Наша Волинська земля багата давніми святими місцями, де просіяла благодать Божа. Але з милості Господньої в нас з’являються нові православні святині, про які ми ще мало знаємо.

У травні-червні 2007 року парафіяни Свято-Софіївської парафії, члени православного молодіжного братства разом з учнями навчально-реабілітаційного центру «Особлива дитина» та їх батьками відвідали монастирі та храми Волинської єпархії. Протягом двох мандрівок Господь благословив побувати у Луцьку, Свято-Миколаївському монастирі в Жидичині (XII ст.), в монастирі Різдва Пресвятої Богородиці у Володимирі (XVIIІ ст.), в інших святинях цього княжого міста, у Святогірському Успенському монастирі в Зимному (XI ст.).

Але найперше хочеться розповісти про храм Благовіщення Пресвятої Богородиці у Луцьку та чудотворну мироточиву ікону св. Луки Войно-Ясенецького, перед якою паломники молилися, до якої прикладалися і біля якої помазувалися святим миром.

Свято-Благовіщенська парафія знаходиться у так званому «спальному» районі Луцька, поблизу навчально-реабілітаційного центру «Особлива дитина», де виховуються діти з фізичними вадами. Парафіяни моляться у пристосованому приміщенні, змонтованому з металевих профілів і почали будувати новий храм. Поки що викопано котлован і є проект, замовлений в «Укрреставрації». Недаремно згадуємо про такі деталі, адже проект передбачає побудову точної копії давнього храму-фортеці православного монастиря в Мильцях (XV-XVI ст.). Така практика може бути застосована і в інших парафіях, що будуються, особливо, враховуючи те, що зараз архітектори пропонують, зазвичай, сумнівної вартості проекти невідомих стилів.

Але найголовніше не це, а те, що Господь благословив цій парафії мати чудотворну ікону, яка видимо свідчить нам про славу Христа Спасителя та Його преподобних.

А все починалося з паломництва групи парафіян до Криму. У Сімферополі ними було придбано образ св. Луки архієпископа Кримського з мощами цього праведника. Після повернення ікона була розміщена в храмі, а через деякий час, в листопаді 2006 року, настоятель храму отець Миколай з віруючими помітили, що образ став мироточити. Священик збирав миро, яке благоухало, почали служити молебні, та ревно молитися до св. Луки про заступництво перед Господом, і Спаситель явив нові чудеса зцілень тілесних і духовних. Після молитов та помазування святим миром багато людей одужало від невиліковних хвороб, а це – віруючі з православних парафій Київського і Московського Патріархатів, а також Римо-католицької парафії. Був випадок, коли цілком невіруюча людина навернулася до віри.

Спочатку була у багатьох певна недовіра до того, що відбувалося у храмі. Тому з благословення єпископа Луцького і Волинського Михаїла створили спеціальну комісію, яка досліджувала ікону. Образ було перенесено на деякий час до Свято-Троїцького кафедрального храму в Луцьку. У соборі св. Лука продовжував мироточити. Було зроблено хімічний аналіз мира, який показав, що пахуча рідина має білкову основу, яка всупереч законам природи не розкладається під час контакту з киснем. Протягом останніх півроку письмово фіксувалися випадки зцілень від онкозахворювань та інших тяжких недуг.

Варто згадати про цікавий випадок, який стався з одним із владик Православної Церкви Московського Патріархату. В нього дуже боліло горло і він попросив в о. Миколая пляшечку з миром. Отримавши миро, владика поїхав додому, але на другий день зателефонував отцю настоятелю і повідомив, що ні він, ні його келійники не можуть відкрити посудину, закорковану простим капроновим корком. Коли о. Миколай приїхав, то відразу без жодних зусиль відкрив пляшечку. Єпископ при цьому сказав, що це «для напоумлення всім нам, бо досить протистоянь і поділів». Треба сказати, що дехто з середовища духовенства Московської Церкви казав, що у «розкольників ікони не можуть мироточити».

Господь Бог подає нам Своєю милістю видимі для наших тілесних очей чуда, перш за все, з метою зміцнення нас у вірі, бо часто наша віра є дуже кволою і ми духовними очима не можемо побачити і серцем відчути те, що потрібне для нашого спасіння. Окрім того, не забуваймо, що святі мученики і преподобні моляться за нас перед престолом Господнім і милосердний Спаситель завжди підтримує всіх у важку хвилину, зокрема, і в час недуги.

Можливо, є промислом Божим те, що за молитвами св. Луки відбувається так багато зцілень від хвороб на Волині, адже архієпископ Лука (Войно-Ясенецький) під час земного життя був відомим лікарем-хірургом, професором. Він народився у 1877 році у Керчі, юність та молодість провів у Києві, де навчався у другій Київській гімназії, а потім на медичному факультеті університету св. Володимира, який успішно закінчив у 1903р. Довгий час працював хірургом, у тому числі у військово-польових госпіталях в умовах війни.

Коли розпочались більшовицькі гоніння на Церкву, головний лікар Ташкентської лікарні та професор місцевого університету Валентин Войно-Ясенецький у 1921 році був рукоположений в сан пресвітера, а згодом прийняв чернечий постриг та став єпископом.

Проповідь Христа та сміливе сповідування віри святителем викликало гоніння з боку богоборців. Владика пройшов через в’язниці НКВД і табори, зазнавши знущань і переслідувань. Під час Другої світової війни більшовики потребували спеціалістів для забезпечення роботи медичної військово-польової служби. І владика Лука, як один з найкращих фахівців з гнійної хірургії, був звільнений і направлений для становлення такої служби. Його праця як лікаря врятувала багато людських життів. Після війни владика Лука служив на Кримській кафедрі, мешкаючи у Сімферополі. Він дуже любив людей, продовжував їх лікувати, духовно наставляти, забезпечував при храмах матеріальну допомогу для потребуючих, захищав, як міг, Церкву від нападок богоборчої влади. Протягом останніх років свого земного життя св. Лука, втративши зір, нічого не бачив, але продовжував служити, знаючи напам’ять всі молитви богослужбового чину.

У червні 1961 року владика спочив у Бозі і після його упокоєння Кримська паства вважала його за місцечтимого святого. За молитвами до святителя Луки відбувалися чуда зцілень. І згодом Церква зарахувала його до лику святих.

Дякуємо Богові, що Він сподобив нас мати таку святиню на Волині. Під час відвідань храму ми відслужили акафіст до св. Луки Кримського перед його чудотворною іконою, отримали миро, яке знаходиться у Свято-Софіївському храмі м. Рівного.

Для кожного з нас подвиг святих має бути життєвим прикладом на стежці спасіння, а стежка ця до Бога є вузькою і сповненою випробовувань. Про неї святитель Лука говорив: «Ви запитаєте: «Господи, Господи! Хіба легко бути гнаними? Хіба легко йти через тісні ворота вузьким тернистим шляхом?» Ви запитаєте із здивуванням, у ваше серце може закрадеться сумнів, чи легке ярмо Христове? А я скажу вам: «Так, так! Легке і надзвичайно легке.» А чому легке? Чому легко йти за Ним тернистим шляхом? Тому що будеш іти не один знесилюючись, а буде тебе супроводжувати Сам Христос, тому що Його безмірна благодать зміцнює сили, коли знемагаєш під ярмом Його, під тягарем Його, тому що Він Сам буде підтримувати тебе, допомагати нести цей тягар – цей хрест... Тому що благодать Божа виливається рясно на всякого, хто несе тягар Христовий. Саме тому, що тягар Христовий неподільний із благодаттю Христовою…».