Кожна людина стикається у своєму житті з календарним питанням всього кілька разів. Не беручи до уваги випадку, який сьогодні день, наведемо кілька найважливіших. Вперше напевно тоді, коли помічає, що її день народження кожен рік припадає на інший день тижня. Інший випадок, коли нам доводиться стикатись календарною проблемою, це коли мова заходить про церковні свята. На території України Церква живе за юліанським календарем, і нам часто доводиться чути вислів «за старим стилем» чи «за церковним календарем». Для нас незрозуміло чому Церква живе собі за іншим календарем і дивним є, чому б не жити Церкві і суспільству за єдиним календарем. Адже ж все рівно кожен з нас в умі переносить всі дати на т.зв. Новий стиль, а через те і лишні труднощі, плутанина. І найпоширеніше питання: «Чому Пасха завжди в неділю, але кожен рік в інший день і навіть в інший місяць». Третій раз ми згадуємо календар при переході на літній чи зимовий час. Це напевне основні моменти коли простим людям не спеціалістам доводиться задумуватись над календарним питанням. А так в житті для нас воно ніби непомітне і не значуще.
Це для більшості єдині в житті моменти зацікавлення цим питанням. Та не слід думати, що ця більшість в чомусь обмежена, адже через складність вирішення цього питання вона приймає позицію коли для користування чимось, не обов’язково знати як воно влаштоване. І це скоріш природно, бо кожна людина, яка приходить у світ перше користується всіма благами влаштованими для неї, а вже потім пізнає їхню користь і значення для себе. Це стосується всього без винятку, що нас оточує, чи зі сфери матеріального чуттєвого світу, чи зі світу духовного. Дихаючи повітрям ми його не бачимо, і розуміння того, що воно є приходить набагато пізніше. І не завжди людина живучи у цьому світі доростає до того духовного рівня, коли починає розуміти те, чим вона завдячує Творцю і чим завдячує тим поколінням людей, які завдяки Йому оберігали і примножували все те, що корисне для кожної людини у світі, що необхідне для її повноцінного розвитку. Адже все, що нас оточує, за всеблагим і премудрим задумом Всевишнього доцільне, сприятливе і корисне для нас, не зважаючи до певної міри навіть на те, яке наше відношення до цих речей. Дещо навіть при номінальному сприйнятті стає для нас доступним у всій своїй повноті, а дещо повністю доступне взагалі незалежно від нашого відношення до нього. Подібно до того, як говорить євангелист Матфей: « …бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих, і посилає дощ на праведних і на неправедних…» (Мф.5,45).
Людську історію можна поділити на два періоди, перший до гріхопадіння і другий після гріхопадіння, і через їхню призму можна пізнати, що таке календар. Розглядаючи перший період – у Раю, де Адам через спілкування з Богом і вдосконалення міг дати йому визначення. Бо ми знаємо, що Адам по іншому пізнавав світ ще не зараженою гріхом природою. Зверніть увагу на такі слова: «Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів їх до людини, щоб бачити як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй. І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим;.»(Бут.2.19-20). Адам вмів давати імена, тобто, давати поняття, все інше творіння цього робити не могло. Та для чоловіка не знайшлося помічника подібного до нього.(Бут.2.20) Все що він визначив, назвав апріорі було істинним, бо не могло бути із непошкодженої природи неправильного судження. Для людства цей дар у тому вигляді, як його мала людина в Раю було втрачено. І він осягається «в поті чола». Зараз для нас зокрема – це і вміння говорити, і можливість пізнавати істину. Важко зрозуміти тодішні умови. Зараз людина не має такої природи, і цих умов, і все пізнає і визначає трохи інакше – через труд. Вона не може створювати поняття, визначення, не навчившись. Інакше було для першої людини. Тому єдино доступний нам шлях, живучи в умовах після гріхопадіння, пізнавати. Всяке здорове вчення і пізнання, як і Адаму тоді так і нам сьогодні доступне, тільки через спілкування з Богом. Світ тоді і тепер це різні світи, але Бог Той же. Першого ми не в змозі навіть вповні описати, і зрозуміти ті умови можемо тільки вже через призму наших понять і Святе Писання. Богом встановлено, щоб в умовах гріховного світу людина переймала досвід спілкування з Ним через слово, через таких же людей, які спільні по природі, і основним у спілкуванні з Богом зараз є Святе Писання, без нього воно не можливе. У світі де існує зло – існує і неправда. А тому всяка правда, істина, наукове твердження, закон, аксіома вимагає достовірності і істинності, а достовірність існування будь чого, чого ми не є очевидцями, неможлива без свідків. І повірте, все що ми пізнаємо, ми пізнаємо насамперед тільки через те що існує найвищий Свідок всього існуючого – Бог, без Нього людина стає сліпою, і перестає бачити навіть очевидне. А тому ми у своєму житті пізнаючи все пізніше зобов’язані бути насамперед свідками всього нами пізнаного і нам переданого, щоб підтвердити всяку правду і істину. Це необхідно так, як необхідна батьківська допомога дитині, яка маючи очі не завжди бачить небезпеку та доцільність будь чого у своєму житті, і без цих рідних свідків не зможе існувати. А най достовірніші свідчення ми для своїх пізнань одержуємо тільки зі Святого Писання. Воно є критерієм тверезості, повноти , точності, правдивості будь якого людського судження, вчення чи науки. Святе Писання зв’язує нас з Адамом, бо більшість понять, визначень, слів, описів явищ, які ми будемо розглядати у календарному питанні походять від нього. Він є свідком тих подій, і розповіді про них зберігались спочатку усно, а потім були записані Мойсеєм у Святому Письмі.
Напевно неможливо поставити у зростаючому порядку, що для нас більш важливе, а що менш важливе. У світі все настільки взаємоузгоджене і доцільне, що через відсутність якось малого і нібито незначущого елементу часто зникає можливість існування всього іншого. Так само важливість календаря деколи здається незначною, але при глибшому розгляді питання «Що ж таке календар?» поглиблюється і розуміння його важливості.
Календар є однією з невидимих для очей річчю. Як і час. І напевно ці два поняття, календар і час, неможливо розглядати одна без одного. Про час зокрема говорили багато мислителів. Та нікому до кінця так і не вдалось збагнути, що це таке. Все існуюче є створене, і до кінця недослідиме у сутності своєї природи для нас заразу цьому земному житті, але мов вершина айсберга видима для очей тільки на поверхні води, а під водою скриває незрівнянно більшу і невідому частину єдиного цілого, в такій мірі і нам доступне всяке пізнання. І цього достатньо для створення образу певної речі чи явища. Так само і час. Всім відома його присутність. Ніхто не зможе заперечити його існування. Хоча хто з нас бачить його очима? Але як ми його відчуваємо, чим, якими органами відчуття. І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. Насамперед це ми самі – наша природа, і світ, що нас оточує. Якщо б нас помістили в середовище де немає орієнтирів початку і кінця дня, пори року, річного періоду, циклічності, і одночасно не було б змінності нашого тіла – старості, та ще ряду речей і явищ, хто б зрозумів, що він є.
Щоб зрозуміти важливість календаря, та проблем пов’язаних з його зміною, слід зрозуміти його важливість і значення для нас. Усе, як відомо пізнається в порівнянні. І тому нам насамперед слід згадати моменти коли ми залишались без календаря. Чи відчувалась його необхідність. Пригадайте персонажа Даніеля Дефо, Робінзона Крузо, де проблемою стала не стільки їжа, скільки потреба у календарі. Так от, без календаря неможливе нормальне функціонування і розвиток людської психіки, а в наслідок і тверезого мислення. Ну і всі наступні наслідки, неадекватне сприйняття навколишнього світу, втрата реальності, психічні розлади і хвороби. Адже зверніть увагу, наші думки постійно пов’язані з часовими вимірами, планування, спогади, думки про виконання певної роботи, розрахунок витрат, і багато інших моментів неможливо вирішити не орієнтуючись в часі. Робота самої пам’яті будується на часі. Як для Піфагора необхідна точка опори, щоб змістити світ, так для нашої пам’яті, необхідна точка опори, точка відліку, відштовхування від чогось, щоб щось пригадати, чи щось розповісти, закріпити його в понятті, щоб це поняття сформувати. Уявіть собі, що якщо б нас помістити на тривалий час в умови де немає засобів для відліку часу, то через недовгий час ми не будемо здатні нічого комусь розповісти, ми не зможемо адекватно сприймати реальні, а точніше ми не зможемо їх адекватно відображати, щоб передати іншим. А це необхідна умова для спілкування. Пам'ять не зможе функціонувати, а звідси і психіка втратить основу. Тут пересікається два світи, матеріальний і духовний, людина одночасно є і частиною великого годинникового механізму і одночасно є тим живим організмом який здатний аналізувати час, відчувати його, помічати і робити відлік. Від цієї здатності залежить наше існування не як просто біологічного механізму, а вільної і розумної особистості. І саме після цього вона набуває здатності свободи від цього механізму, здатності існувати окремо, звільнятися. А календар є засобом, який допомагає цій особистості сформуватися.
Ми не можемо розкрити природу часу. Більш всього що це нематеріальна річ, яка як і зло не має субстанції, але на відміну від зла вона блага, добра. Час є константою без якої не може існувати ніщо з матеріального світу. Час є сторожем Божого творіння, і від нього залежить існування матерії. Щоб переконатись у цьому, візьмемо один з безлічі фактів: Все матеріальне рухається, отже має швидкість, а це не можливо було б без часу. Тепер легше нам уявити, як згідно слова Божого, коли скінчиться час, весь світ згорнеться як книга, без існування час неможливим стане існування атомів, рух навколо ядра якого електронів з визначеною швидкістю робить їх стабільною одиницею. Час є підтвердженням тварності світу, наявності Творця світу. Ми не можемо поширювати його вплив поза межі матеріального світу, де існує Неосяжний Бог, що стоїть над часом. Час як константа підтверджує істину, що видимий світ у сучасному стані не є продуктом сліпої самостійної еволюції, бо на подобі того як неможлива правильна робота якогось механізму, доцільно б для прикладу взяти годинник, якщо попередньо не виготовити всі коліщатка з визначеною кількістю зубчиків, і які б підходили одне для одного, і були чітко розраховані і сплановані, а потім складені і запущені. Так само неможливе було б створення і подальшого існування світу без творчого акту з поза меж елементів цього світу, з позачасового буття. Цей акт творіння з поза меж тварного світу у богословській спадщині християнських мислителів і апологетів використовувався як поняття божественних ідей, якими пояснювалась створеність світу і так би мовити підготовка його за межами матеріального світу Богом. Не переносячи на ці поняття матеріальні часові категорії, і не вдаючись до повторного розбору цих складних богословських істин, скористаємось ними як практичним плодом богословської думки. Ми бачимо, що матерія не еволюціонує, і не може еволюціонувати, інакше зникне впорядкованість. Необхідне існування незмінних складових матерії, які створювали б стабільне середовище для існування хімічних елементів, так і всього подальшого біологічного середовища. І вже творчим актом Бога вносяться зміни, формуються всі подальші етапи довершення видимого світу. І тим зрозумілішим стане одкровення перших глав Святого Письма.
Для того щоб скласти календар слід знати його складові, тож відзначити його обовязкові складові, тобто слід звернути увагу на наступні речі. У будь якому календарі необхідно знати точки відліку. Для більш чіткого розуміння змоделюємо кілька таких простих ситуацій. Уявіть собі, що у вас є годинник, який йде собі зі своєю швидкістю і у вас немає необхідності звіряти його з іншими. Ви живете за його показниками, і вся ваша діяльність будується і звіряється відносно нього. Для вас показники вашого годинника будуть критерієм точності. Ви можете і до кінця своїх днів жити за показником вашого годинника. Але ось у певний момент ви дізнаєтесь, що мають відбутися певні події, і дізнаєтесь про них від іншої людини, у якої свій годинник і ці події мають відбутися у такій то годині, але згідно годинника вашого друга. Для прикладу, це якби ви потрапили в аеропорт у далекій від вас країні, і навколо вас немає людини з вашої країни, і ви знаєте що літак яким доведеться вам летіти прибуває у такій то годині за місцевим часом. А ваш годинник йде за часом вашої країни. Для того щоб вам дізнатись, коли прибуває ваш літак потрібно взнати різницю, і перевести свій годинник. Це можна зробити, якщо вже хтось знає це, або якщо ви не знаєте мови, чи через якісь причини не можете скористатись інформацією яку має хтось, ви можете одержати її екпериментальним шляхом. Головне, щоб була синхронність, тобто, щоб ваш літак прибував з певною періодичністю, і навіть якщо ви не змогли попередньо купити квиток і скористатись послугами літака в переший раз коли він прибув, але варто вам хоча б раз взнати час його прибуття і ви через деякий час визначивши періодичність зможете одержати всі інші необхідні для вас дані, і підготуватись до його приїзду. Подібна ситуація із календарем виникала і у нашій історії, от тільки подіїї мали більш глобальне значення.
Взявши до уваги все вищенаведене, стає зрозумілим, що календар повинен мати повний набір складових, і чіткі закони формування, і бути своєрідним відображенням, дзеркалом історії творіння, образом істини, і мати не локальне, а глобальне значення. У людській історії було складено безліч локальних календарів, календарів місцевого значення, які враховували тільки доступні їм складові, і не могли претендувати на більше. Важливою складовою календаря є діяльність Бога у світі, точки опори і відліку дані Ним. Локальні календарі складали за земною історією, датами олімпіад, ще якимись точками відліку, і цим розривали зв'язок даного покоління людей, чи людей в епоху яких цей календар використовувався з людською історією, вбивав у них відчуття родинності, з усіма поколіннями людей які жили чи житимуть у цьому світі. Та цим перелік деструктивного впливу на цілісність і зближення роду людського в цілому не вичерпується. А через те такі календарі стають лінійними, втрачають зміст, з безкінечності виходять і у безкінечність йдуть.
Не випадковим є зараз існування нашого суспільства у двох календарних системах одночасно. І напевне така історична реальність найзручніша для того аби привернути до цього питання увагу. І хоча обидва календарі Григоріанський – державний, і Юліанський – Церковний, здаються однаковими, та все ж між ними є глибокі розбіжності. Більшість людей вважає, що нема різниці, яким користуватись, але це далеко не так. Ця більшість як правило прохолодно вірить у Бога, а тому й не може помітити розбіжностей. Парадоксально, але факт, календар названий на честь язичника використовується Церквою, а названий на честь християнина матеріалістичним світом. У цьому відображення багатьох історичних поворотів, і спрямування людства. Агонія язичницького суспільства і несвідоме стремління у свої пошуках смислу життя до Бога, і Його прихід у першому випадку, і матеріалізація та підміна духовних устремлінь земним царством у другому. І у кожного з нас є можливість жити за будь-яким з цих календарів, от тільки наслідки у різних випадках також будуть різними. Тож всіма силами свого розуму намагайтесь побачити цю різницю і намагатись жити за тим календарем який зближає нас з Богом. І не дай нам Боже дожити до тих часів, коли не буде у нас вибору за яким календарем жити, чи до тих часів, коли усім буде байдуже, за яким календарем жити.
