Церква навчає, що хвороба дається людині не просто так. Здебільшого – це спокута за певні гріхи. Вона – наче хрест, який треба нести. Хрест дається людині під силу. Але якщо його дуже важко нести, тобто перебіг хвороби доволі складний, – значить учинила та людина щось надто недобре. Відповідно, така людина потребує більшої молитви. Бог таких людей зцілює. І не лише духовно. Хворий може звертатися до земних лікарів. І вони обов’язково допоможуть. Але лише тоді, якщо Промислом Божим передбачено, щоб хворий зцілився.

Отже, Михайлівська Золотоверха обитель відзначає своє 900-ліття. З нагоди цього величного ювілею 23 травня цього року в актовій залі Київської Православної Богословської Академії відбулася науково-практична конференція «МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР − ІСТОРІЯ КРІЗЬ ВІКИ».

Тисячі видів тварин бачених і ніколи не бачених нами, живуть життям, яке здається нам вічним і незмінним, викликає захоплення. Споглядання природи, де „все добре воно“ наближає нас до Творця її. Вид страждаючого безсловесного творіння примушує задуматися про руйнівну силу людської злості і жити по-іншому. Для сучасного городянина спілкування з твариною — це, перш за все, школа любові і турботи. Природно, що якщо в будинку є діти, тварини допомагають батькам в їх вихованні.

Благословен Бог і благословенне святе ім’я слави Його, благословенне і прославлене, княже мій. Благословен той, хто по многій своїй благості й людинолюбству сподобив нас дійти до пречистих днів цих святого Посту, котрі Він, як творець нашого спасіння, для духовного очищення душ наших узаконив.

Постать св. Іоана Золотоустого, його святе життя і, за земними мірками, трагічна доля висвітили всю суперечність Константинівської епохи в історії Церкви, коли християнство стало державною релігією. З одного боку, були припинені гоніння, і сам імператор скликає Вселенський собор для вирішення церковних проблем. Але, з іншого боку, в церковному житті відбулися і такі зміни, негативний вплив яких не міг не позначитися на поведінці християн. В цьому відношенні на Церкву впливали два чинники: зовнішній і внутрішній.

Термін proselutos, як такий, використано у грецькій Септуагінті для перекладу єврейського – „чужинець”, що відвідав землю Ізраїльську. Второзаконня вчить, що чужинця-прозеліта слід шанувати як гостя поміж євреями (Повт.Зак.10,191). Талмудична література, зазвичай, запрошує прозеліта стати повноправним членом ізраїльської спільноти, прийняти на себе обов’язки обрізання, очищення та жертвоприношення.