19 листопада 2008 року в кінотеатрі «КИЇВ» відбулася презентація фільму «МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР. 900 РОКІВ». Фільм було відзнято при Державній службі кінематографії Міністерства культури і туризму України студією ВІАТЕЛ за сприяння страхової компанії «Блакитний поліс».
Приходом для интеллигенции называют храм Иоанна Богослова многие харьковчане. Сюда, на окраину города, к своему духовнику о. Виктору Маринчаку спешат за советом актеры и журналисты, правозащитники и университетская профессура. В свое время в эту церковь ходили философ Григорий Сковорода, диссидент Генрих Алтунян, здесь каждую годовщину смерти зажигает поминальные свечи вдова поэта Бориса Чичибабина. С истории Иоанно-Богословского церкви, что постепенно восстанавливается на Ивановке, мы начинаем новую рубрику «Храмы Харьковщины».
Добре відомо, що головною козацькою святинею для запорожців у часи останньої Нової Запорозької Січі була Військова (Січова) церква Покрова Пресвятої Богородиці. Тому цілком зрозуміло, чому після скасування Запорозького війська саме вона стала одним із найвідоміших символів незалежності українського козацтва. Треба підкреслити, що одразу ж після подій червня 1775 року доля цієї церкви та її різниці стала темою для обговорення серед широкого загалу, що обумовило появу цілої низки народних пісень, легенд та чуток, а сама означена тема залишається не менш актуальною в наші дні, коли передова українська інтелігенція веде активні пошуки свого історичного коріння та визначення національних цінностей.
По-різному складалася доля православних храмів міста Хорола в різні історичні епохи. Відслідковуючи деякі скупі історичні відомості, які вдалося роздобути на цей час, ми можемо, нехай і не в повному обсязі, заглибитися у сиву давнину - для відтворення картини будівництва та становлення наших православних святинь.
Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, названий в історії другим Афоном, твердиня православ’я. Ця древня святиня розташована між гірськими скелями Карпат, поблизу с. Маняви на Івано-Франківщині. Між схилами гір, вкритих вічно зеленими смереками, з цілющою джерельною водою та мікрокліматом, розташоване це унікальне диво зодчих і природи.
Відреставровані Царські врата привезуть з Польщі до Києва 23 червня. Проте, презентуватимуть унікальну історичну пам'ятку ХVIII століття на початку липня. Оскільки її треба повністю обстежити та встановити у соборі. До офіційного відкриття врат у святині пройде виставка фоторобіт присвячена реставрації українського шедевру.
У 1108 Київський князь Святополк Ізяславович, онук Ярослава Мудрого, заснував на місці тодішнього Дмитрівського монастиря Михайлівський монастир. Того ж року й розпочалося спорудження монастирського храму, яке тривало до 1113 року. Велична споруда храму була увінчана тільки одним великим куполом, якого згодом оздобили золотом замість традиційного свинцю. Так з'явилася ця назва — Золотоверхий, оскільки це був перший і єдиний у місті свого часу храм з позолоченою банею. Таку ж назву перебрав й увесь монастир, якому належав цей храм.
19 листопада 2008 року в кінотеатрі «КИЇВ» відбулася презентація фільму «МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР. 900 РОКІВ». Фільм було відзнято при Державній службі кінематографії Міністерства культури і туризму України студією ВІАТЕЛ за сприяння страхової компанії «Блакитний поліс».
Приходом для интеллигенции называют храм Иоанна Богослова многие харьковчане. Сюда, на окраину города, к своему духовнику о. Виктору Маринчаку спешат за советом актеры и журналисты, правозащитники и университетская профессура. В свое время в эту церковь ходили философ Григорий Сковорода, диссидент Генрих Алтунян, здесь каждую годовщину смерти зажигает поминальные свечи вдова поэта Бориса Чичибабина. С истории Иоанно-Богословского церкви, что постепенно восстанавливается на Ивановке, мы начинаем новую рубрику «Храмы Харьковщины».
Добре відомо, що головною козацькою святинею для запорожців у часи останньої Нової Запорозької Січі була Військова (Січова) церква Покрова Пресвятої Богородиці. Тому цілком зрозуміло, чому після скасування Запорозького війська саме вона стала одним із найвідоміших символів незалежності українського козацтва. Треба підкреслити, що одразу ж після подій червня 1775 року доля цієї церкви та її різниці стала темою для обговорення серед широкого загалу, що обумовило появу цілої низки народних пісень, легенд та чуток, а сама означена тема залишається не менш актуальною в наші дні, коли передова українська інтелігенція веде активні пошуки свого історичного коріння та визначення національних цінностей. 
По-різному складалася доля православних храмів міста Хорола в різні історичні епохи. Відслідковуючи деякі скупі історичні відомості, які вдалося роздобути на цей час, ми можемо, нехай і не в повному обсязі, заглибитися у сиву давнину - для відтворення картини будівництва та становлення наших православних святинь.
Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, названий в історії другим Афоном, твердиня православ’я. Ця древня святиня розташована між гірськими скелями Карпат, поблизу с. Маняви на Івано-Франківщині. Між схилами гір, вкритих вічно зеленими смереками, з цілющою джерельною водою та мікрокліматом, розташоване це унікальне диво зодчих і природи.
Відреставровані Царські врата привезуть з Польщі до Києва 23 червня. Проте, презентуватимуть унікальну історичну пам'ятку ХVIII століття на початку липня. Оскільки її треба повністю обстежити та встановити у соборі. До офіційного відкриття врат у святині пройде виставка фоторобіт присвячена реставрації українського шедевру. 
У 1108 Київський князь Святополк Ізяславович, онук Ярослава Мудрого, заснував на місці тодішнього Дмитрівського монастиря Михайлівський монастир. Того ж року й розпочалося спорудження монастирського храму, яке тривало до 1113 року. Велична споруда храму була увінчана тільки одним великим куполом, якого згодом оздобили золотом замість традиційного свинцю. Так з'явилася ця назва — Золотоверхий, оскільки це був перший і єдиний у місті свого часу храм з позолоченою банею. Таку ж назву перебрав й увесь монастир, якому належав цей храм. 
