«ЄДНІСТЬ НАВКОЛО БОЖОГО ХРАМУ»
4-го листопада до храму св. Миколая в Купер Ситі, Флорида прибув з архипастирським візитом Предстоятель Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату у супроводі Єпископа Бориспільського преосвященного Паїсія та духовенства з України і діаспори.
На подвір’ї храму св. Миколая Святійшого хлібом-сіллю привітали голова Громади Леонід Гусак та голова Сестрицтва св. Ольги пані Марія Зулим. Наймолодші парафіянки Парафії св. Миколая – Таня Федак, Нікол і Джулія Шумські привітали Святійшого і вручили букет квітів.
При вході до храму, настоятель Парафії св. Миколая прот. Віктор Полярний привітав Архипастиря Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату і запросив Святійшого помолитися разом із святочною громадою за процвітання і закріплення нашої Святої Церкви і за кращу долю українського народу.
В архипастирській Святій Літургії сослужили вікарний Єпископ Бориспільський Преосвященний Владика Паїсій і священики: Протопресвітер Михайло Борисенко, прот. Петро Зинич, прот. Віктор Полярний, прот. Богдан Згоба і свящ. Віктор Боровський. Під керівництвом пана Петра Мазепи хор чудово виконував богослужбові співи, за що диригент дістав рідкісну похвалу від достойних гостей з України.
З піднесенням вірні спостерігали коли значна кількість дітей і дорослих приймали Святі Тайни – Причастя з рук Святійшого.
Храм св. Миколая був заповнений віруючими греко-католицького і православного віросповідання і всі пильно прислухалися до повчальних слів Святійшого про тимчасове земне і вічне небесне багатсво.
Богослужіння завершилося многоліттям Патріарху Філарету і Правлячому Вікарному Єпикопу Паїсійові.
Після святочної трапези, в переповненій церковній залі, достойних гостей і всіх присутніх привітав Голова Громади п. інж. Леонід Гусак.
Зокрема, пан Гусак підкреслив, що в історії нашої Святої Церкви ім’я Святійшого Патріарха Філарета буде записано золотими літерами тому, що Патріарх стоїть на безкомпромісових засадах: Помісності Української Православної Церкви, незалежности України та єдиної державної мови.
Від імені Громади св. Андрія Первозваного з Норт Порту, Флорида – протопресвітер Михайло Борисенко сказав:
«Ваша Святість, дорогий наш Патріарше Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ, преосвященний Владико Паїсій, монсіньор Мартін Конован (Настоятель Греко Католицької Церкви – Успіння Пресвятої Богородиці в Маямі), високопреподобні отці, шановні добродійки, шановна Управо Громади св. Миколая, дорогі гості з України - прот. Петро Зинич, проф. Дмитро Степовик, дорогі брати і сестри – СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Благодать Божа зібрала нас сьогодні на це освячене місце Помісної Української Православної Парафії Київського Патріархату - Святого Миколая в Купер Ситі, щоб спільно вознести наші горячі молитви до милосердного Господа Бога в закріпленні нашої Святої Церкви і Державности України. Сьогодні, в цей знаменний день, радісний і незабутний день, від імені Громади Святого Андрія в Норт Порт, я маю велику приємність привітати дорогого нам Святійшого Патріарха Філарета та прошу милосердного Господа Бога, щоб послав Вашій Святості кріпких духовних і тілесних сил, щоб Ви змогли об’єднати всіх нас православних українців в Єдину Помісну Українську Православну Церкву Київського Патріархату! Сам Господь, Ісус Христос, дав нам приклад єдності під час своєї архиєрейської молитви, з якою Він звернувся до Небесного Отця і просив за всіх, що вірують в Нього через слово апостолів, щоб усі були одно. Це ж і є основа і найголовніший зміст християнської і євангельської філософії. Національно-патріотична і релігійно-церковна рація вимагає від усіх втриматися своїх традицій, свого самобутнього національного «Я», того, що всіх нас українців, де б вони перебували, єднає в одно тіло. Така рація завжди переважала в поступованнях свідомих мас та їхніх ідейних провідників і ніколи не уступала перед вимогами законів чужої влади, хоч би й одновірної з нашим населенням, бо ті закони були скеровані проти самобутности віками славного минулого і освяченого нашими предками. Ми знаємо, що Всеукраїнський Церковний Собор 1921-го року оголосив в Києві Акт, вага якого перевищує всі наші новіші історичні події. Це Акт Проголошення Незалежности Української Православної Церкви від накинутого їй чужого керівництва. І не тільки незалежности від чужої церковної адміністрації, а й незалежности в цілому духовному розвитку.
Ось в чому головне значення Акту Собору 1921-го року, - раз і назавжди звільнитися від чужого духовного впливу на формування вільної душі нашого народу. Всі ми знаємо, що і сьогодні ми маємо в нашій українській Церкві релігійні суперечності. Треба сказати, що Помісна Українська Правослвна Церква вже поверх тисячу років живе всіма релігійними канонічними постановами й істинами встановленими Вселенськими Соборами.
Ми всі повинні, з добрим наміром, узятись і втілити сьогодні їх в церковне життя українського народу. В данний час, тільки церковна влада має перше і найголовніше право влагодити це, але теж і з поміччю нашого шановного Президента – Віктора Андрійовича Ющенка і всього демократичного Уряду України.
Як історія свідчить, всі собори, які були підтримані державною владою, мали добре і благодатне завершення. Це є добрий приклад для нашої України й нашої Церкви, які стоять на цій подібній дорозі. Поступивши так, Многострадальний Український Народ одержить релігіний мир, а Держава політичний спокій. Отже, ще раз, ласкаво прошу, Святіший Патріарше Філарете, прийняти від нас найкращі побажання невиснажної і кріпкої сили і залізної витривалости у Вашій благородній душпастирській праці – для нашої Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату!
Щасти Вам Боже»!
На завершення торжества Святійший Патріарх у своєму слові сказав: «Я дуже радий даною можливістю зустрінутися з українською громадою. Мене радує те, що я відчуваю єдність навколо Божого храму. Єдність це та якість та властивість, якої нам не вистачає в Україні. В історії наших поразок головною причиною була відсутність єдності... Наші суптротивники знаючи оцю негативну рису намагаються використати її на свою користь. Яким чином? Розділити на захід і на схід, тому наше завдання для того щоб створити могутню і сильну Україну, а вона може бути такою, нам треба досягти єдності. Ми можемо об’єднатися лише на засадах української свідомості, української ідеї, а не просто об’єднатися будь з ким. Добро і зло об’єднати неможливо. Нам треба боротися за те, щоб ми були одностайні. Ми повинні любити Україну, українську культуру, українську історію, українську землю, а не давати перевагу самолюбстві. Сьогодні багато з нас люблять себе, а не Україну. Бо любов до ближнього, любов до Батьківщини виявляє душевний мир – в мирі і єдності величезну роль відіграє Помісна Українська Православна Церква, яка захищає та зміцнює Українську Державу. Треба нам всім усвідомлюватт, що без Незалежної Церкви, незалежну Державу побудувати неможливо. Ще в 1992 році, коли тільки повстала незалежна Україна, французька газета «Le Mond» написала статтю в якій висловила таку думку, що якщо двадцять мільйонів православних українців будуть належати Москві то ніякої незалежності і ніякого суверенітету не буде. І ця газета написала правду. Тому коли розпався Совєтський Союз, єдиною силою, яка утримувала Україну у сфері впливу Росії була церква. Згадайте недавні слова президента Росії Путіна, коли його запитали, що є безпекою Росії, він сказав - церква і ядерний щит. Але на перше місце він поставив церкву, а це треба розуміти бо він політик великий і має великий досвід. Якщо церква для Росії є гарантом її безпеки, то наша розділена Церква в Україні, якраз є тим чим керується Росія при намаганні приєднати Україну до Росії.
Церква відіграє роль і, Ви, подивіться йде боротьба, внутрішна боротьба, ідейна боротьба між Україною і Росією, але, яка сила являється головною? Церква! Тому, наші президенти, з самого початку, розуміли значення незалежної церкви. І перший президент – Леонід Кравчук сказав: «Незалежній Державі – Незалежну Церкву», але це була тільки декларація. Нинішний Президент сказав, що треба переходити від слів до діла і не говорити про Єдину Помісну Церкву, а треба її створювати єдиною. І треба сказати, що Президент зробив багато в цьому напрямку. Він не один раз зустрічався з Вселенським Патріархом. Для чого він зустрічався? Він переконував його, що треба визнати автокефалію Української Церкви, тобто, визнати Помісну Українську Церкву - Автокефальну Церкву. І не один раз він про це йому говорив. Президент посилав церковно-державні делегації до Вселенського Патріарха. Мета була одна і та сама – переконати, сприяти, щоб нарешті Вселенський Патріарх визнав нашу автокефалію. Але цим не закінчуються турботи Президента про утворення Єдиної Української Церкви. Він зустрічався з єпископатом Московського патріахату і зустрічався з єпископатом Київського Патріархату. Мова йшла про об’єднання в одну Церкву. Якщо наш єпископат, звичайно, підтримував його ідею, то Московський єпископат був проти. Йому у вічі говорили неприємні речі, але він терпів це все. Тому, зараз в Україні, однією з найважливіших проблем це є утворення однієї Помісної Православної Церкви. Буде вона чи не буде? Буде, дорогі браття і сестри, Одна Українська Православна Церква. Я завжди говорив, що Україна стала Незалежною Державою не в наслідок революції, не в наслідок збройної боротьби, а в наслідок Божого благословення. Бо там де Бог діє, то там завжди перемога. Бо український народ ніколи не покидав Бога, бо він постоянно молився – звертався до Нього і Господь зглянувся на наші молитви і молитви наших батьків.
Що стосується утворення Єдиної Помісної Української Православної Церкви то вона теж повстане з Божого благословення. Але це не значить, що ми не повинні боротись і не повинні працювать. Бог домомагає кожній людині, але вона повинна зробити свій внесок...
Ми є впевнені, що значна частина УПЦ Московського Патріархату приєднається до Київського Патріархату ще за каденцію Президента Віктора Андрійовича Ющенка.
Ми переможемо і Україна переможе! Тому, що з нами Бог!
Слава Ісусу Христу!»
З нагоди дня народження настоятеля прот. Віктора Полярного всі присутні проспівали многоліття і з ласки Господа Бога нашого Ісуса Христа в мирі, злагоді і з піднесеним духом всіх присутніх завершилося торжество Архипастирського візиту до вірних дітей Материнської Церкви у Флориді.
Прот. Віктор Полярний
