11 років тому помер Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир (Романюк). На його малій батьківщині, у селі Хімчин на Прикарпатті відбулося вшанування його пам`яті. Народився майбутній церковний провідник у селі Хімчин Косівського району, що на Прикарпатті, в передгір`ї Карпат. Шануючи пам`ять свого видатного земляка, односельці відкрили ще в 2002 році на родинному обійсті Романюків садибу музей Патріарха, де в дні його смерті збираються на поминальну молитву духовенство, представники влади, родичі, інші хімчинці.
Українське суспільство нині намагається самоочиститися. Принаймні таке прагнення було висловлено на зимовому Майдані. «Бандити будуть сидіти в тюрмах», – запевняв Віктор Ющенко. Є такі злочини в історії, через які жоден народ не може переступити. Забути – значить закласти бомбу уповільненої дії під майбутнє. До таких злочинів належать і події 18 липня 1995 року на Софійському майдані в Києві, пов’язані з похованням Патріарха Київського та всієї Руси-України Володимира (у миру – багатолітнього дисидента радянських концтаборів Василя Романюка).
Є події, які здаються проминальними, але незабаром з'ясовується, що вони визначають долю нації на багато років уперед. Такою подією став похорон Патріарха всієї Руси-України Володимира. Його могила під тином Святої Софії — точне відбиття статусу української нації в незалежній Україні на сьогоднішній день і на поки що невизначене майбутнє. "Чорному вівторку" 18 липня 1995р. передувала перша переломна точка розвитку української нації після Оксамитової національної революції — вибір на пост Президента Леоніда Кучми в 1994р.
14 липня 2006 р. всі вірні Київського Патріархату молитовно вшановують 11 річницю з дня упокоєння Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). Наш портал неодноразово у своїх публікаціях звертався до цієї теми, і й сьогодні у своєму розділі “Чорний вівторок” ми пропонуємо вам чергову архівну статтю. Сьогодні її джерело – газета “Вечірній Київ” за 26 липня 1995 року.
Здається, уже всі висловили своє ставлення до жахливого побоїща, вчиненого 18 липня на Софійському майдані ”правоохоронними органами”. Мовчав лише Президент. Мовчав, попри те, що усі (!) українські партії та громадські організації, рішуче засудивши поліцейську розправу над безборонними учасниками жалобної процесії, звернулися до ньогоз вимогою знайти і покарати винних, вибачитися перед жертвами побоїща, перед Українською Церквою, Українською державою врешті.
14 липня 2006 року вірні Київського Патріархату та усі прибічники ідеї Помісної Церкви будуть молитовно вшановувати день упокоєння Святійшого Патріарха Київсього і всієї Руси-України Володимира (Романюка). Редакція порталу cerkva.info до цієї дати приурочила серію архівних публікацій, у котрих ми будемо знайомити читачів з хронологією подій “Чорного вівторка”, та з унікальними матеріалами десятирічної давності щодо суспільної реакції на ці події.
11 років тому помер Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир (Романюк). На його малій батьківщині, у селі Хімчин на Прикарпатті відбулося вшанування його пам`яті. Народився майбутній церковний провідник у селі Хімчин Косівського району, що на Прикарпатті, в передгір`ї Карпат. Шануючи пам`ять свого видатного земляка, односельці відкрили ще в 2002 році на родинному обійсті Романюків садибу музей Патріарха, де в дні його смерті збираються на поминальну молитву духовенство, представники влади, родичі, інші хімчинці.
Українське суспільство нині намагається самоочиститися. Принаймні таке прагнення було висловлено на зимовому Майдані. «Бандити будуть сидіти в тюрмах», – запевняв Віктор Ющенко. Є такі злочини в історії, через які жоден народ не може переступити. Забути – значить закласти бомбу уповільненої дії під майбутнє. До таких злочинів належать і події 18 липня 1995 року на Софійському майдані в Києві, пов’язані з похованням Патріарха Київського та всієї Руси-України Володимира (у миру – багатолітнього дисидента радянських концтаборів Василя Романюка).
Є події, які здаються проминальними, але незабаром з'ясовується, що вони визначають долю нації на багато років уперед. Такою подією став похорон Патріарха всієї Руси-України Володимира. Його могила під тином Святої Софії — точне відбиття статусу української нації в незалежній Україні на сьогоднішній день і на поки що невизначене майбутнє. "Чорному вівторку" 18 липня 1995р. передувала перша переломна точка розвитку української нації після Оксамитової національної революції — вибір на пост Президента Леоніда Кучми в 1994р.
14 липня 2006 р. всі вірні Київського Патріархату молитовно вшановують 11 річницю з дня упокоєння Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). Наш портал неодноразово у своїх публікаціях звертався до цієї теми, і й сьогодні у своєму розділі 
Здається, уже всі висловили своє ставлення до жахливого побоїща, вчиненого 18 липня на Софійському майдані ”правоохоронними органами”. Мовчав лише Президент. Мовчав, попри те, що усі (!) українські партії та громадські організації, рішуче засудивши поліцейську розправу над безборонними учасниками жалобної процесії, звернулися до ньогоз вимогою знайти і покарати винних, вибачитися перед жертвами побоїща, перед Українською Церквою, Українською державою врешті.
