Собственно церковных причин для раскола Православной Церкви в Украине не существует. И у нас, и в Московском Патриархате исповедуется одна и та же православная вера, богослужение совершается по одинаковому уставу. Нас никто не обвиняет в ереси и не считает, что Киевский Патриархат — не православный, а какого-то другого исповедания. В чем же тогда проблема? Проблема разделения Православной Церкви в Украине не религиозная, а политическая.
Ніде, крім Семенівки, я не бачив на віконницях такого багатого різьблення — узороччя. Разом із небіленими хатами воно говорить про близькість до Росії. Хоча насправді це давні українські землі – ген за Янжулівкою (совєтська назва досі тримається – Жовтневе) починається Стародубщина. Вона відійшла до Росії всього лише 80 років тому. Тож не випадково на гербі Семенівки – український козак з мушкетом.
Бо саме в цьому селі Ніжинського району жив і служив у храмі Божому і похований Пилип Морачевський - перший перекладач Біблії українською мовою. Російський Синод, який тоді правив замість патріарха - абсолютно неканонічний стан, до речі, - не дозволив опублікувати переклад. Справу Морачевського довершили Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй та Іван Нечуй-Левицький і Біблія вийшла друком українською. Але за межами Російської імперії - в Галичині, яка тоді належала до іншої імперії - Австро-Угорської.
Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет погодився розповісти читачам газети «День» про свій візит до українських православних США, який щойно завершився. У розмові йшлося про церковні справи в Україні, зокрема, про нещодавнє рішення Кабінету Міністрів України щодо чергового «перевтілення» Державного департаменту у справах релігій. Віднині (чи на довгий час?) це має бути Державний комітет України у справах національностей та релігії.
Патриарх Киевский и всея Руси-Украины Филарет (Денисенко) ответил на вопросы главного редактора "Портала-Credo.Ru"
"Портал-Credo.Ru":Каковы основные причины разделений в украинском православии? Я имею в виду не только главное разделение - между Московским и Киевским патриархатами, но и множество расколов внутри украинского национального православия - разные "ветви" автокефальной Церкви и т.п.
Свято-Михайлівському собору виповнюється 150 років від завершення побудови та освячення. Історія храму складна й неоднозначна, шлях до становлення був довгим і часто драматичним. Далекої середини дев'ятнадцятого століття житомирський купець Михайло Федорович Хаботін вирішив на власні кошти побудувати храм.
Коли перед українським народом, віками поневоленим іноземними ярмами, заясніло визволення, Святійший Патріарх Філарет поступово, але рішуче став на бік його законних прав, своїм пастирським словом, своїми діями чинив як вірний слуга свого народу і на весь голос заявив про необхідність автокефального Православ’я в незалежній Україні. Цій благородній і богоугодній справі присвятив усе подальше життя. Владика Філарет може відкрито й чесно поглянути в очі вірним. Він не зрадив їх і не покинув у скрутні хвилини буття. Завжди був і є поряд з ними як відданий їм пастир і духовний проводир. Сьогодні його Святість — гість «Сільських вістей».
Ніде, крім Семенівки, я не бачив на віконницях такого багатого різьблення — узороччя. Разом із небіленими хатами воно говорить про близькість до Росії. Хоча насправді це давні українські землі – ген за Янжулівкою (совєтська назва досі тримається – Жовтневе) починається Стародубщина. Вона відійшла до Росії всього лише 80 років тому. Тож не випадково на гербі Семенівки – український козак з мушкетом.
Свято-Михайлівському собору виповнюється 150 років від завершення побудови та освячення. Історія храму складна й неоднозначна, шлях до становлення був довгим і часто драматичним. Далекої середини дев'ятнадцятого століття житомирський купець Михайло Федорович Хаботін вирішив на власні кошти побудувати храм.
