Просвічений володар і меценат

«…Не могла старшина перерахувати побожних пожертв ясновельможного…». 1709 року, відразу по смерті Івана Мазепи, між його небожем по сестрі Станіславом Войнаровським і козацькою старшиною виникла суперечка за гетьманський спадок. Для її вирішення король Карл XII створив комісію, яка кілька днів розбирала цю справу.

Вивчаючи латинські акти цієї комісії в науковій робітні Бібліотеки Оссолінеуму, відомий дослідник Михайло Возняк на­трапив на документ надзвичайно цікавий з точки зору меценатсь­кої діяльності гетьмана Івана Мазепи. В ньому зазначено точні видатки та пожертви на різні благодійні цілі. Зокрема зазначається: "Не доказуємо чогось протилежного й не перечимо, що ясно­вельможний гетьман мав доходи тільки для своєї особи, але знаємо також добре, що він розкинув і видав їх щедрою рукою у побожному намірі на будову багатьох церков і монастирів, на милостині, на позолочення бані Печерської церкви й на відбудову її монастиря св. Сави в Палестині. Промовчуємо багато побожних і милостинних учинків згаданого гетьмана, не можемо того одного поминути мовчан­кою, що він саме перед теперішнім повстанням - уже другий рік минає - вислав до Гробу Спасителя на гору Синай, на св. гору Афон і до інших св. місць Палестини тридцять тисяч дукатів, помен­шуючи. "...Після того Войнаровський предложив виказ грошей, що бу­ли в Будинцях, який не зберіг­ся, ...старшина ось такий ви­каз особистих видатків Мазе­пи, що зберігся в її пам'яті від дванадцятьох років: 1) позолочення бані Печерсь­кої (лаври Успенської великої церкви) 20.500 дук(атів); 2) мур довкола Печерського мо­настиря і церков тощо, мільйон; 3) великий дзвін і дзвіниця до Печерського монастиря 73.000 зол(отих); 4) великий срібний свічник для Печерської лаври Успенської ве­ликої церкви 2.000 імпер(іалів); 5) золота чаша і така ж оправа Євангелія для неї 2.400 дук(атів); 6) золота митра для неї 3.000 дук(атів), поминувши прикраси і пожертви для неї; 7) позолочення бані митрополичого Софійського собору в Києві 5.000 дук(атів), 8) золота чаша для нього 500 дук(атів), 9) віднова його 50.000 зол(отих); 10) церква Київської (Могилянської) колегії з гімназіями й ін. більше ніж 200.000 зол(отих); 11) соборна церква св. Миколи Київського з монастирем тощо більше ніж 100.000 зол(отих); 12) віднова (соборної) церкви монастиря св. Кирила за Києвом більше ніж 10.000 зол(отих); 13) вівтар у Межигірському монастирі 10.000 зол (отих); 14) фундація новозбудованого єпископського (Вознесенського) собо­ру в Переяславі з монастирем тощо більше ніж 300.000 зол(отих); 15) церква в Глухові (мурований Успенський собор Глухівського монастиря) 20.000 зол(отих); 16) рефектар (трапезна) Густинського монастиря 10.000 зол(отих); 17) рефектар (Лубенського) Мгарського монастиря понад 8.000 зол(отих); 18) церква св. Трійці в Батурині понад 20.000 зол(отих); 19) незакінчена церква св. Миколи в Батурині 4.000 зол(отих); 20) монастирська (Покровська) церква в Дігтярах (Дігтярівці) 15.000 зол(отих); 21) монастирі Бахмацький, Каменський (Успенський), Любецький (Антоніїв), Думницький (Різдва Богородиці) з церквами тощо не­відомо скільки; 22) віднова (Борисоглібського) катедрального монастиря в Черні­гові 10.000 зол(отих); 23) докінчення будови (монастирської соборної) церкви св. Трійці там само 10.000 зол(отих); 24) Макошинський монастир із церквою св. Миколи понад 20.000 зол(отих); 25) на відбудову монастиря св. Сави дав у Батурині архимандритові, пізнішому патріархові, 50.000 зол(отих), 26) а на докінчення бу­дови цього ж монастиря й до інших місць Палестини вислав тому ж патріархові 30.000 дук(атів); 27) чаша з чистого золота, лампа та срібний вівтар для Божого Гробу 20.000 зол(отих); 28) срібна рака з п'ятьма срібними свічниками на мощі св. Варвари 4.000 імпер(іалів); 29) вівтар для церкви у Вільні 10.000 зол(отих); 30) підмога православнію на руки луцького єпископа Жабокрицького 3.000 зол(отих); 31) Євангелія в арабській мові на руки александрійського патріарха 3.000 зол(отих). 32) Дерев'яні церкви: чернігівська св. Івана Євангеліста з вівтарем понад 5.000 зол(отих); 33) дві батуринські, Воскресенська й Покрови Богородиці з приналежностями понад 15.000 зол(отих); 34) в селі Прачі понад 15.000 зол(отих); 35) св. Івана Хрестителя в Рильську 2.000 зол(отих). Не могла старшина підрахувати щедрих пожертв Мазепи на ми­лостині монастирям, церквам, митрополитам, архиєпископам, єпископам, архимандритам і іншим духовним із Греції, Палестини, Молдавії, Волощини, Сербії, Болгарії, Польщі й Литви, в Україні чужинцям, духовній старшині, різним церквам, українським монас­тирям, ченцям, студентам і бранцям, але знала, що за 23 роки свого гетьманства давав Мазепа щороку 1.000 зол(отих) на київських бурсаків і 500 зол(отих) Густинському монастиреві. За душу покійної гетьманової роздав монастирям і церквам руками канцеляриста Войцеховича 20.000 зол(отих), за визволен­ня кн. Четвертинського 3.000 зол(отих), на запис Печерському мо­настиреві 180.000 імпер(іалів)…"("Пам'ятки України", 6, грудень, 1991, С. 20-21).

 

І за це дехто в сучасній Україні на 16 році її незалежності волів би до сих пір співати просвіченому володареві і будівничому української культури анафему, не бачити пам’ятника Мазепі у Києві. Навіть коли місцева влада у Києві забажала перейменувати вулицю Січневого повстання у вулицю Івана Мазепи то відразу уздовж цієї вулиці віж Європейської площі до Києво-Печерської Лаври виросли палатки соціалістів і партії регіонів із закликом збору підписів проти такого перейменування. Судіть самі хто є хто в сучасній Україні!!!