У своїй статті «Три спокуси сучасного православ'я» священик Петро Зуєв спробував оформити суть проблеми, яка, на думку автора, постала перед сучасним Православ'ям, а саме подолання трьох спокус чи викликів, перша з яких - спокуса націоналізму. Спробуємо поміркувати, чи дійсно націоналізм є спокусою для сучасного Православ'я? Автор наголошує, що «загальна релігійна ідентичність стала підмінятися партикулярне національною, або регіональною».
Грішний Ісус з ”Коду да Вінчі” та ”Євангелія від Юди” набагато цікавіший суспільству ніж Той, про якого вчили євангелисти; захищати гомосексуалізм – тепер означає захищати демократію; виробники пива нині є спонсорами спортивних змагань; Російська Церква нагороджує за заслуги ”у розвитку Православ’я” горілчаний завод; а на Всеєвропейському пісенному конкурсі більшість надає перевагу артистам, переодягненим у монстрів та демонів.
Сумновідомий чорношкірий «пастор» Сандей Аделаджа і його секта «Слово віри» уже давно заручалися підтримкою впливових політиків і, здається, надовго пустили свої коріння в Україні. Щоб перевірити численні чутки про цю організацію ми вирішили й самі на якийсь час стати сектантами… Для більшого ефекту ми звернулися в реабілітаційний центр при «Посольстві Божому» (осучаснена назва підприємства), представившись алкоголіками. Хоча на останніх явно схожими не були. Однак «гостинним» сектантам, схоже, було однаково кого реабілітувати. Чи повірили нам тоді – так і залишилося таємницею, але вже наступного разу нас зустріли голосними оплесками.
Сучасне суспільство перебуває в умовах жорсткої конкуренції духовного і секулярного – світського. Сьогодні відбуваються процеси, які все далі і далі відводять нас від Бога, од вічного Джерела життя та, відповідно, морального способу життя. І кому як не нам, християнам, сьогодні, на початку ІІІ тисячоліття, дана можливість укотре заявити про це і забити тривогу в українському суспільстві та й по всьому світові, що людство повинне схаменутися, зупинитися і переосмислити всі явища, які відбуваються у світі без Божого благословення.
Видатний французький соціолог Жан Поль Віллем представив український переклад своєї книги «Європа та релігії» Європейський вектор України актуалізує для нас ті питання, котрі в книзі «Європа та релігії. Ставки ХХI століття» детально аналізує Жан-Поль Віллем. Варто полишити в стороні поверхнево-узагальнюючі стереотипи про Захід і про Європу та уважно придивитися до істотних відмінностей у підході до цих питань між Італією й Німеччиною, між Грецією та Бельгією, між Англією та Францією.
Коли мова заходить про відродження древніх святинь, це завжди приємно. Але трапляються з цього приводу і конфлікти. Один з найбільш яскравих прикладів - суперчки навколо Десятинної церкви. На її фундаментах уже не перший рік йде гаряча битва. Ідея відродження храму викликала в столиці баталії, що по розмаху можуть перевершити сутички, які відбулися тут у 1240-м році , коли під час татаро-монгольської навали Десятинна, власне, і пала.
Виповнилось 40 років із того часу, як Патріарх Київський і всієї України-Руси Філарет посів київську кафедру — спочатку як екзарх, потім у сані Патріарха. Такого довгого служіння на одній кафедрі не бувало досі ні в Києві, ні в Москві. Відзначимо також, що Патріарх Філарет є 90-м Предстоятелем в історії Київської митрополії.
У своїй статті «Три спокуси сучасного православ'я» священик Петро Зуєв спробував оформити суть проблеми, яка, на думку автора, постала перед сучасним Православ'ям, а саме подолання трьох спокус чи викликів, перша з яких - спокуса націоналізму. Спробуємо поміркувати, чи дійсно націоналізм є спокусою для сучасного Православ'я? Автор наголошує, що «загальна релігійна ідентичність стала підмінятися партикулярне національною, або регіональною».
Грішний Ісус з ”Коду да Вінчі” та ”Євангелія від Юди” набагато цікавіший суспільству ніж Той, про якого вчили євангелисти; захищати гомосексуалізм – тепер означає захищати демократію; виробники пива нині є спонсорами спортивних змагань; Російська Церква нагороджує за заслуги ”у розвитку Православ’я” горілчаний завод; а на Всеєвропейському пісенному конкурсі більшість надає перевагу артистам, переодягненим у монстрів та демонів.
Сумновідомий чорношкірий «пастор» Сандей Аделаджа і його секта «Слово віри» уже давно заручалися підтримкою впливових політиків і, здається, надовго пустили свої коріння в Україні. Щоб перевірити численні чутки про цю організацію ми вирішили й самі на якийсь час стати сектантами… Для більшого ефекту ми звернулися в реабілітаційний центр при «Посольстві Божому» (осучаснена назва підприємства), представившись алкоголіками. Хоча на останніх явно схожими не були. Однак «гостинним» сектантам, схоже, було однаково кого реабілітувати. Чи повірили нам тоді – так і залишилося таємницею, але вже наступного разу нас зустріли голосними оплесками.
Сучасне суспільство перебуває в умовах жорсткої конкуренції духовного і секулярного – світського. Сьогодні відбуваються процеси, які все далі і далі відводять нас від Бога, од вічного Джерела життя та, відповідно, морального способу життя. І кому як не нам, християнам, сьогодні, на початку ІІІ тисячоліття, дана можливість укотре заявити про це і забити тривогу в українському суспільстві та й по всьому світові, що людство повинне схаменутися, зупинитися і переосмислити всі явища, які відбуваються у світі без Божого благословення.
Видатний французький соціолог Жан Поль Віллем представив український переклад своєї книги «Європа та релігії» Європейський вектор України актуалізує для нас ті питання, котрі в книзі «Європа та релігії. Ставки ХХI століття» детально аналізує Жан-Поль Віллем. Варто полишити в стороні поверхнево-узагальнюючі стереотипи про Захід і про Європу та уважно придивитися до істотних відмінностей у підході до цих питань між Італією й Німеччиною, між Грецією та Бельгією, між Англією та Францією.
Коли мова заходить про відродження древніх святинь, це завжди приємно. Але трапляються з цього приводу і конфлікти. Один з найбільш яскравих прикладів - суперчки навколо Десятинної церкви. На її фундаментах уже не перший рік йде гаряча битва. Ідея відродження храму викликала в столиці баталії, що по розмаху можуть перевершити сутички, які відбулися тут у 1240-м році , коли під час татаро-монгольської навали Десятинна, власне, і пала.
Виповнилось 40 років із того часу, як Патріарх Київський і всієї України-Руси Філарет посів київську кафедру — спочатку як екзарх, потім у сані Патріарха. Такого довгого служіння на одній кафедрі не бувало досі ні в Києві, ні в Москві. Відзначимо також, що Патріарх Філарет є 90-м Предстоятелем в історії Київської митрополії.
