Заява прес-служби Київської Патріархії

Заява прес-служби Київської Патріархії з приводу недійсності так званої «анафеми» гетьману Івану Степановичу Мазепі

У зв’язку з прийняттям Київською міською радою рішення про перейменування вулиці Січневого повстання на вулицю Івана Мазепи у засобах масової інформації від імені громадських організацій прихильників єдності з Московським Патріархатом з’явилися заяви про те, що це є нібито наругою над Православною Церквою. На вулиці, яка підлягає перейменуванню, знаходиться Києво-Печерська Лавра, а тому присвоєння цій вулиці імені «анафематствуваного» гетьмана Мазепи, є нібито виявом зневаги до Церкви.

У зв’язку з цим прес-служба Київської Патріархії повідомляє про наступне.

Гетьман Іван Степанович Мазепа був «підданий анафемі» ієрархами Російської Церкви за наказом царя Петра І з політичних мотивів. У свій час таким самим покаранням були піддані бунтівники проти російської монархії Степан Разін та Ємельян Пугачов.

Згідно вчення Православної Церкви анафема накладається тільки за проповідування єретичного вчення і є не прокляттям, а лише констатацією факту відпадіння єретика від Церкви. Тому анафеми з політичних мотивів, згідно з вченням Православної Церкви, є неприпустимими. Хоча, починаючи з XIV ст., така практика набула розповсюдження в Московській Церкві.

Згідно до канонів Церкви, покарання, накладені церковною владою з порушенням канонічних правил, є не дійсними. Зважаючи на це Помісний Собор Російської Церкви 1917-1918 рр. виніс постанову про те, що накладання церковних покарань з політичних, а не релігійних мотивів, є неприпустимим. На цій підставі, зокрема, були скасовані рішення Синоду про позбавлення сану митрополита Арсенія (Мацієвича) (XVIII ст.) та священика Сергія Петрова (початок ХХ ст.).

На прохання митрополита Київського і Галицького Антонія (Храповицького) на підставі цього рішення Собору Патріарх Московський і всієї Росії Тихон (Бєлавін) у липні 1918 р. скасував анафему, накладену на гетьмана Мазепу. З благословення митрополита Антонія вікарний єпископ Черкаський Назарій публічно на Софійському майдані в Києві 27 липня 1918 р. служив панахиду за упокій душі гетьмана Івана Мазепи.

Розповідь про це міститься на 632 сторінці у книзі спогадів «Митрополит Антоний [Храповицкий] и его время. 1863-1936 (книга вторя)» авторства архієпископа Російської Православної Церкви Закордоном Нікона (Ркліцького). Перше видання цієї книги вийшло в Нью-Йорку у 1957 р., а перевидана вона з благословення єпископа Нижегородського і Арзамаського Московського Патріархату Георгія у 2004 р.

Незалежна від Московського Патріархату Українська Церква ніколи не визнавала дійсності анафеми, незаконно накладеної на гетьмана Мазепу – видатного мецената Православ’я, фундатора багатьох храмів, в тому числі храму Всіх Святих у Київській Лаврі. Але виявлені нещодавно докази свідчать, що ця анафема в 1918 р. була визнана недійсною і самим Предстоятелем Московського Патріархату Патріархом Тихоном, який ніколи не симпатизував незалежності України та її Церкви.
Таким чином і з точки зору Київського Патріархату, і з точки зору Московського Патріархату гетьман Іван Степанович Мазепа не є анафематствованою особою. Тому присвоєння його імені вулиці, на якій знаходиться Києво-Печерська Лавра, в жодному разі не може вважатися «наругою над Церквою».

Навпаки – це є актом відновлення історичної справедливості. Гетьман Іван Мазепа був одним з провідних меценатів Києво-Печерської Лаври. На ті же вулиці, в районі нинішньої площі Слави, також стояв Микільський собор (так званий «Великий Микола»), збудований на кошти гетьмана. На місці старої будівлі Арсеналу, розташованої поруч з Лаврою, знаходився жіночий монастир, ігуменею якого була мати гетьмана Марія-Магдалина Мазепина.

Тому прес-служба Київської Патріархії радить противникам гетьмана Мазепи, перш, ніж робити гучні заяви, краще вивчити канони та історію Російської Церкви.

 
Прес-служба Київської Патріархії