Дмитро Степовик ,

член Вищої Церковної ради УПЦ КП,

професор Київської Православної

Богословської Академії

Патріарх Філарет у Вашинґтоні:

зустрічі в Конгресі США з впливовими сенаторами і конгресменом

 

Восьмий раз за роки свого патріаршества Його Святість Філарет відві­дав з 26 жовтня до 5 листопада 2007 р. США. Чимало людей цікавляться: чому право­славний ієрарх так часто відвідує назагал протестантську краї­ну? Як і навколо кожної визначної особистості, навколо владики Філарета кружляє рік вигадок і домислів. Слава Богу, йому вони не шкодять — людина, яка живе по правді, різні фантазії навіть поліпшують настрій! Сполучені Штати відвідували і два попередники владики Філарета — патріархи Мстислав Скрипник (він взагалі жив у цій країні близько півстоліття) і Володимир Романюк. І щодо них чомусь не виникало питання: "А що вони там роблять?" А щодо Святійшого Філарета такі питання виникають щоразу, лиш він перетне Атлантику туди й назад. Стежать за кожним кроком Патріарха Філарета, стежать. І це добре!

 

Пояснюю. Згідно з рішенням Архієрейського собору (Київ, 17 листопада 1990 року), Українські Православні Церкви в Україні й діаспорі з'єдналися в одну Церкву з єдиним управлінням, навколо київського патріаршого престолу. Документ канонічний, підписаний ієрархами обох сторін і опубліко­ваний в офіційному органі УПЦ у США— журналі "Українське Православне Слово" за 1991 рік, число 1, стор.14 . Рішення цього собуру жодна із сторін-підписантів соборно не скасовувала, вони є чинні дотепер. А всі ті дії, які вчинили три ієрархи УПЦ у США після упокоєння патріарха Мсти­слава, виходять поза рамки канонів, тобто є незаконні. Згаданий собор є підставою утворення в УПЦ у США Вікаріату Української Православної Церк­ви Київського Патріархату— нині до Вікаріату належать 22 парафії у США й Канаді. Їх число буде зростати, переважно завдяки так званої "чет­вертої хвилі", тобто нових трудових емігрантів з України. Але не лише їх: багато української людности старшого покоління у США поступово усвідом­люють незаконність відірвання трьома ієрархами частини парафій США від Києва і підпорядкування їх іншому патріархатові за межами України. Ці лю­ди, старожили Америки, лишаються вірними заповітам першого патріарха УПЦ Мстислава і гуртуються в УПЦ КП.

 

Отже, патріарх Філарет здійснює пастирські візити у США до СВОЇХ парафій і до СВОЇХ вірних. Усі попередні сім поїздок за океан здійснювалися владикою Філаретом саме на цій церковно-правовій основі. Такою ж була і ни­нішня восьма поїздка. Не виключено, що такими будуть і наступні. Приводом і причиною восьмої поїздки було 55-річчя від часу заснування Свято-Троїцької української православної парафії у місті Норт Роялтон, штат Огайо, поблизу великого промислового і культурного центру міста Клівленда. Тоді, 1952 року, першоієрархом УПЦ у США була чудова людина — митрополит Іван Теодорович, з яким тісно співпрацював тодішній архієпископ Мстислав Скрипник. Але одних зусиль ієрархів було замало: трудовий український люд, який працював на заводах Клівленда й околиць, утворив цю парафію, а зго­дом збудував дуже гарну церкву. Нині її настоятелем є молодий, енергійний священик Богдан Згоба— вихованець Київської Духовної Академії УПЦ КП. У день ювілею 28 жовтня 2007 р. о.Богдан представив патріархові п’ятьох засновників парафії в 1952 році, які дожили до нинішнього світлого дня. У присутності вікарного єпископа УПЦ КП у США й Канаді Паїсія Дмоховського, титулярного архієпископа Олександра Биковця, а також керівника Місіі УПЦ КП в штаті Техас єпископа Макаріоса, багатьох священиків і вірних патріарх Філарет нагородив усіх п’ятьох літніх людей церковним орденом св. Володимира. Настоятеля храму о. Богдана Згобу нагороджено МИТРОЮ.

 

Після Божественної Літургії відбувся чин посвячення нових вітражів у церкві. Традиційно в православних храмах в Україні представлені три види малярства: мозаїка, фреска й ікона. Але у США (і взагалі на Захо­ді) віддавна люди шанують кольорове засклення вікон — знамениті вітражі і тому чимало українських церков також прикрашені гарно виконаними вітра­жами, які доповнюють іконостаси й настінне малювання. Завершилося свято у церкві св. Трійці у Норт Роялтоні хресним ходом і урочистим зібранням та прийняттям. Привітали парафію з ювілеєм усі братні парафії Київського Патріархату у США й Канаді, мер Клівленда Франк Джексон, митрополит Греко-Католицької Церкви у США Степан Сорока, місцевий єпископ УГКЦ Роберт Москаль, монсіньор з м. Парми Михайло Ревтюк. Вітали парафію бага­то присутніх гостей і члени патріаршої делегації— народний депутат Укра­їни Петро Ющенко й автор цих рядків. З великою промовою виступив патрі­арх Філарет. Він позитивно оцінив діяльність Вікаріату, Свято-Троїцької громади, розповів про церковну ситуацію в Україні, зростання УПЦ Київсь­кого Патріархату, оптимістичні вигляди на створення єдиної помісної Пра­вославної Церкви в Україні.

 

Напередодні свята ми побували у місті Детройті (штат Мічіґан), в пара­фії архієпископа Олександра Биковця. Тут патріарх у співслужінні архієре­їв Олександра, Паїсія, Макаріоса та священиків відправив у церкві св. апостола Андрія молебень і промовляв перед громадою українців Детройта про мету свого нового пастирського візиту в Америку. Звідси ми переїхали понад мальовничим берегом озера Ері в штаті Огайо, щоб у місті Брансвіку вшанувати пам’ять недавно упокоєного багаторічного адміністратора пара­фій Київського Патріархату в США протопресвітера Стефана Посаківського. Тут нас зустріла вдова покійного Роксана Посаківська, священик церкви першомученика Стефана Георгій Ощаповський з дружиною і місцеві мешканці. Патріарх відправив панахиду по упокоєному протопресвітерові Стефанові і провів збори Вікаріату. Вікарний єпископ зробив звітну доповідь про роботу Вікаріату за 9 місяців його праці (єпископ Паїсій Дмоховський прибув до США на початку 2007 року), яку обоговорили виступаючі — свяще­ники Олекса Шутер, Олександер Двінятин, Богдан Згоба, представники ряду парафіяльних управлінь Анна Турко, Андрій Скиба, Володимир Довбин, Анатолій Меух, Володимир Могучий, редактор недавно заснованої газети Вікаріату "Українська Церква" Катерина Немира, архієпископ Олександер Биковець; від членів патріаршої делегації— Петро Ющенко, протоієрей Петро Зінич і Дмитро Степовик. На завершення зборів Вікаріату з великою промовою виступив патріарх Філарет. Він підкреслив позитивні зрушення в діяльності Вікаріату УПЦ КП в Америці, вшанував світлу пам’ять першого вікарного єпископа Степана Біляка, наголосив на потребі тісніше співпрацювати з четвертою хвилею еміґрантів з України, приверне­ння їх до духовного й уцерковленого життя в новому для них американському суспільстві.

 

Після Норт Роялтона патріарх з делегацією відбув у недалеке місто Парму. Тут він дав інтерв’ю кореспондентові місцевої радіостанції «Хвиля України». У вечірню годину патріарх прибув до Свято-Покровського культурного осередку українців м. Парми, де його вітав православний священик Іван Наконечний і численні представники громадськості. Промовляли на зустрічі Петро Ющенко і патріарх Філарет. Розмова була продовжена на діловій вечері у місті Пармі.

 

Понеділок 29 жовтня 2007 року можна вважати особливим днем пастирсь­кого візиту патріарха в Америку: владика з делегацією відвідав один з найбільших у США культурно-освітніх і наукових центрів — Клівлендську державну бібліотеку. Уже не один рік Київський Патріархат дружить з цією престижною бібліотекою, дарує до її слов'янського відділу богослов­ську і релігієзнавчу літературу. Авторові цих рядків було приємно бачити в бібліотеці свої книги, зокрема, з історії гравюри й ікони. І ось пат­ріарх привіз у Клівлендську бібліотеку поповнення: кілька десятків ви­дань нашого церковного видавництва — шеститомну збірку проповідей, по­слань, інтерв’ю патріарха Філарета, збірник "Неправда московських анафем", Закон Божий, кілька томів "Житій святих" мктрополита Димитрія Туптала, монографію "Патріарх Мстислав: Життя й архіпастирська діяль­ність", перекладені українською мовою Філаретом Денисенком Біблію, Мінею, Октоїх, Требник, Тріоді Постову та Квітну і ряд інших книг – продукцію Видавництва Київсько­го Патріархату останніх років.

 

Від імені мера Клівленда Франка Джексона і науковців закладу сердеч­но дякувала патріархові за книги директор бібліотеки пані Голлі Керрол, працівники слов’янського та українського відділів Клівлендської бібліоте­ки. Серед останніх є й представники четвертої хвилі еміґрантів з України.

 

У Клівленді гарно. Патріарх тут не вперше, і всі ми, його супутники, зовсім не проти прогулятися набережною озера Ері, глянути, як ширяють чайки над спокійними водами, щоб зловити рибку, яка зважиться випливти на поверхню. Але завтра, 30 жовтня, нас очікують у столиці Вашинґтоні, а це добра тисяча кілометрів від Клівленда. Їхати автом чи летіти літаком? Останнє слово за керівником делегації — патріархом. "Їдемо автом", — каже владика. — В Україні я долаю такі ж відстані, відвідуючи єпархії. В Америці добрі дороги, та й країну побачимо!" Так і вирішили.

 

Пропливають чудові пейзажі американської осені. Ліси, діброви, розло­гі ниви: зелень, ледь зачеплена золотом і багрянцем теплої осені. До столиці в’їхали, коли зовсім стемніло: адже проминули чотири шати: Огайо, Пенсільванію, Західну Вірджинію і Меріленд! Але всі бадьорі, з добрим настроєм вітаємося біля порогу Посольства України з Надзвичайним і Пов­новажним послом у США Олегом Шамшуром, радниками Посольства — трьома Олександрами — Михальчуком, Щербою й Александровичем, секретарями Посольства Віктором Волошиним і Андрієм Цимбалюком. Українське Посольство роз­ташоване у престижному центральному районі Вашинґтона — Джорджтавні, по­близу ріки Потомак. Патріарх і частина його супроводу запрошені Олегом Шамшуром мешкати усі три дні нашого столичного побуту в апартаментах посольського будинку — старовинного особняка, в якому перший президент США Джордж Вашинґтон підписав акт про столицю США. Друга частина делега­тів мешкала в чудовому готелі "Латам Джорджтавн Колекшен" поблизу нашого Посольства.

 

Я втретє у столиці США, і добре знаю її відмінність від інших міст США. Тут нема жодного висотного будинку (6-7 поверхів, найбільше, – як у Парижі чи Лон­доні), нема жодної абстрактної скульптури на численних площах. Вулиці, майдани, авеню забудовані палацами й особняками переважно в архітектур­ному стилі класицизму. Повно гаїв, дібров і парків, море осінніх квітів. Втім, ми переконалися в "європейському вигляді" американської столиці наступного дня, коли здійснили невелику екскурсійну подорож столицею з відвідинами майданів біля будинку Конгресу, Білого дому, пам’ятників Джорджеві Вашинґтону й Тарасові Шевченку, проспекту Молл, Національної галереї, Ботанічного саду, Бібліотеки Конґресу й інших славетних місць столиці. Кілька годин ми знайомилися з величним Національним собо­ром, який збудований у стилі англійської ґотики, а це будівництво трива­ло не більше й не менше... як 83 роки (19О7-1990). У собор — найбільшу святиню Сполучених Штатів — прибув сам єпископ Вашинґтонської діоцезії преосвященний Джон Чейн, щоб привітати патріарха Київського і всієї Руси-України і особисто показати владиці Філарету найвидатніші пам’ятки сакрального мистецтва в соборі. Єпископ Чейн і секретарка діоцезії пані Мерилин Меєрс показали патріархові чудові картини, гобелени, вітраж із вмурованим камінцем, доставленим астронавтами з Місяця, мармуровий сарко­фаґ — місце упокоєння одного з президентів США Вудро Вільсона (1856-1924) та багато священних реліквій собору. Цей храм є катедрою Єпископальної Церкви США — відомої протестантської конфесії західного світу; однак статус Національного собору передбачає проведення тут молитовних заходів усіма християнами, незалежно від конфесії. Відзначення державних урочи­стих свят і подій, так само як і скорботних, — найчастіше відбуваються в цьому найбільшому храмі США. Тут молилися за жертви нечуваного теракту 11 вересня 2001 року; тут відспівували упокоєного президента США Роналда Рейґана; тут вшановували пам’ять загиблих воїнів країни.

 

Собор залишає по собі у кожного відвідувача почуття величі й шани. Що б не говорили про США як країну-розсадницю різних сект, про сумнівні моральні засади окремих груп і меншин, все-таки у своїх глибинних духовних осно­вах це християнська країна, більшість населення якої щиро вірить у Бога, молиться, як і ми в Україні, за мир у всьому світі, за добрий стан святих Божих Церков і спасіння всіх. Ми переконалися в цьому в Конґресі США — двопалатному парламенті цієї супердежави, куди на розмову з сенатором Джорджем Вóйновичем був запрошений патріарх Філарет з делегацією. Це вперше за багаторазові відвідини нашим владикою США він був запрошений на Капітолійський пагорб для зустрічі в Сенаті, а також (про це мова да­лі) в Палаті Представників. Сенатор Джордж Вóйнович представляє в парла­менті штат Огайо і, як показала розмова нашого патріарха з ним, був по­інформований про перебування владики в його рідному штаті, про Богослу­жіння в православній церкві міста Норт Роялтона під час відзначення 55-річчя парафії, про дар патріарха Клівлендській державній бібліотеці збір­ки книг Видавництва Київського Патріархату.

 

Сенатор Вóйнович тепло, сердечно привітав у своєму офісі патріарха Філарета. За дипломатичним етикетом, розповів про себе. Він член Респуб­ліканської партії США, слов’янин за походженням (хорват по батьківській лінії), глибоко віруючий у Бога християнин-католик і член впливової сена­тської Комісії у закордонних справах, яку очолює відомий у всьому сві­ті сенатор Річард Луґар. Вóйнович передав від сенатора Луґара вітання патріархові; Луґара цього дня не було на Капітолійському пагорбі, тому він не зміг зустрітися з патріархом. Зі свого боку, патріарх Філарет розпо­вів сенаторові Вóйновичу про церковну ситуацію в Україні, про відроджен­ня українського православ’я після відновлення незалежності України, про становище очолюваної патріархом Української Православної Церкви Київсь­кого Патріархату у справі зміцнення духовних основ українського суспіль­ства після довгої і темної ночі комуно-атеїстичного тоталітаризму.

 

Як слов’янин за походженням і член Комісії в закордонних справах Сенату, Джордж Вóйнович багато знає про Україну, її минуле й сучасним стан. Майже годинна зустріч завершилася побажанням сенатора якнайшвидшого утвердження в Україні єдиної помісної Української Православної Церкви — друж­ньої до інших християнських конфесій в Україні і світі. Патріарх Філарет подарував сенаторові цінну ікону і декілька книг духовного змісту.

 

Під час перебування в Сенаті США патріарх зустрівся з інишим сенатором-республіканцем зі штату Канзас Семом Браунбеком, який також привітав предстоятеля УПЦ Київського Патріархату. Сенатор мав невідклад­ні справи і запросив патріарха зустрітися на довшу розмову в середу 31 жовтня. Запрошення було прийняте. Тим часом патріархові й особам, які його супроводжували, належало ще ряд зустрічей цього дня — 30 жовтня. Одразу після Сенату ми прибули до Палати Представників Конґресу США для зустрічі з конґресменом Ґасом Біліракісом. Невисокий молодий і чорнявий парламентарій представляє у нижній Палаті Конґресу штат Флориду. Він пра­вославний християнин грецького походження (у приватній розмові з автором цих рядків він з посмішкою сказав, що його грецьке ім’я Костас, тобто Костянтин, але для Америки це нелегко вимовляти, тому, за звичаєм, він став Ґасом-Майклом, але грецьке прізвище зберіг — Біліракіс). Він є співголовою фракційних зборів Конґресу з грецьких питань, один з лідерів грецької діаспори США. Біліракіс обстоює інтереси Греції в Америці і сві­ті, захищає авторитет Константинопольського патріархату як першого за честю в православ’ї.

 

Природньо, що між патріархом Філаретом і конґресменом Біліракісом було багато питань для обговорення. Біліракіс узяв благословення від патріарха, як і належить мирянинові від архієрея високого рангу. Патріарх і конґресмен поінформували один одного відповідно про становище україн­ського і грецького церковного життя. Патріарх зауважив глибоку обізна­ність Біліракіса не лише в грецькому православ’ї, але і в інших країнах. В розмові була висловлена безумовна підтримка обома сторонами вселен­ського патріарха Варфоломія і Константинопольського патріархату. Патрі­арх Філарет, зіславшись на факт хрещення Київської Руси-України за князя Володимира Великого, сказав, що український народ завжди вважав, і вважає дотепер, Константинопольський патріархат матірною Церквою. У цьому зв’язку обома сторонами було констатовано абсолютну безпідставність Москов­ського патріархату самочинно перебрати на себе роль "лідера" у світово­му православ’ї, реанімувати безумну ідею псковського ченця XV століття Філофея, ніби "Москва є третім Римом, а четвертому не бувати". Патріарх Філарет обговорював з конґресменом перспективи створення в Україні єдиної помісної Православної Церкви — і ці перспективи є цілком реальними і близькими до здійснення.

 

У другій половині дня 30 жовтня патріарх Філарет поклав вінок до підніжжя пам’ятнкка Тарасові Шевченку на одній з центральних площ Вашингтона. Створений канадським скульптором українського походження Леонідом Молодожанином (він родом з м. Полонного нині Хмельницької області) і архітекто­ром Радославом Жуком пам’ятник був відслонений 27 червня 1964 року за участю колишнього президента США Дуайта Ейзенхауера. Бронзова постать Шевченка передає благородний порив молодого поета і мистця — цей порив ніби знаходить продовження в барельєфній мармуровій стеллі з образом Прометея, що рве кайдани. Стелла знаходиться поруч скульптурної постаті Шевченка. Патріарх і члени делегації в глибокій задумі, з молитвою, по­м’янули нашого національного генія "незлим тихим словом". Разом з патрі­аршою делегацією і представниками Посольства України у США у всіх заходах у Вашинґтоні брали участь наші брати-протестанти: єпископ християн віри євангельської-п^’ятдесятників у США; редактор і видавець християнського журналу "Канон" у м. Портленді, штат Ореґон, і чудовий фотохудожник Юрій Боєчко; культуролог з м. Клівленда Ярослав Скальський. У зустрічі патріар­ха у Детройті брав участь Генеральний консул України в Чикаґо Василь Корзаченко.

 

Цього ж дня у Посольстві України у США відбулася зустріч патріарха Філарета і народного депутата України Петра Ющенка з працівниками Посоль­ства. У Дзеркальній залі Посольства зібралися кілька десятків наших ди­пломатів і працівників установи. Надзвичайний і Повноважний посол України у США Олег Шамшур представив усю делегацію патріар­ха і надав слово владиці, який детально розповів про новини церковного життя в Україні. Свій виступ Петро Ющенко присвятив подвижницькій праці багатьох талановитих українців, які жили й працювали поза межами України в різні періоди нашої історії, в тому числі ролі українців у США. Увечері 30 жовтня президент Українського товариства розвитку у США Юрій Чопівський з дружиною дали вечерю у своєму домі на честь патріарха і його делега­ції. Родина Чопівських — одна із заможних родин українців Америки. Юрій має велику і вельми вартісну колекцію ікон, і авторові цих рядків було що побачити і про що поговорити про іконотворчість з господарем, а також познайомитися з його великою бібліотекою книг і альбомів про мистецтво. Юрій — відомий меценат, він підтримує книговидання в Україні.

 

Заключний день перебування патріарха у Вашинґтоні, 31 жовтня, був присвячений ще двом урядовим зустрічам: із сенатором Семом Браунбеком (республіканцем зі штату Канзас) і Директором Програми Міжнародної релі­гійної свободи Державного департаменту (Міністерства закордонних справ СІІІА) Джеком Кродді. Ревний християнин сенатор Сем Браунбек з великою увагою вислухав розповідь патріарха Філарета про Україну, зауваживши, що його рідний штат Канзас досі знав Україну як "пшеничну державу", чу­дові сорти пшениці якої колосяться на нивах Канзасу; а виявляється, що американцям у Канзасі треба позичити в українців і їх тисячолітній досвід духовного християнського життя. Такою ж теплою, сердечною була розмова патріарха Філарета у Державному департаменті США із Джеком Кродді і праців­никами Програми Міжнародної релігійної свободи. Після розповіді патріарха про релігійну ситуацію в Україні пан Кродді заявив, що він цінує високий рівень релігійної свободи в Україні, наше законодавство з цього питання, відсутність у нас серйозних релігійних конфліктів. "Якщо помину­ти проблеми між Київським і Московським патріархатами, – сказав Кродді, – то Україна в царині дотримання норм духовного співжиття різних релігій і віровизнань може бути прикладом не лише для країн Східної Європи, а й для решти світу".

 

Опівдні ми попрощалися з Вашинґтоном. В усіх цікавих і корисних захо­дах у столиці брав участь Посол Олег Шамшур, Петро Ющенко, єпископ Паїсій, Юрій Боєчко, Ярослав Скальський, протоієрей Богдан Згоба, прези­дент Українського Конґресового Комітету Америки Михайло Савків. Патріарх усім їм сердечно подякував за сприяння у проведенні вашинґтонських зустрі­чей і розмов. З цим ми вирушили до великого й історично славного міста Братолюб’я — так у перекладі звучить Філадельфія. Це найбільше місто шта­ту Пенсільванія (але не столиця цього штату). Філадельфія знаменита тим, що в ній була проголошена Конституція США. У XX столітті Філадельфія стала одним з найбільших міст згуртування еміґрантів з України, головно з Галичини й Закарпаття. Тут знаходиться духовний центр українських гре­ко-католиків. Цього року митрополія УГКЦ у США відзначала 100-річчя з дня заснування. І нинішній митрополит УГКЦ у США Степан Сорока запросив патріарха Філарета відвідати місто, духовний центр, собор Пресвятої Бого­родиці, музей при соборі, пам’ятник митрополитові Андрієві Шептицькому — ініціаторові створення митрополії УГКЦ в Америці. Патріарх був захопле­ний архітектурою величного собору, мозаїками, іконостасом, музеєм. Пояс­нення давали сам митрополит Степан Сорока, авторка мозаїк та ікон у храмі Христина Дохват, священики собору Іван Демків та Мирон Миронюк, сестри-монахині. Зустріч з братами по крові і по вірі справді відповідала наз­ві цього міста — Братолюб’я. Митрополит пригостив делегацію патріарха смачною кавою і... своїм добрим серцем!

 

Відтак ми вилетіли з міжнародного летовища Філадельфії на Флориду, де 5 днів були гостями чудової родини Олексія й Галини Воскобійників у місті Бока Ратон на березі Атлантичного океану. 4-го листопада патріарх Філарет у співслужінні єпископа Паїсія, священиків Вікаріату Віктора Поляр­ного, Богдана Згоби, Віктора Боровського і члена делегації митрофорного протоієрея Петра Зінича відслуживу храмі св. Миколи у місті Купер Ситі Божественну Літургію, зустрівся з українсько громадою Південної Флориди. З молитовним почуттям і великою вдячністю українцям усіх хвиль еміґрації у цій країні Свободи патріарх із супроводжуючими особами залишали 5 листопада 2007 року гостинну Америку, вважаючи що це не остання з нею зустріч.

 

Світлини Юрія Боєчка