В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Ми вступаємо у дні Великого посту, який є підготовчими днями до святкування найбільшого християнського свята – Воскресіння Христового. Для сприйняття цього свята Церква встановила Великий піст. Останні роки ми спостерігаємо в Україні і не тільки, що люди стали постити. Постять навіть ті, які раніше і в Бога не вірили. Погано це чи добре? Мабуть добре, що колишні безбожники стали дотримуватися посту. Але з цієї великої кількості християн, які постять, далеко не всі знають що означає піст і як треба постити. Чи піст полягає тільки в тому, щоб не вживати скоромну їжу. Чи піст полягає зовсім в іншому. Піст – це час посиленої боротьби з гріхом. Це не тільки час боротьби гріхом. Боротися гріхом треба все життя. А час посту – це час посиленої боротьби гріхом. І той, хто дотримується посту, а з гріхом не бореться, не матиме ніякої користі. Може тільки те, що для здоров’я піст приносить якусь користь, а для спасіння душі такий піст користі не приносить. Бо людина не бореться гріхом.

З яким же гріхом потрібно боротися? Треба боротися з тими гріхами, про які нагадують нам святі апостоли і Ісус Христос. А про які гріхи вони нам нагадують? Вони кажуть, що спокуси ідуть від плоті, від світу і від диявола. Якщо ви розглянете свої гріхи, якщо ви їх бачите, що одні гріхи ідуть від гріховної плоті, другі гріхи породжуються оточуючим нас світом, людьми, з якими ми спілкуємось, робота, де ми працюємо, телебачення, яке ми дивимося, музика, яку ми слухаємо, реклами, які ми бачимо на кожній вулиці, і в кожній книзі, і в кожній газеті. Це спокуси. А є ще спокуси від диявола. Це спокуси, які проходять через голову, розум, серце. І з цими спокусами треба боротися. Зверніть увагу, дорогі браття і сестри, що Господь наш Ісус Христос безгрішний, але теж боровся із спокусами. Ви спитаєте, коли і як боровся Господь з цими спокусами. Насамперед боровся в пустелі, коли диявол явився Йому, а явився після того, як Господь постячись сорок днів, зголоднів. І диявол Йому, як ви знаєте, запропонував, перетворити каміння на хліб, якщо Ти Син Божий. А Господь відкинув цю спокусу, сказавши: «Не одним хлібом буде жити людина, а всяким словом Божим». Але ж відкинув, не спокусився, хоч і голодним був, а диявола не послухав. А ми, дорогі браття і сестри, часто спокушуємось цими земними насолодами. Не тільки тоді, коли нам треба їсти. Їсти треба, бо плоть вимагає. А коли ми їмо не заради того, щоб підтримати життя в тілі, а їмо для насолоди, причому їмо більше, ніж треба, і в результаті заробляємо собі хвороби, тому що переїдання веде до хвороб. Спитайте лікарів і вони вам скажуть, що багато хвороб від переїдання. Але не тільки переїдання, а й їжа з насолодою є гріхом. Тому всі кухарі придумують спокуси. Готують так, що людина не може відмовитися, бо дуже смачне. І з одного боку нібито добре, що гарно готують їжу, а з другого боку погано, бо це є спокуса, їсти більше ніж необхідно.

Ісуса Христа диявол спокушав ще іншим. Показав Йому царства світу миттєво і сказав: «Якщо поклонишся мені, то все оце тобі віддам». Це спокуса владою, славою. А ви подивіться навколо, скільки гріха породжується боротьбою за владу. Скільки від цієї боротьби страждає людей. І все це через те, щоб отримати владу. А Господь Ісус Христос сказав: «Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому одному служи». А кому служать наші правителі, можновладці? Богу? Не думаю, що служать Богу. Народу? Теж проблематично. А скоріше служать собі. І ви бачите, що всі ці негаразди, які ми переживаємо, є наслідком цього гріха – боротьби за владу і земне багатство. Так влада потрібна, бо без влади людство не може жити. Але влада потрібна для того, щоб служити людям. І той, хто бере на себе такий великий тягар служіння людям, той блаженний, бо він бере на себе дуже важкий тягар. Але служити треба людям, а не заставляти людей служити собі. Це теж гріх. А серед таких людей багато таких, що постять. То хіба піст принесе їм користь, якщо вони, з одного боку, постять, а з іншого, - пригнічують людей. Ті чиновники, які діють не за законом, несправедливо, а постять, то користі від посту не матимуть. Бо їхній піст не приводить до очищення від гріха. Краще б ти не постив, а але діяв справедливо. Це було б краще, ніж ти постиш, а людей пригнічуєш.

А є ще одна спокуса і вона зараз досить широко розповсюджується. Це пошуки чудес. Бо і диявол спокушував Ісуса Христа чудом, як він сказав: «Якщо Ти Син Божий, то кинься з цієї покрівлі храму вниз і ангели понесуть тебе». Хотів диявол, щоб Христос чудо створив. А Господь, Який багато чудес творить, в даному випадку сказав: «Не спокушуй Господа Бога твого». А у нас як? Являються різні прозорливці, гадателі, яким нібито являється Христос, Божа Мати, і вони нібито отримують від Бога якісь одкровення. Багато можна на цю тему говорити. І на велику біду багато християн шукають таких чудес. Ось якщо якась знахарка зробить щось ніби незвичайне, то що б вона не сказала їй будуть вірити. А написаному в Євангелії не повірять, а цій знахарці повірять. Тому що вона щось передбачила і це збулося. І таким чином диявол уловлює простаків. Тобі мало чудес, які записані в Євангелії, більше хочеш? Господь може створити чудо і сьогодні, але для того, щоб Господь створив чудо з тобою, май таку віру, яку мала хананеянка або сотник, або інші сучасники Ісуса Христа. Будеш мати таку віру, Господь зробить. Але просити треба корисного, а не того, що тобі заманеться. І ми знаємо, що і тепер Господь звершує чудеса тим, які вірять. А якщо ти хочеш спокушувати Бога: чи можеш Ти створити чудо тепер у наш безбожний вік, чи не можеш? Такому спокуснику Господь чуда не створить, бо Христос сказав: «Не спокушай Господа Бога твого», а ти спокушаєш. Тобі мало бачити цей досконалий світ. Це величне чудо. І тобі цього чуда мало. Тому, дорогі браття і сестри, не спокушайтеся.

Зверніть увагу всі ці спокуси від диявола. Але ж були спокуси і від людей. Апостоли і ті спокушали Його. Як Христос на ці спокуси відповідав. Коли Петро сказав своєму вчителю: «Господи, нехай не буде з Тобою цього», а Христос ішов на страждання. То Господь сказав йому: «Відійди від мене, сатано, ти для мене спокуса». А хіба ті, які звинувачували Христа, що Він діє силою князя бісівського, хіба це не була спокуса. Але Господь не ображався, коли його порівнювали бісами. Христос не образився, а відкинув. А ця невіра, яка оточувала Христа, хіба це не була спокуса. Він звершує чудеса, а Йому не вірять, кажуть, що Він богохульствує, називаючи себе Сином Божим, будучи людиною. Господь терпів це, не згрішив, не прогнівався, не образився. А ми як? Тільки якесь неприємне слово почули про себе, вже образилися. А Христос не ображався навіть коли говорили, що Він біса має. Або коли Його розпинали на хресті за наше спасіння і казали: «Якщо ти Син Божий, то зійди з хреста і тоді ми повіримо». Як на це реагував Христос? «Отче, прости їм, бо вони не знають, що говорять». А подумаймо як ми відповідаємо. Христос цим поборов гріх, а ми замість того, щоб побороти гріх, то нас гріх боре. Тому дні Великого посту – це дні, коли Церква закликає особливо зосередитись на своєму власному спасінні. Не будемо забувати, постійно пам’ятати, що ми створені для вічного життя, а не тимчасово. І ось подумайте. Якщо нічого скверного і нечистого не може бути в Царстві Небесному, то як ми, будучи грішниками, увійдемо до нього. Ви думали про це коли-небудь? Як ви, звершуючи ті чи інші гріхи, хочете увійти в Царство Святе. Не сумісне одне з іншим. Ви ніколи не думали, що ні один зі святих, не вважав себе святим, а вважав себе грішником? Чому так, що, вони наговорювали на себе, не говорили про себе правду? Ні говорили це щиро, бо бачили себе недосконалими. Чому апостол Петро, якому Бог простив зречення, кожного разу, коли півень співав, плакав. Плакав тому, що не міг уявить собі, як він зміг відректися перед служанкою від Бога. Почитайте житія святих, ні один з них не вважав себе святим. А ми не бачимо своїх гріхів. І в цьому наша біда. Ось подумайте, бачите ви свої гріхи. Якщо деякі й бачать, то не всі гріхи. А переважна більшість думає, живу як всі. А що це означає? Це значить, всі грішать і ти грішиш. І вони не спасуться і ти не спасешся. А якщо так, то хто спасеться. Це питання не випадкове. Ось ви подумайте. Можете ви увійти в Царство Небесне за свої діяння, слова, думки, почуття. Якщо совість є, то вона скаже – ні, не можемо. А хочеться? Хочу, але не можу. Тому ми приходимо до того самого запитання, до якого прийшли апостоли: «Господи, а хто ж може спастися?» ніхто не може спастися без милості Божої. Тому на стільки велика милість Божа, що вона таких грішників як ми, очищає від гріхів, покриває все це, чим ми забруднили свою душу і тіло. Не прикриває, а очищає, чорне робить білим. Але не кожну людину, а тільки ту яка кається. Тому умовою для очищення від гріхів є покаяння. І апостол Петро покаявся, і апостол Павло покаявся, який гнав Христа і став великим апостолом, і блудниці, і митарі, і розбійники були прощені, хоч і були грішниками – все тому що вони каялися. Ви скажете, це тоді було, а зараз це можливо. Бог і тоді і тепер той же. І різниці в часі немає, бо Бог є Богом і тих людей і є Богом нашого часу. Тому Він і тепер прощає і очищає гріхи. І все це приводить нас до одного. Наступає піст – треба боротися з гріхом. А також пам’ятати, що диявол буде спокушати сильніше. Тому пам’ятайте, спокуси будуть, але треба боротися. Для того, щоб боротися, треба, насамперед мати мир у душі. Бо якщо немає миру, а в душі сидить злоба, образи, то не думайте, що така людина спроможна боротися гріхом. Чому? Бо вона вже переможена, вже лежить під тягарем злоби, образ та заздрощів. Чому Церква напередодні Великого посту нагадує про прощення образ? Саме по тій причині, що коли ви не пробачите, то не можете боротися. Ваші старання будуть даремними, не приведуть до очищенні від гріха. Тому постарайтесь викинути із серця всякі образи. Це не легко, дуже тяжко. Тому Христос і похвалив митаря, що він себе переміг. І нам спочатку треба перемогти себе, викинути з себе злобу. Тоді в душі наступить мир і спокій. Тому в стані спокою і треба починати боротьбу з усякими гріхами. Насамперед з плоттю, яка спокушує до гріха, з черевом, яке хоче багато їсти, осудженням, заздрістю, гордістю. І тоді Господь прийде на допомогу. Не думайте, якщо ви почнете боротися з гріхами в такому стані, то ви переможете. Ні. Не здобудете перемогу. Гріх сильніший. А Господь, бачачи, що ви трудитесь, прийде на допомогу Своєю Божественною благодаттю. Тому і виходить, що коли ми перемагаємо, то кому повинні подякувати? Богові, бо Він дав силу перемогти, але не без нашої участі. Як і апостол Павло говорить про себе: «Я благодаттю Божою є таким як є, але потрудився я більше всіх». Тому і ми повинні потрудитися разом з благодаттю Божою, а благодать Божа все переможе.

Тепер, дорогі браття і сестри, всечесні отці, я теж людина і теж грішу і не знаю, перед ким згрішив, кого чим образив. І в той же час знаю, що не можна так жити і нікого не образити. Тому прошу мене грішного простить перед початком Великого посту, щоб Господь і мої гріхи простив раніше упокоєння.

Амінь.

Патріарх ФІЛАРЕТ

Tags: Великий піст | Патріарх | проповідь