Минає вісімдесят п’ять літ відтоді, як 8 лютого 1923 р. у Варшаві архімандрит Смарагд (Латишенков) застрелив з револьвера главу Православної церкви в Польщі митрополита Юрія (Ярошевського). Трагічна подія набула розголосу в православному світі, оскільки конфлікт поглядів про перспективу адміністративного устрою колишньої частини Російської православної церкви призвів до кровопролиття, котре здійснила духовна особа в чернецтві.
Людство переживає нині часи великих перемін, важливих відкриттів і водночас… безмірної глупоти. Здавалося б, разом із науковим прогресом воно мало б розвиватись і морально вдосконалюватися. На жаль, наявні протилежні тенденції. Пересічна людина губиться у гігабайтах інформації, і потроху втомлюється дивуватись новітнім відкриттям. Читання книг сьогодні не в моді, то й переважна більшість міського населення пасивно спостерігає за перебігом житя біля екранів телевізорів. Однак трапляються винятки. Так, нещодавно світ сколихнув бестселер Дена Брауна „Код да Вінчі”, в якому автор інтелектуального роману береться відкрити людству „таємницю тисячоліть”: мовляв, більша частина людства, яка сповідує християнство, є глибоко ошукана, бо Той, Кого вони сповідують Богом і Творцем Всесвіту, був звичайним харизматичним євреєм, який, крім свого вчення та апостолів-послідовників, мав, як порядний єврей, і дружину Магдалину.
Те, про що впродовж останніх пару тижнів поговорювали в навколорелігійному середовищі, таки стало дійсністю. Як відомо, на своєму засіданні 8 листопада цього року Кабінет Міністрів України своєю постановою № 1575 прийняв рішення про реорганізацію Державного департаменту у справах релігій і Державного комітету у справах національностей та міграції та утворення на їх базі Державного комітету України у справах національностей та релігій.
Як повідомило інтернет-видання „Мир религий”, Російська православна церква збирається вести місіонерську діяльність серед китайців, що приїжджають до Росії, щоб полегшити їх асиміляцію, повідомив в інтерв'ю РІА "Новини" співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату протоієрей Діонісій Поздняєв, який займається православними громадами в Китаї і Гонконзі.
Святе Писання розповідає нам про те, що одними з останніх слів промовлених Спасителем до Небесного Отця були слова молитви за усіх учнів. Як Господь, Христос Спаситель знав, що в останні часи „любов багатьох охолоне”, і навіть між „вибраними” знайдуться причини до поділів та суперечок. І дійсно, з часу самого заснування Церкви і до сьогодні поміж церковних людей не перестають існувати розділення. Безліч причин, історичних, канонічних, політичних та соціальних стоять на перешкоді християнській єдності. Більше того. Іржа розбрату роз’їдає не лише великі християнські Церкви та конфесії, але й дивна річ – точить із середини навіть й окремі церковні громади.
Пограбоване майно духовного центру Української автокефальної православної церкви не збираються повертати власникам?Убірайтєсь, убірайтєсь отсюда!» - кричали дужі молодики в чорному, увірвавшись до тихої редакції християнської газети «Наша віра». «Я набрав номер міліції, та в мене з рук вирвали телефон, - згадує доктор філософії, лауреат Шевченківської та Міжнародної премії ЮНЕСКО 77-річний Євген Сверстюк, за плечима якого 12-річний досвід радянського концтабору. - Хтось схопив з вішака чужу шапку і насунув мені на очі. Я хотів замкнути редакцію - та один iз братків відштовхнув мене від дверей: «Е ні, це все вже не ваше!»
Нещодавно один із провідних українських тижневиків «Корреспондент» опублікував статтю письменника Андрія Бондара «Человека забыли!» (№22. – С. 58), яка також розміщена на сайті korrespondent.net. З цього приводу прес-секретар Волинської єпархії протоієрей Віталій Собко надіслав авторові відкритого листа. Нижче пропонуємо ознайомитися з ним, але попередньо, власне, обов’язково потрібно прочитати саму статтю.
Людство переживає нині часи великих перемін, важливих відкриттів і водночас… безмірної глупоти. Здавалося б, разом із науковим прогресом воно мало б розвиватись і морально вдосконалюватися. На жаль, наявні протилежні тенденції. Пересічна людина губиться у гігабайтах інформації, і потроху втомлюється дивуватись новітнім відкриттям. Читання книг сьогодні не в моді, то й переважна більшість міського населення пасивно спостерігає за перебігом житя біля екранів телевізорів. Однак трапляються винятки. Так, нещодавно світ сколихнув бестселер Дена Брауна „Код да Вінчі”, в якому автор інтелектуального роману береться відкрити людству „таємницю тисячоліть”: мовляв, більша частина людства, яка сповідує християнство, є глибоко ошукана, бо Той, Кого вони сповідують Богом і Творцем Всесвіту, був звичайним харизматичним євреєм, який, крім свого вчення та апостолів-послідовників, мав, як порядний єврей, і дружину Магдалину.
Святе Писання розповідає нам про те, що одними з останніх слів промовлених Спасителем до Небесного Отця були слова молитви за усіх учнів. Як Господь, Христос Спаситель знав, що в останні часи „любов багатьох охолоне”, і навіть між „вибраними” знайдуться причини до поділів та суперечок. І дійсно, з часу самого заснування Церкви і до сьогодні поміж церковних людей не перестають існувати розділення. Безліч причин, історичних, канонічних, політичних та соціальних стоять на перешкоді християнській єдності. Більше того. Іржа розбрату роз’їдає не лише великі християнські Церкви та конфесії, але й дивна річ – точить із середини навіть й окремі церковні громади.
Нещодавно один із провідних українських тижневиків «Корреспондент» опублікував статтю письменника Андрія Бондара «Человека забыли!» (№22. – С. 58), яка також розміщена на сайті korrespondent.net. З цього приводу прес-секретар Волинської єпархії протоієрей Віталій Собко надіслав авторові відкритого листа. Нижче пропонуємо ознайомитися з ним, але попередньо, власне, обов’язково потрібно прочитати саму статтю.
