Оминаючи непересічну постать у богословському науковому світі патріарха Філарета, слід віддати шану його проповідуванню Христової науки. Під цим оглядом подамо два моменти з бесід патріарха, свідками яких ми були, тим більше, що його думки стосуються, напевно, не тільки християн Київського патріархату.
З літургійної проповіді
«Проповідництво Івана Христителя полягало в одному слові — покайтесь. Господь почав Свою проповідь також закликом покаяння. Його слова нагадують нам, що і ми повинні так само робити, бо хоч ми і прийняли християнство й омили душу свою в Таїнстві Хрищення, але продовжуємо грішити, продовжуємо ходити кривими дорогами. Сутність християнства якраз у тому, щоб очищати свою душу від різноманітних гріхів. Власне тому Іов і Феодосій прийшли на це місце, щоб не інших спасати, а спасти насамперед себе. Саме тут вони віднайшли подвиг покаяння та подвиг молитви і своїм життям показали приклад, як повинен жити християнин.
Ми в наш час маємо можливість свобідно відвідувати храми. Наша Церква Православна сьогодні розділена. Це не тільки проблема для Української Православної Церкви, це й велика проблема стоїть перед нашою державою, бо держава, в якій духовні основи зруйновані, — довго існувати не може. І коли ми будемо мати Єдину Помісну Церкву, незалежну ні від Москви, ні від Константинополя, тоді наше суспільство буде консолідоване і буде єдине».
Ексклюзив з патріархом
— Скажіть, будь ласка, які об’єднувальні моменти є між традиційними Церквами у справі розбудови суспільства і держави?
— Ми, православні і греко-католики, належимо до різних Церков, і в нас є догматичні різниці. Але є дуже багато спільного між Православною і Греко-Католицькою Церквами в Україні. Перше спільне, що як одна так і друга Церкви стоять на державницьких позиціях. Тобто ми відстоюємо інтереси Української держави — в цьому наші позиції збігаються, і завдяки цьому Україна набирає сили. Друге — це духовне відродження українського народу. За роки радянської влади та панування державного атеїзму багато українців відійшло від Церкви. Тому сьогоднішнім нашим завданням — як православних, так і греко-католиків — є відродження духовності в нашому суспільстві, і насамперед у дітях і молоді.
— Йдеться про наше майбутнє?
— Так. Діти — це майбутнє України. Якими вони будуть: духовними чи морально занедбаними? Якщо останнє, то ми не будемо мати міцної держави. І тому разом з Греко-Католицькою Церквою намагаємось зробити так, щоб у всій Україні викладалась християнська етика. Спротив великий, але успіхи в нас є, і насамперед в Західній Україні.
— Ще в чому вбачаєте спільну працю?
— Наша співпраця — в гуманітарних справах: ми повинні звертати увагу на сиріт, хворих, а тепер ще додалось велике лихо: це хворі на пияцтво, наркоманію і СНІД — тут ми повинні боротися разом. Перечислені чинники нас зближують. Єднання відбудеться тоді, коли воскресимо втрачену любов один до одного. А головне — треба припиняти всяку ворожнечу між православними і греко-католиками. Слава Богу, щодо цього ситуація покращується.
— В цей святковий день, що би Ви побажали важливого для всіх християн?
— Хочу побажати людям, щоб частіше звертались до Бога і пам’ятали про Бога не тільки тоді, коли припече хвороба, клопоти чи турботи, бо Вседержитель не тільки на небі, але й на землі керує нами. Це одне побажання. А друге — любіть Україну не словами, а ділами своїми і життям — у цьому і полягає українська ідея. І якщо ми так станемо любити свою землю, тоді ті проблеми, які сьогодні існують, зникнуть, бо вони існують тільки тому, що українці не люблять свою Україну і не люблять свій народ.
