24 липня Свята Православна Церква відзначає день пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги. По традиції в цей дені Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, відслужив Божественну Літургію у правому приділі Свято-Володимирського кафедрального патріаршого собору, котрий освячений на честь цієї святої.

В кінці темної ночі ідолослужіння, що затьмарила Руську землю, блаженна Ольга з’явилася, як зоря перед настанням світлого дня святої віри в Христа – “Сонця правди”.

На тлі регулярної роздачі Київрадою землі у руки того чи іншого приватного підприємця поява у столиці новобудови вже нікого не дивує. Однак, виявляється, наділ можна отримати і без лобі у міській владі, просто самовільно захопивши певну «вільну» ділянку. А якщо ти є представником релігійної організації, то навіть таким «акулам», які працюють на столичного мера, важко впоратися і відвоювати те, що можна було б віддати у приватні руки за шалені гроші.

Парафія Великомученика Пантелеймона Цілителя в с. Рованці Луцького районного деканату одержала неоціненний дар – частинку мощей цього великого святого. На прохання волинян святиню передали з львівської церкви Успіння Пресвятої Богородиці.

14 липня 2007 року виповнилось 12 років з дня смерті блаженної пам'яті Святійшого Патріарха Володимира (Романюка). З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, під стінами Святої Софії Київської, де похований Патріарх Володимир, була відслуженя панахида. Очолив її архиєпископ Переяслав Хмельницький Димитрій, вікарій Київської єпархії. Йому співслужили духовенство і клірики Володимирського патріаршого кафедрального собору, Свято-Михайлівського Золотоверхого, Феодосіївського та Видубицького монастирів та інших храмів міста.

На цьому тижні Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП) направить звернення до київського мера, президента і прем'єр-міністра з вимогою відмінити рішення Київради від 12 липня 2006 р. про перенесення телерадіокомпанії «Київ» в будівлю за адресою Трьохсвятительська 4Б, що примикає до Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Будучи учасником обряду вінчання молодят в одній із сільських церков, звернув увагу на роз’яснення при вході, що обряди, проведені в неканонічній церкві, не мають священства. Мається, звичайно, на увазі УПЦ КП. Але, як з’ясувалось у розмові із старожилами, у війну і деякий час у повоєння ця ж церква не відносила себе до канонічної території Московського патріархату й проводила відправи українською мовою. Не один десяток пар обвінчалось тут у той складний час без сільрадівського розписування, і в селі не пам’ятають, щоб котрась із повінчаних розпалася. Моральність віри всесильна: що поєднав Господь, не роз’єднають люди.