Господь навчав у капернаумській синагозі, і всі дивувалися Його вченню, тому, що Він вчив, як Той, що має владу, а не як книжники (Мф. 7, 29). Влада Христа – це не владний тон, а сила впливу на душі й серця людей. Його слово проходило в глибину душі і підкоряло людську совість. Такий вплив слова, сповненого Божественного силою, слова від Духа Святого.
Цю проповідь редакція порталу cerkva.info приурочує до дня 6 річниці відновлення Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, на честь і прославлення Святого Архістратига Божого Михаїла та інших безплотних Сил Небесних.
В одному з євангельських оповідань, які читаються на утрені говориться про те, як Господь у перший день після Свого воскресіння явився і двом Своїм ученикам, котрі йшли з Єрусалима в Еммаус. Євангеліє оповідає, що ці еммауські подорожні, йдучи розмовляли між собою про події останніх днів земного життя Ісуса Христа. В цей момент Сам Господь в образі подорожнього наблизився до них і пішов з ними.
Дорогі браття і сестри, відвідуючи Божий храм, багато хто з нас не завжди зосереджується на тому, що подається нашій увазі. Співи, молитви, читання робляться такими звичними, що часто, стоячи в храмі і осіняючи себе хресним знаменням, ми все чуємо, але не все складаємо в серці своєму. І буває так, коли в нас питають, кому сьогодні була служба або про що читалося в Апостолі і Євангелії, ми відповісти не можемо.
Одного разу, коли Ісус Христос проходив через Самарію, місцеві люди не прийняли Його. Тоді ученики Його, Яків та Іоан, обурені цим вчинком самарян, сказали: “Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?” Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: “Не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати” (Лк.9,54-56). Негостинність самарян викликала у душах апостолів гріховне почуття – гнів, який схилив їх до думки – знищити людей.
У неділю 7 травня 2006 року Свята Православна Церква святкує пам’ять святих жон-мироносиць. Вшануймо й ми подячним спомином цих євангельських жінок. У земному житті нашого Спасителя, навіть у середовищі Його найближчих послідовників, вони посідають почесне місце. Жінка завжди більше, ніж чоловік, прагнула втілити в життя Божественну правду.
В цей величний і світлоносний день Пасхи Христової ми зібрались тут у Вашому кафедральному соборі для того, щоб розділити з Вами великодню радість і привітати Вас із Христовим Воскресінням. Але ми, будучи сповненими великої радості, навряд чи можемо висловити Вам слова подяки у Воскреслому Господеві, скоріше навпаки Ви своїм повчальним словом в котрий раз підносите нас у висоти величного богослів’я догмату Воскресіння Христового, в чому ми щойно могли переконатися вислухавши Ваше Пасхальне Послання.
Господь навчав у капернаумській синагозі, і всі дивувалися Його вченню, тому, що Він вчив, як Той, що має владу, а не як книжники (Мф. 7, 29). Влада Христа – це не владний тон, а сила впливу на душі й серця людей. Його слово проходило в глибину душі і підкоряло людську совість. Такий вплив слова, сповненого Божественного силою, слова від Духа Святого.
Цю проповідь редакція порталу 
В одному з євангельських оповідань, які читаються на утрені говориться про те, як Господь у перший день після Свого воскресіння явився і двом Своїм ученикам, котрі йшли з Єрусалима в Еммаус. Євангеліє оповідає, що ці еммауські подорожні, йдучи розмовляли між собою про події останніх днів земного життя Ісуса Христа. В цей момент Сам Господь в образі подорожнього наблизився до них і пішов з ними.
Дорогі браття і сестри, відвідуючи Божий храм, багато хто з нас не завжди зосереджується на тому, що подається нашій увазі. Співи, молитви, читання робляться такими звичними, що часто, стоячи в храмі і осіняючи себе хресним знаменням, ми все чуємо, але не все складаємо в серці своєму. І буває так, коли в нас питають, кому сьогодні була служба або про що читалося в Апостолі і Євангелії, ми відповісти не можемо.
Одного разу, коли Ісус Христос проходив через Самарію, місцеві люди не прийняли Його. Тоді ученики Його, Яків та Іоан, обурені цим вчинком самарян, сказали: “Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?” Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: “Не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати” (Лк.9,54-56). Негостинність самарян викликала у душах апостолів гріховне почуття – гнів, який схилив їх до думки – знищити людей.
У неділю 7 травня 2006 року Свята Православна Церква святкує пам’ять святих жон-мироносиць. 
В цей величний і світлоносний день Пасхи Христової ми зібрались тут у Вашому кафедральному соборі для того, щоб розділити з Вами великодню радість і привітати Вас із Христовим Воскресінням. Але ми, будучи сповненими великої радості, навряд чи можемо висловити Вам слова подяки у Воскреслому Господеві, скоріше навпаки Ви своїм повчальним словом в котрий раз підносите нас у висоти величного богослів’я догмату Воскресіння Христового, в чому ми щойно могли переконатися вислухавши Ваше Пасхальне Послання.
