Палестині, причому зруйнувалося не лише багато будівель, але навіть і деякі гори зрушилися зі своїх місць, а дах храму дав тріщину вгорі, і через неї на обличчя царя впав сонячний промінь. Одразу ж після цього чоло царя й увесь він покрився проказою. Так Господь не потерпів насилля над Своїм вівтарем і безчестя, нанесеного Його священикам.
У своїх пророчих промовах, докладно викладених в його книзі, святий Амос погрожував страшними бісами, що мають прийти від Бога не тільки на Ізраїль, але і на навколишні країни, міста і народи: Сирію, філістимлян, Тир, Ідумею, аммонитян і моавитян, особливо ж на ізраїльтян, бо вони, після пізнання Бога, від Нього відвернулися. Господь не так сильно гнівався через гріхи язичників, які не знають Його, як через гріхи людей, які пізнали Його і Його благодіянням насолоджувалися. Які тільки благодіяння не посилав Господь невдячному ізраїльському народу?! Звільнив від рабства в Єгипті, провів через море, як по сухому, послав у вигляді дощу голодним у пустелі манну, виточив спраглим з каменя воду, вигнав перед ними народи і ввів їх у землю обітовану, багату на мед і молоко. Вони ж на честь золотих ідолів, створених у вигляді тільців, звершували урочисті святкування, вигукуючи: “Ось боги твої, Ізраїль!” Ці свята відзначалися з особливою урочистістю і найчастіше у Вефілі, на високій горі, де стояв золотий телець. Тому сюди святий Амос приходив найчастіше і, підвищивши голос до народу, страшив його майбутніми карами Божими, благав і умовляв залишити безбожжя, але мало хто слухав пророка. Був тоді у Вефілі жрець, який служив згаданому тельцю. Побачивши, що пророк Божий Амос хулить ідола, глумиться над жертвами, що приносяться тельцю, і відвертає людей від скверних святкувань, вказуючи на грізний Суд Божий над тими, хто поклонявся, – жрець обмовляв його перед царем Ізраїлевим Єровоамом. “Амос, – говорив він, – підбурює проти тебе дім Ізраїлів. Земля не може терпіти всіх слів його, бо так говорить Амос: “від меча помре Єровоам, а Ізраїль неодмінно буде відведений у полон із землі своєї”.
Таким доносом жрець Амасія хотів викликати гнів царя проти пророка Амоса, але цар мало зважав на слова жерця: хоч і ідолопоклонник, він усе ж таки шанував пророка Божого і не хотів йому досаджати. Жрець, переконавшись, що він не може налаштувати царя проти чоловіка Божого, сам почав силоміць проганяти його: неодноразово він бив святого Амоса і відганяв від Вефіля, забороняючи приходити на свята на честь золотого тельця і відвертати народ від святкових жертв та веселості. Святий же пророк нехтував заборонами жерця і ранами, отриманими від нього. Він знову приходив у Вефіль і звертався до народу з пророчим повчальним словом та умовляннями, і знову жрець хапав його і бив. Одного разу лукавий жрець благально сказав святому Амосу: “Провидцю! Іди в землю Іуди; там їж хліб і там пророкуй, а у Вефілі більше не пророкуй, бо він – святиня царя і дім царський”.
І відповів Амос Амасії:
– Я – не пророк і не син пророка, я був пастухом, збирав сикомори. Але Господь узяв мене від овець і сказав мені: “Йди, пророкуй народу моєму Ізраїлевому”. Тепер вислухай слово Господнє. Ти говориш: “Не пророкуй Ізраїлю і не промовляй слів на дім Ісааків”. “За це, – говорить Господь, – прийдуть ассирійці в землю Ізраїлеву, полонять і спустошать її, зруйнують міста її і візьмуть місто це. Тоді перед твоїми очима безсоромні воїни осквернять блудом дружину твою, бо і ти сприяв омані Ізраїля перед всевидящими очима Божими і навчав людей цих звершувати нечисті справи у скверному храмі золотого тельця, твого бога. Сини і дочки твої помруть перед тобою, уражені зброєю, і сам ти помреш у землі язичницькій. Ізраїль же відведуть у полон із землі його” (порівн. Ам. 7, 12–17).
Ці слова святого Амоса дуже розгнівали жерця, і він кинувся нещадно бити пророка Божого. Нарешті син жерця, лютий Озія в гніві ударив з усієї сили святого Амоса між брів важкою ломакою і смертельно поранив його. Але він не помер миттєво: ледве живого його відвезли в землю Іудину, де після кількох днів він і помер на батьківщині, в місті Фекуї. Тут же його поховали поряд з батьками. Хто бажає побачити пророцтва святого Амоса, може знайти їх у його книзі. Ми ж Бога, Який його напоумив, славимо нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
