Преосвященнійший владика Нестор керуючий Тернопільсько-Бучацькою єпархією запросив Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відвідати тернопільську землю та освятити новозбудований храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
15 вересня 2007 року на кордоні Тернопільської області Святійшого Владику зустріли: архієпископ Тернопільський і Кременецький Іов, єпископ Черкаський і Чигиринський Іоан, єпископ Тернопільський і Бучацький Нестор, єпископ Полтавський і Кременчуцький Федір разом із духовенством Тернопільсько-Бучацької єпархії, голова обласної ради Михайло Архипович Миколенко, заступник голови обласної державної адміністрації, голова Кременецької районної адміністрації Василь Іванович Олійник, голова районної ради Світлана Іванівна Федишина.
Після зустрічі Святійший Патріарх відслужив подячний молебень в величному Свято-Преображенському храмі, де на даний час проводяться реставраційні роботи. Численна громада тепло зустрічала Першоієрарха нашої Церкви.
Вже на кордоні самого міста Тернополя Патріарха Філарета зустрів міський голова Роман Йосипович Заставний разом із своїми заступниками.
Наступною офіційною подією стала зустріч голови обласної державної адміністрації Івана Михайловича Стойко та Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, під час якої було обговорено важливі питання регіону: міжконфесійні стосунки, викладання християнської етики в школах та національного пріоритету – єдиної Помісної Православної Церкви в Україні.
Після цього Святіший Владика зустівся із міським головою Романом Йосиповичем Заставним та провів прес-конференцію в стінах міської адміністрації. Мер міста, зокрема, зазначив: "Слава Ісусу Христу. Дорогі друзі сьогодні ми вас всіх вітаємо в стінах нашої міської ради з нагоди такої прекрасної і величної події. В зв’язку із візитом у наше місто Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Це дійсно значима подія, перебільшити її важко, Тернопіль давно очікував такого візиту. Я думаю що сьогоднішня зустріч буде цікавою і ми із задоволенням послухаємо ті святі слова, які вже давно очікували наші серця".
Відповідаючи на запитання журналістів, Святійший Патріарх розповів про мету свого візиту в м. Тернопіль - освячення новозбудованого храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці та утвердження православної віри, про важливість побудови храмів як основи духовного відродження України, про важливість викладання християнської етики як запоруки здорової нації, про об’єднання гілок Православної Церкви в одну Помісну Церкву, про статистичні данні зростання Київського Патріархату за роки незалежності.
В неділю зранку о 10 годині перед освяченням храму Святійшого Патріарха Філарета зустріла тисячна громада православних віруючих із митрополитом Рівненським і Острозьким Євсевієм, архієпископом Тернопільським і Кременецьким Іовом, єпископом Луцьким і Волинським Михаїлом, єпископом Черкаським і Чигиринським Іоанном, єпископом Тернопільським і Бучацьким Нестором, єпископом Полтавським і Кременчуцьким Федіром разом із духовенством Тернопільсько-Бучацької та Тернопільсько-Кременецької єпархії (бл. 50 чол.), також міський голова Тернополя Роман Йосипович Заставний, голова обладміністрації Іван Михайлович Стойко і голова облради Михайло Архипович Миколенко. Підчас Божественної літургії, яку очолив Святійший Патріарх у спів-служінні вище згаданих ієрархів було нагороджено секретаря Тернопільсько-Бучацької єпархії прот. Олексія Головацького – мітрою і о. Романа Лугового – хрестом з прикрасами та рукоположено в дияконський сан іподиякона Михайла Бугая.
Після Божественної літургії Святійший Патріарх Філарет виголосив проповідь:
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу. Дорогі браття і сестри насамперед я хочу привітати і поздоровити вас із побудовою і освяченням цього храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Це ще один із трьох тисяч храмів, які побудовані в Україні за роки незалежності. Час в якому ми живемо є благословенний Богом, тому що нині відроджується духовність і віра в нашій Українській державі. І храм є тим осередком де відбувається це відродження, бо тільки в храмі ми очищуємось від гріхів, бо тут Божественна благодать Святого Духа через покаяння грішника відроджує духовно людину. Ми повинні знати що основою духовності є Бог. Без Бога правдивої духовності нема і не може бути. Тому що Бог є Дух і від Нього походить все духовне і ангели і люди які є істотами духовно-тілесними. Тому без Бога відродити духовність неможливо, але в основі духовності лежить не тільки Бог а й любов. Бо любов є основою будь-якої духовності і серед ангелів, і серед людей, і в земному житті, і в майбутньому вічному. Вічне життя до якого ми прямуємо полягає в любові і щасливе життя на землі відчувають тільки ті що мають любов. А та людина якщо вона і дуже багата і має владу, а не має любові – нещасна, бо вона страждає в багатстві а бідна людина яка має любов може і в стражданнях блаженствувати. Тому Господь і сказав «блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Небесне». Джерелом любові є Бог, а найголовнішою заповіддю є заповідь про любов «полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм всією думкою твоєю» вона дана розумним істотам раз і на завжди. І на землі і на небі повинна виконуватись ця заповідь любові до Бога. Тому той хто вірить у Бога, а не любить уподібнюється до бісів, бо вони теж вірять і знають що є Бог але тремтять тому що любові не мають. Тому і віруюча людина яка не любить подібна до тих падких ангелів, які хоч і вірять а не люблять. І Ісус Христос сказав «по тому пізнаю що ви мої учні коли матимете любов між собою», а як же ті віруючі православні які хваляться своєю «канонічністю» а любові до своїх українських православних братів не мають, а навпаки палають ненавистю. То хіба вони можуть сказати «Господи ми Твої послідовники ми Твої учні»? Господь скаже «не знаю вас тому що ви не любите». І до Бога ближчі ті язичники які про Нього не знають але люблять. Тому Господь і сказав «той хто чинить добро приємний Богові» і сказав Він це по відношенню до язичників. Оскільки любов є основою духовного життя, то треба виховувати себе в дусі любові. Ось всі ми хочемо після смерті ввійти в Царство Небесне, але дуже часто не знаємо що таке Царство Небесне. Із євангелія ми знаємо притчу про те коли господар весілля викинув людину яка була не в відповідному одязі. Що це значить не мати весільної одежі? Це значить не мати любові. З ненавистю в Царство Боже ввійти просто неможливо, бо там нема людей які ненавидять і якщо людина ввійшла туди Царство Небесне випадково, то вона була б викинута як та людина що була на весіллі не в весільній одежі. Все наше життя повинно бути направлене для виховання себе в дусі любові. А виховувати людину потрібно ще з дитячих років, тому що діти сприймають все і добре і зле в рівній мірі. І що батьки вкладуть в серце дитини такою вона і буде. Не дивуйтесь коли ви бачите навколо себе багато зла – це бур’ян що був засіяний в роки державного атеїзму. Посіяли цей бур’ян і він тепер дає негативні наслідки для нашого суспільства. Тому суспільство може бути сконсолідоване на основі християнської любові. Любити насамперед потрібно свою батьківщину, а тих хто не навчився і немає в своєму серці почуття любові до батьківщини сьогодні багато, які клянуться в любові до України а в дійсності не люблять її. Їм Україна потрібна для збагачення бо Україна багата і вони люблять багатства України а не Україну в собі, бо якби всі громадяни любили Україну як треба не було б оцих сварок, боротьби, протистоянь або обливання один одного брудом. Як можна на образ Божий який носить кожна людина лити бруд? І після цього бруду хіба можна будувати міцну державу? На основі зла і гріха? Могутню державу побудувати неможливо, тому що якщо ми хочемо мати велику могутню та заможну Українську державу то треба відродити духовність, любов один до одного, терпіння, повагу.
Коли ми читаємо святе Євангеліє де ми там знайдемо хоч одне місце де б Господь Ісус Христос образив грішника. Не знайдемо ми такого місця в Євангелії. Христос визволяв грішників від гріха, але людину не ображав. А в нас образи на кожному шляху і це спостерігається в середовищі не тільки світських людей, а й серед духовенства. Бо і духовенство ворогує між собою, а не думає що з цими почуттями в Царство Боже вони не ввійдуть. А якщо воно не думає про входження в Царство Боже, то скажіть для чого воно взагалі прийняло цей священний сан? Для чого образ Христа носять на собі? Хрести і панагії. Для Царства Божого? Так, і якщо так то потрібно поводити себе як в Царстві Божому, а не як в пеклі. Православна Церква переживає велике випробування, бо вона розділена на частини. Яка причина цього розколу? Що у нас інша віра Православна ніж у наших братів із московського патріархату? Чи ми не віримо і не сповідуємо Єдину Тройцю? Чи не звершуємо ми богослужіння так як в Москві чи в інших Православних Церквах? Чому вони ображають нашу християнську гідність? Хіба вони це роблять з любові? Ні. З ненависті. І тому причина насамперед полягає в гріху. А там де любов є там єднання. Бо сама природа гріха розділяти, а любові об’єднувати. І в Самій Святій Тройці єднання в любові. І звершуємо ми богослужіння і таїнства не для того щоб збагачуватись тут на землі, а для того щоб відроджувати людину, очищати її від гріха. Ще однією причиною розділення є політика. Ніби приналежність до Москви є критерієм праведності. Хто з людей чистих серцем може повірити в те що єдність навколо Москви, а не навколо Христа? Ось коли ми зараз звершили Божественну літургію і причастились. Чого ми причастились? Хліба і вина? Ні. Ми причащались істинного тіла і крові Господа нашого Ісуса Христа. То навколо чого ж ми єднаємось? Навколо Москви чи Христа? Чи хтось задумується над цими облудними речами? Багато Українців спокусились і не можуть відійти і це розділення приносить велику шкоду нашому суспільству. Ось чому ми так наполегливо вимагаємо щоб в Україні була одна Православна Церква. І слава Богу що наш президент Віктор Андрійович не тільки зрозумів важливість єдиної Помісної Української Церкви, а він і діє в цьому напрямі. І я думаю насамперед з допомогою Божою, влади і кожного з нас ми зможемо об’єднатись. Пам’ятаймо що ми ніколи не з’єднаємось якщо не будемо любити навіть тих хто чинить нам прикрощі. Я переконаний що ми будемо мати одну Помісну Православну Церкву і невдовзі якщо наша влада буде українською і зверху до низу по всій вертикалі буде працювати над цим. Ви знаєте що наша держава багатоконфесійна але є конфесії що єднаються в дусі братської любові, а є такі які ворогують. І до ворогуючих належить тільки одна – московський патріархат.
Нехай Господь наш Ісус Христос допомагає нам повсякденно в нашому духовному житті, в нашій боротьбі із гріхом. Нехай Господь допоможе нам утвердить нашу незалежну Українську державу, яку Господь благословив через цілі віки страждань і боротьби бути незалежною.
Після завершення архіпастирського слова Святійший Владика відзначив вищими церковними нагородами меценатів що допомагали у побудові храму: міського голову Романа Йосиповича Заставного – орденом Христа Спасителя, генерального директора підприємства «Володар» Василя Михайловича Кльоца – орденом Св. Миколая Чудотворця, начальника відділу міліції при ГУ УМВС в Тернопільській області полковника міліції Богдана Михайловича Воробця – орденом Св. Миколая Чудотворця, директора ПМП «Монтажник 94» Михайла Гавриловича Кушнірука – орденом Св. Миколая Чудотворця, художника Ігоря Михайловича Федорківа – орденом Св. Миколая Чудотворця, благочинного Теребовлянського району прот. Михайла Кокору – орденом Св. Миколая Чудотворця, приватного підприємця Катерину Михайлівну Лугову-Догру – орденом Св. Великомучениці Варвари.
Також було освячено каплицю на честь Пресвятої Богородиці, що була збудована стараннями і коштом сім’ї Кьоц В. М.
Аспірант КПБА
АНДРІЙ ГОЛОВКОВ
