Зібравшись з ласки Божої 11 липня 2008 року в Золотоверхій обителі Архістратига Михаїла в м. Києві з нагоди ювілею 900-ліття цього монастиря та 1020-ліття Хрещення Київської Руси-України, Освячений Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату постановляє закликати українську паству піднести подячні молитви до Бога, у Святій Тройці славимого Отця, Сина і Святого Духа, за Його великі благодіяння до Української Церкви і народу, що вилились на нас через дар просвічення у святому хрещенні.
Від імені Помісного Собору, який повноцінно представляє Українську Православну Церкву Київського Патріархату, звертаємося до Вас з сердечним проханням – побачити ситуацію в Українській Церкві не через викривлене в Москві дзеркало, а власними очима. Нинішнє керівництво Московської патріархії не здатне принести мир і єдність Церкві в Україні і не бажає цього. Задля збереження адміністративної влади це керівництво пішло на розділення Української Церкви, а зараз, як Вам відомо, не зупиняється навіть перед погрозами порушити єдність всього Вселенського Православ’я.
З нагоди ювілею 900-ліття Михайлівського Золотоверхого монастиря та відзначення 1020-ліття Хрещення Київської Руси-України в Києві у Золотоверхій обителі 11 липня 2008 року зібрався Собор нашої Церкви. Значення Михайлівського монастиря – особливе, як в історії нашого народу, так і в історії Української Церкви.
Сьогодні особливий день. Адже наша Церква сьогодні звершує три величні торжества. Разом з днем пам’яті святих апостолів Петра та Павла весь православний люд сьогодні божественними піснеспівами величає угодників Божих, які сьогодні вперше прославилися в Церкві святих. Це чотири українські праведники, яким було складені тропарі, кондаки та величання на їхню честь. Третім же торжеством сьогоднішнього дня є славна хода з мощами святої великомучениці Варвари до її одвічного київського дому ─ Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Своїм життям праведний Петро показав приклад смирення і терпіння, великої любові до Бога і свого народу та краю. Він воістину був справжнім миротворцем, а в любові до народу свого був подібний до святого апостола Павла, який писав: «Я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних по плоті» (Рим. 9, 3). Так само і святий цей праведник мав велику любов до свого народу по плоті. Тому і вибрав страждання, щоб перемогти неправду і беззаконня. Ув’язнився, щоб визволитись. Смирився, щоб піднятися.
Переконаний у святому житті, невтомній діяльності святителя Іова Борецького, Митрополита Київського, Галицького і всієї Руси, задля утвердження віри Православної в межах Київської Митрополії, на благо Святої Соборної і Апостольської Церкви і для спасіння людей, Освячений Помісний Собор визначає приєднати святителя Іова, Митрополита Київського і всієї Руси до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім’я у православний церковний календар.
Освячений Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, що зібрався у Золотоверхій обителі Архістратига Божого Михаїла у місті Києві з нагоди ювілею 900-ліття цього монастиря та 1020-ліття Хрещення Київської Руси-України, після старанного дослідження життя і подвигу сповненого ревності по Богу і благодаті Святого Духа, великого оборонця Православної віри та благодійника Церкви, благовірного князя Костянтина Острозького, знаходить нині вчасним канонізувати і приєднати до лику святих цього благовірного князя з благочестивого і побожного православного українського роду князів Острозьких.
Зібравшись з ласки Божої 11 липня 2008 року в Золотоверхій обителі Архістратига Михаїла в м. Києві з нагоди ювілею 900-ліття цього монастиря та 1020-ліття Хрещення Київської Руси-України, Освячений Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату постановляє закликати українську паству піднести подячні молитви до Бога, у Святій Тройці славимого Отця, Сина і Святого Духа, за Його великі благодіяння до Української Церкви і народу, що вилились на нас через дар просвічення у святому хрещенні.
З нагоди ювілею 900-ліття Михайлівського Золотоверхого монастиря та відзначення 1020-ліття Хрещення Київської Руси-України в Києві у Золотоверхій обителі 11 липня 2008 року зібрався Собор нашої Церкви. Значення Михайлівського монастиря – особливе, як в історії нашого народу, так і в історії Української Церкви.
Сьогодні особливий день. Адже наша Церква сьогодні звершує три величні торжества. Разом з днем пам’яті святих апостолів Петра та Павла весь православний люд сьогодні божественними піснеспівами величає угодників Божих, які сьогодні вперше прославилися в Церкві святих. Це чотири українські праведники, яким було складені тропарі, кондаки та величання на їхню честь. Третім же торжеством сьогоднішнього дня є славна хода з мощами святої великомучениці Варвари до її одвічного київського дому ─ Михайлівського Золотоверхого монастиря. 
Своїм життям праведний Петро показав приклад смирення і терпіння, великої любові до Бога і свого народу та краю. Він воістину був справжнім миротворцем, а в любові до народу свого був подібний до святого апостола Павла, який писав: «Я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних по плоті» (Рим. 9, 3). Так само і святий цей праведник мав велику любов до свого народу по плоті. Тому і вибрав страждання, щоб перемогти неправду і беззаконня. Ув’язнився, щоб визволитись. Смирився, щоб піднятися.
Переконаний у святому житті, невтомній діяльності святителя Іова Борецького, Митрополита Київського, Галицького і всієї Руси, задля утвердження віри Православної в межах Київської Митрополії, на благо Святої Соборної і Апостольської Церкви і для спасіння людей, Освячений Помісний Собор визначає приєднати святителя Іова, Митрополита Київського і всієї Руси до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім’я у православний церковний календар.
Освячений Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, що зібрався у Золотоверхій обителі Архістратига Божого Михаїла у місті Києві з нагоди ювілею 900-ліття цього монастиря та 1020-ліття Хрещення Київської Руси-України, після старанного дослідження життя і подвигу сповненого ревності по Богу і благодаті Святого Духа, великого оборонця Православної віри та благодійника Церкви, благовірного князя Костянтина Острозького, знаходить нині вчасним канонізувати і приєднати до лику святих цього благовірного князя з благочестивого і побожного православного українського роду князів Острозьких. 
