В суботу 8-го вересня 2007 р. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет на запрошення архієпископа Запорізького і Мелітопольського Григорія прибув із архіпастирським візитом в Запорізьку єпархію, при в’їзді в обласний центр Святішого Владику зустрів владика Григорій разом із священнослужителями єпархії.

 

 

Того ж дня ввечері Патріарх Філарет відслужив всенічне бдіння у відреставрованому Свято-Троїцькому кафедральному соборі разом із архієпископом Григорієм та духовенством єпархії.

В неділю 9-го вересня 2007 р. зранку по дорозі до кафедрального собору Святішого Патріарха з великою радістю зустріли велика кількість прихожан та духовенства, які запросили Його Святість очолити Божественну літургію та піднести свої архіпастирські молитви за православну Запорізьку землю та народ, що живе в цих славетних та святих козацьких краях.

 

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні архієпископа Запорізького і Мелітопольського Григорія та духовенства єпархії (27чол.) відслужив Божественну літургію та після її завершення молебень до Пресвятої Владичиці і Приснодіви Марії, яка ще з давніх часів вважається покровительницею козацтва. В кінці богослужіння Святійший Владика виголосив проповідь:

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу! Дорогі браття і сестри всі ми сьогодні уважно слухали євангельське читання. У цій євангельській розповіді ми чули, що один законник підійшов до Господа Ісуса Христа. Законники на той час це були люди дуже вчені, які добре знали закон Мойсея і взагалі саме Святе Писання, вони не тільки його читали, але й тлумачили і вчили народ, як треба розуміти закон Божий.

Так ось один із таких законників підійшов до Спасителя і як сказано в євангелії «спокушуючи Його» не тому що він не знав, а він хотів спокусити Ісуса Христа питанням: «Чи знає Він яка найбільша заповідь в законі»? Зверніть увагу Кого запитує цей законник «чи знає Він?..» запитує Законодавця, Той Який створив світ, дав закон людям, а він Його запитує «чи знає він яка перша і найважливіша заповідь?» Ісус Христос на це спокушення відповів йому, що перша і найважливіша заповідь в законі це любов до Бога. «Полюби Господа Бога твого вісім серцем твоїм, всією душею твоєю і всім розумінням твоїм». Тобто потрібно насамперед любити Бога. І друга подібна до неї. Не рівна, а подібна. Полюби ближнього твого, як самого себе. Таким чином заповідь про любов до Бога і ближніх є найважливішою заповіддю, яка написана не тільки на скрижалях закону, який отримав Мойсей на горі Синай, а ця заповідь написана на серці кожної людини. Тому що дійсно любов є основою блаженства.

Без любові не може бути не тільки вічного блаженного життя, а й не може бути щастя на землі. Тому любов є основа духовного життя. Хто має любов той може говорити що він причетний до духовності, а хто не любить той не може говорити не тільки що він є духовна особа, а взагалі що він є людина. Тому що творіння яке не любить це тварини, які живуть харчуються та вмирають, а цих духовних якостей не мають. І тому людина яка не любить уподібнюється тварині. І коли ми подивимось на наше земне життя, то ми побачимо що на основі любові ґрунтується насамперед сім’я. Без любові сім’ї не може бути. І якщо ми бачимо в наш час багато розлучень, то це значить що немає любові між цими двома людьми, якби була любов то вони тримались в єдності, а так як любові нема – цього з’єднуючого начала, то шлюб руйнується. І молоді люди розходяться не маючи любові, але коли вони вступали у шлюб, то вони ж клялись один одному що люблять? Клялись. А де ж вона та любов? А вона вивітрилась, або ж взагалі ж її не було. І те що вони називали любов’ю то була не любов, а це було плотське тяжіння один до одного і тільки і більше нічого. Сім’я міцна тоді коли батьки виховують дітей в дусі любові. І якщо діти виховані в любові до своїх батьків то вони мають в своєму серці любов і зможуть любити інших, а той хто не навчився любити батьків своїх, той не може любити ближніх тому що в нього любові в серці немає. Як він може любити коли в душі немає любові? І тому стосунки у таких людей утворюються не в дусі любові, а на началах підлеглості, корисливості, кар’єризму і тому подібне, а не на любові. І якщо ми візьмемо наше сьогодення, наше суспільне життя, державне життя, то чому у нас така нестабільність, хаос, неповага один до одного, несправедлива критика, поливання брудом? Чому? Тому що немає любові. Не тільки любові, а навіть поваги до людини. А людину потрібно поважати, бо вона носить образ Божий. Ось коли ви стоїте в храмі і коли чи священик, чи диякон іде кадити ікони і людей які стоять і кланяється. Чому він це робить для чого? Для того щоб засвідчити повагу до образу Божого, який знаходиться в кожній людині. Так ось цієї поваги до образу Божого у багатьох наших діячів нема. І якщо людина немає любові до батьків, до своєї сім’ї, до ближніх ця людина свою батьківщину любити не буде. І тому вони не люблять Україну, як батьківщину. Вони люблять Україну, але для тільки себе, щоб вона давала їм збагачення, приносила користь. Ось це вони люблять, а не Україну як державу, як землю, народ який є носієм Української культури та духовності. І тому це є головна причина всіх наших суспільних хвороб, бо якби ми поважали та любили один одного, то в нас була б злагода, мир і повага.

Тепер якщо ми візьмемо не земне життя, бо земне життя рано чи пізно закінчиться. Кожний помре молодий, старий і діти виростуть і помруть, всі ми помремо. Але кожний із нас повинен знати, що не тільки Бог існує, а ще існує вічне життя і що людина яка народилась, прийшла в цей світ вже не вийде із буття із існування. Вона буде існувати вічно. І це вічне існування кожної людини залежить не від нас, вірю я в це чи не вірю. Можна не вірить, але коли помремо то побачимо, що ми продовжуємо існувати, тому існувати у вічному житті ми будемо всі. Але вічне життя теж різне. Є блаженне вічне життя, а є і в стражданнях. І тому кожний із нас повинен подумати над тим куди він піде після смерті? В яке вічне життя? У блаженне чи у страждальне вічне життя? Над цим треба замислюватись кожній людині. Треба думати про смерть і молодому, тому що смерть приходить і до молодих і навіть до дітей. І тому про смерть ні кому не треба забувати. Бо святі отці кажуть так: «пам’ятай день свій останній і ніколи не згрішиш». І як же нам попасти в це вічне блаженне життя? Потрібно просто вибрати його. Ось що ви хочете вибрати блаженство чи страждання? Як Господь сказав «ось Я запропоную тобі вогонь і воду, поклади руку куди хочеш. Можеш покласти на воду і рука буде цілою, а можеш покласти на вогонь і вона згорить. Запропонував тобі життя і смерть. Обери що хочеш? Життя чи хочеш смерть?» Тому наше земне життя, як би ми не думали, щоб ми не робили, а ми кожного дня обираємо, або життя або смерть, або добро або зло, або правду або неправду і це відбувається і в сім’ї, і на роботі, і в суспільстві. Постійно людина стає перед вибором добра і зла, між життям і смертю, між блаженним вічним життям і вічним страждальним життям. І тому сенс нашого земного життя полягає у виборі. Не в цих виборах політичних хоч і вони мають значення, але у виборі вічного. На якій посаді ми б не знаходились, щоб ми не робили в житті, чи це буде людина міністром, чи депутатом, чи президентом, чи прем’єром, чи двірником, чи водієм будь-ким чи священиком, чи патріархом, але ця людина вибирає своє вічне життя не тільки ділами а й думками, словами. Бо коли ви підете до якогось начальника і він вам людині грубо відповідає, то скажіть що він обирає в цей момент добро чи зло? Зло обирає. Коли продавець обманює людину, що він обирає добро чи зло? Зло обирає. І так проаналізуйте всі свої діяння і ви побачите що кожний із нас обирає або добро, або зло. Візьмемо на прикладі духовенства архієреїв, патріархів, священників, монахів тобто цей духовний прошарок суспільства, ви не думайте що ці духовні особи всі ввійдуть блаженне вічне життя – ні не всі ввійдуть. А залежить від того як вони своє служіння несуть, бо і це високе служіння на ниві Божій, можна нести не достойно. І тоді кінець цієї людини буде печальний. Тому що хоч і стояв біля престолу, але думав не про Бога, а думав про земне. Якщо ти думав стоячи біля престолу не про Бога про святе, а про земне то яке тобі блаженне вічне життя? Підеш разом із усіма грішниками. А навіть якщо людина займає саму низьку посаду, саме низьке положення в суспільстві, але коли вона буде думати про Бога, про ближнього, буде молитись тоді коли не зможе нічим допомогти і навіть в цьому виявляється любов. І цей останній буде першим. Ви ж чули в євангелії слова Ісуса Христа Який сказав що: «останні будуть першими». Але чому вони будуть першими? Тому що вони виконували ось цю головну заповідь про любов до Бога та ближнього.

Тепер я хотів би торкнутись церковного питання. Всі ми живучи в Україні добре знаємо, що Православна Церква розділена на Київський і Московський патріархат. Чому єдина Українська церква розділилась? Де глибинна причина цього розколу? Основна причина полягає в тому що немає любові між нами. Ворожнеча, ненависть та гріх – він розділяє Українське Православ’я і не тільки Українське, а й всю Церкву Христову. І католики і протестанти з’явилися на тлі гріха властолюбства, а не на любові. Бо властивість любові єднати, а властивість гріха роз’єднувати.

Потрібно любити свою державу, а не чужу. Чужу треба любити, всіх треба любити, але спочатку потрібно навчитись любити свій народ, свою землю, свою культуру, а потім якщо ти це маєш ти будеш і інших любити. А якщо до свого народу, культури, держави любові нема, а є до чужої то таку любов можна називати тільки – рабством. І ось ці раби котрі не полюбили своїх батьків, рабськи підпорядковуються іншим.
Дорогі браття і сестри ми повинні знати що Бог діє у всіх народах, в житті кожної людини і по відношенню до Нашої Церкви.

Наша Церква – Українська буде одна з часом. Які ми повинні пройти випробування? Ніхто не знає тільки Бог. Ми знаємо тільки те що через страждання ми досягаємо любові, очищаємось від гріхів, приходимо до Бога а значить і до єдності до єдиної Церкви. І які б сили тут не були задіяні, але буде одна Церква, яка буде служить своєму народові не тільки в умовах земного життя, але головне те що вона буде вести праведним шляхом до життя вічного. Бо це є головне, земне ми все залишимо, а вічне стоїть перед нами тому нехай Господь наш Ісус Христос допоможе нам любити, зберігати любов, а любов вона страждає і тому коли ви страждаєте і любите то ви знайте що ви стоїте на вірному шляху і Господь таким допомагає. І нехай благодать Божа допомагає нам любити один одного, любити своїх батьків, любити свою батьківщину а головне любити Бога.

З такими мудрими і водночас простими словами настанови в дусі апостольської любові звернувся Святійший Патріарх Філарет до численних вірних які були присутні на богослужінні в Свято-Троїцькому кафедральному соборі.

Після закінчення проповіді представники від Петра Андрійовича Ющенка принесли в дар для громади собору – плащаницю Господа Нашого Ісуса Христа. Ця святиня має свою власну історію, на протязі трьох віків до неї припадали на колінах православні віруючі, цілували та просили прощення гріхів у Господа і тепер це вже не музейний експонат, а з волі П.А. Ющенка для прихожан Троїцького собору стане новою святинею. Несучи з собою дух істини вона в сучасному світі допоможе нам розібратись де добро а де зло.

 

 

Благословляючи людей Святійший Владика вийшов із храму і на прохання телеканалів ТВ-5 та Запоріжжя дав відповідь на хні запитання.

ЗМІ: Скажіть будь-ласка насамперед, яка офіційна мета Вашого візиту в Запоріжжя?

Святійший Патріарх: Мета перебування в Запоріжжі – це архіпастирський візит. Який я як патріарх звершую по всіх областях, по всіх єпархіях Київського Патріархату в України і за кордоном. І тому в цьому році це вже восьма єпархія яку я відвідав і це не остання. Після цього візиту я поїду в Тернопіль для освячення новозбудованого храму, далі в Закарпатську область в місто Мукачеве також для освячення храму, потім в Черкаси тобто це звичайна моя поїздка як Патріарха. Я дуже радий, що мав можливість сьогодні відправити богослужіння у Свято-Троїцькому соборі, який перебудований із колишнього кінотеатру. В 1993 р. я тут освячував хрест разом із покійним патріархом Володимиром і тепер я дуже радий що це приміщення яке не мало ніякого вигляду тоді, сьогодні перетворилось в такий чудовий храм і тепер сюди приходять тисячі віруючих щоб помолитись, очиститись від всяких гріхів і набратись терпіння надії на майбутнє.

ЗМІ: Ваша Святосте наскільки є потрібне зараз утворення в Україні єдиної Помісної Церкви? Наскільки це є важливим для народу?

Святійший Патріарх: Я вважаю, що це найважливіше питання України. Не економіка є найважливішою, а духовна єдність, тобто духовні основи народу держави є для України найважливіші. Із-за того що сьогодні Українське Православ’я розділене – розділене все суспільство. А розділене суспільство приводить до криз, як політичних так і не сприяє розвитку економіки, тому для того щоб Україна зміцнювалась як держава треба насамперед подбати про духовні основи а це значить потрібно сприяти тому що може служити об’єднанню православ’я в Україні.

Я вважаю що основою для об’єднання є єдина православна віра і християнська любов. На цій основі ми маємо можливість об’єднатись. Тим більше що ми сьогодні маємо незалежну державу. Коли ми жили в Радянському Союзі і Україна була складовою Радянського Союзу, тоді і Українська Церква була складовою Московського Патріархату, а сьогодні Україна є незалежна держава і Українська Церква повинна бути незалежною тобто автокефальною такою самою, як Російська Церква і вона претендує на Українську Церкву щоб вона входила в її склад як це було раніше за часів Союзу. А ми кажемо що коли ми були разом в одній державі ми були і в одній Церкві, а сьогодні ми в різних державах. Ви в Російській ми в Українській. І тому ви будете належать до Російської Церкви, а ми будемо належать до Української Церкви – єдиної. Ось головна проблема сучасності.

 

Наступного дня в понеділок напружений графік відвідин Запорозьких земель продовжив візит Святішого Владики до міського голови Євгена Григоровича Карташова. В ході зустрічі були поставлені питання про сприяння міської влади в побудові кафедрального собору в центрі міста. Міський голова запевнив, що докладе максимум зусиль для того щоб зберегти між конфесійний мир та буде сприяти будівництву собору, також врегулює питання про передачу у власність Київському Патріархатові новозбудованого храму на острові Хортиця.

 

Святійший Патріарх: Дорогі друзі я дуже радий, що маю можливість ще раз відвідати Запоріжжя. Останній раз я був тут п’ять років тому назад. Цього року я приїхав на запрошення архієпископа Григорія, що керує Запорізькою єпархією з архіпастирським візитом. Такі візит як цей я як патріарх виконую кожного року по всіх єпархіях України. І в цьому році я вже відвідав вісім областей. Це вже дев’ята область яку я відвідаю для того щоб разом помолитись із нашою Українською паствою, закликати Боже благословення, підтримувати і сприяти миру та злагоді в нашому суспільстві особливо тепер напередодні виборів. Закликати людей до стриманості, до розсудливості, до миру, до злагоди, до любові між людьми і поділитись своїми враженнями від того що я бачив. Я дуже радий що Запоріжжя і Запорізька область з приходом на цю посаду Євгена Альфредовича багато змін і я дуже радий що міжконфесійні стосунки тут нормальні. Немає таких протистоянь які є не бажаними. Я бажаю щоб в наступному часі прийшов той момент колиб наші Церкви об’єднались в одну Помісну Православну Церкву. Це буде сприяти консолідації нашого українського суспільства, сприяти зміцненню Української держави, відродженню духовності і принесе всім нам тільки користь.

Євген Альфредович Червоненко: Ну я можу тільки якщо дозволите шановний Патріарх додати я радий вітати Патріарха Філарета у нас на Запорізькій землі. Ми обмінялись багатьма думками з приводу релігійного життя суспільства, громадського, політичного я відрито розказав всю ситуацію. Його Святість дуже схвалює ту роботу, яку ми проводимо в Раді Церков та Релігійних Громад. Ми обмінялись думками і знайшли порозуміння що ту політику проводить обласна адміністрація в сенсі свободи всіх конфесій, взаємної поваги всіх конфесій те порозуміння яке мусить бути в області яку населяє 111 національностей та велика купа різних течі та релігій. Хочу запевнити вас так як я запевнив Його Святість, що в Запорізькій землі не матимуть місця жодні міжконфесійні конфлікти. Влада зробить все що вирішувалось шляхом діалогу, поваги до різних думок, але все це безумовно мусить слугувати єдності та зміцненню суверенітету України.

ЗМІ: Зараз ми бачимо спекуляції на темі релігії в рекламних роликах різних партій, які починають містифікувати трактуваннями різних пророцтв та залякувати виборців. Як до цього відноситься Церква? І особисто ваша думка з цього приводу? Чи потрібно так робити?

Святійший Патріарх: Я вважаю Церкву та релігію в цілому не потрібно втягувати в політичну боротьбу. Це перше. Друге це те що не можна релігійним діячам спекулювати на релігійних почуттях людей. Тому всілякі залякування з приводу негараздів є неправдиві. Потрібно пам’ятати що є Бог, Який всім керує і жодні залякування Бог не буде виконувати по бажанню цих недобрих людей. Тому люди повинні бути спокійними, бо Господь милостивий і зла людям не зробить  і не накаже за добро, а якщо хтось буде чинити зло то за це покарає.

Євген Альфредович Червоненко: Державна адміністрація різко і категорично відноситься до використання релігійних переконань в цілях передвиборчої агітації. Ми живемо в демократичній країні і будемо робити її демократичною. Я не дарма радий що ми були відзначені ще в 2006 р. і я думаю що на наступному тижні всі Церкви та конфесії, котрі представлені в регіоні підпишуть новий меморандум на вибори 2007 р. про невтручання в процес голосування.

 

Аспірант КПБА

АНДРІЙ ГОЛОВКОВ