Українських православних помирить Константинополь і влада?

Підставою для такого оптимістичного висновку, за словами архиєпископа Переяслав-Хмельницького УПЦ Київського Патріархату Димитрія (Рудюка), вікарія Київської єпархії, ректора Київської православної богословської академії, стала його зустріч наприкінці минулого 2007 року, 20 грудня, з настоятелем УПЦ (МП) Митрополитом Володимиром (Сабоданом).

«Наш єпископат на чолі з Патріархом написав звернення до Української Православної Церкви (Московського Патріархату) і моя місія полягала у тому, щоби його передати. Воно було прийняте Митрополитом Володимиром, розглянуте наступного дня на їхньому засіданні Архиєрейського Собору і передане у їхню богословську канонічну комісію для вивчення. Я думаю, що незабаром буде відповідь. Але те, що ми мали це спілкування, показало, що ми можемо дійти до початку діалогу, і ми стоїмо на дуже вірних позиціях. Ми вже починаємо їх потроху виробляти. Поки що ситуація полягає в тому, що ми передали таке звернення. Ми зверталися й у минулі роки, але нас почуто щойно тепер. Почуто і прийнято таке звернення. Процес порозуміння є дуже складний, бо протистояння відбувалося не один рік. Сьогодні намітилися тенденції до початку діалогу. Хочу наголосити, що це не об’єднання, а початок діалогу», – прокоментував ситуацію кореспондентові Юрію Чорнею владика Димитрій, який цього тижня відвідав Буковину. Інформує РІСУ

Щодо змісту самого звернення, то, за словами архиєпископа Димитрія, основні положення документу передбачають «припинення всілякої ворожнечі між обома конфесіями і можливість створити в Україні єдину помісну православну Церкву. Це є наше прагнення – як і їх, так і наше. Для цього у нас вже є певні приклади. Ми знаємо, що минулого року об’єдналася Російська Православна Церква з Російською Закордонною. Настала єдність між православними росіянами. Я думаю, що таким чином можна шукати єдності між православними українцями».

Оцінюючи можливу роль Вселенського Константинопольського Патріарха у цьому процесі владика Димитрій зауважив: «головне, щоби нас не женили без нас». За словами єрарха, коли Московський і Константинопольський Патріархи починають переговори без учасників цього конфлікту, то це дуже прикро. «На початку 2000-х рр. були переговори, і наша сторона брала у них участь. Я не хочу сказати, що там було щось погане, але там і не було якогось бажання їх продовжувати. Тому ми припинили це останньою нарадою в Цюріху, на якій я був присутній. Поки що більше ніяких переговорів не проводилося. Зараз настала така можливість знову їх поновити. Але я думаю, що ці сторони є зацікавленими і повинні проявляти інтерес до тієї ситуації, яка склалася в Україні саме з розділенням українського православ’я. Ми стоїмо на тій позиції, що Вселенська Патріархія повинна тут проявити зацікавленість, бо ми були 800 років під омофором Константинополя, а лише 300 – під омофором Росії. Церква-мати є для нас Константинопольська Церква. Значить Константинополь має повне право не тільки втручатися у ситуацію, яка склалася в Україні, але й має право першим надати такий тонус. Звичайно, узгоджуючи свої кроки з Московською Патріархією», – сказав владика Димитрій.

Архиєпископ також переконаний, що «державна влада також повинна бути зацікавлена у цьому процесі. Бо коли ми сьогодні говоримо про те, що немає канонів щодо проголошення автокефалії і тому це питання досить таке дратівливе, то треба сказати: канонів немає лише тому, що питання автокефалії, проголошення незалежності Церкви, було в руках держави. Ці питання завжди були у віданні держави».

За словами архиєпископа, Президент України проявляє таку ініціативу, виступає певною мірою і арбітром у цьому питанні, звичайно, не перевищуючи ніде своєї влади. Бо можна робити це, як цар Петро, ліквідувавши Московську Патріархію, а можна – як гетьман Іван Мазепа, який брав участь у виборах київського митрополита, але ніколи не нав’язував своєї людини. Мене тільки дивує одне – з Росії раз по раз лунають голоси про те, що влада тут нібито втручається. Але коли Путін возив листа до митрополита Лавра щодо об’єднання Церков – Російської Закордонної і Російської – то це не було втручанням? Але чомусь, як тільки-но наш Президент виявляє ініціативу, – то це вже є, виявляється, втручанням. Я думаю, що Президент поступає дуже виважено в цьому питанні і чинить, як дійсно лідер європейської держави».