Звернення Патріарха Філарета до Президента України Володимира Зеленського

Звернення Святійшого Патріарха Філарета до Президента України Володимира Зеленського

Президенту України

Володимиру ЗЕЛЕНСЬКОМУ

Вельмишановний Володимире Олександровичу!

Військовий напад, який здійснила Росія на Україну, а також підтримка цієї жахливої та антихристиянської війни з боку Московського Патріарха Кирила, єпископату Російської Православної Церкви, поставили принципове питання про неможливість подальшого перебування на території нашої країни Московського Патріархату. Ця Церква зробила себе неприхованим поплічником і натхненником російського агресора. Тому, вона має нести всю відповідальність за злочини, вчинені в Україні російськими окупантами.

У час російсько-української війни Українська Церква, як духовна основа української нації, особливо гостро потребує двох речей: незалежності та єдності.

Рішення Помісного собору Української Православної Церкви Московського Патріархату від 27 травня 2022 р., щодо незалежного статусу цієї Церкви від Москви, відкрили унікальні перспективи православного об’єднання та утворення справді єдиної помісної Української Православної Церкви.

На жаль, попередній Президент України не вирішив проблеми роз’єднання українського Православ’я, навпаки, загострив внутрішнє протистояння. На сьогодні наша Церква, як відомо, розділена на Українську Православну Церкву Московського Патріархату, Православну Церкву України під опікою Константинопольського Патріарха та Українську Православну Церкву Київського Патріархату. До цього переліку за президентства Порошенка додалася ще й поява в Україні суто грецької Церкви – Екзархату Константинопольського Патріархату.

Подальше роз’єднання Української Православної Церкви на три гілки є злочином перед українським народом. Церква – це велика консолідуюча духовна сила, яка здатна надихати та підтримувати народ у боротьбі за свою свободу. Але вона може виконувати свою пастирську місію ефективно лише коли буде єдиною. Бо сказано «Щоб усі були єдине: як Ти Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, – щоб увірував світ, що Ти послав Мене» (Ін. 17, 21-23).

Недаремно Ваш попередник, на чолі ще козацької України, великий гетьман Іван Мазепа основною причиною наших поразок називав роз’єднання: «Всі покою щиро прагнуть та не єден гуж всі тягнуть».

На мою думку, концепція того, що до вирішення церковних питань треба повернутися після перемоги України, є хибною, адже єдність потрібна нам сьогодні і зараз. Об’єднаним усередині країни, нам легше буде подолати зовнішнього ворога.

Як найстарший за хіротонією та за віком архієрей Православної Церкви, а також останній глава ще єдиної Української Православної Церкви (до моменту, коли Москва, щоб зупинити мій курс на автокефалію, розколола Українську Церкву, організувавши 27-28 травня 1992 р. неканонічний, так званий, Харківський собор), 2 червня 2022 р. я звернувся з ініціативою скликання Всеукраїнського помісного православного собору, в роботі якого взяли б участь представники всіх трьох гілок українського Православ’я.

При цьому я запропонував, аби цей собор прийняв рішення про об’єднання в єдину помісну апостольську Українську Православну Церкву з патріаршим управлінням і проголосив повну автокефалію. З такою пропозицією я звернувся до глави Української Православної Церкви, Блаженнійшого митрополита Онуфрія та глави Православної Церкви України, Блаженнійшого Епіфанія, запевнивши, що Українська Православна Церква Київського Патріархату вже готова до участі в майбутньому соборі.

У час, коли весь український народ консолідувався заради однієї мети – перемоги над ворогом, ми, пастирі, відчуваючи велику відповідальність перед Богом, зобов’язані відкинути свої амбіції та образи і об’єднатися.

Чому Церква має бути саме в статусі Патріархату?

  1. Саме Патріархат є гарантією справжньої незалежності УПЦ від інших престолів і релігійних центрів. Митрополії можуть бути залежними від патріархатів, а патріархати – ні.
  2. Патріархат є завершенням інституціоналізації Української Церкви, як повністю автокефальної Церкви. Бо Грамота Московського Патріарха Алексія ІІ про дарування незалежності від 27 жовтня 1990 р., якою керується УПЦ Московського Патріархату, так і Томос Константинопольського Патріарха Варфоломія від 6 січня 2019 р., на який посилається ПЦУ, визначають обмежений, перехідний і недосконалий статус цих Церков у питання автокефалії.
  3. Саме статус Патріархату поставить Українську Православну Церкву (як давню Церкву з багатовіковою традицією та великою кількістю віруючих) на належне та заслужене місце в сім’ї православних церков.

Спроби силою загнати віруючих однієї Церкви в іншу, під тиском приєднати одних до інших, не вирішать проблеми. Лише добровільне об’єднання всіх на рівних умовах, в дусі християнської любові та примирення, відповідальності перед рідним народом, на Всеукраїнському помісному соборі може дарувати нам усім те, про що ми постійно співаємо в духовному гімні – Боже, нам єдність подай! Це, до речі, автоматично вирішить і проблему приналежності трьох українських лавр та інших святинь.

Путінська рашистська Москва найбільше боїться саме такого об’єднання нашої Церкви та робить усе, щоб плодити ненависть, ворожнечу, розбрат, продовжити релігійне протистояння.

Високоповажний пане Президенте! Прошу Вас ініціювати з боку Української Держави об’єднавчі процеси в українському Православ’ї та підтримати проведення Всеукраїнського помісного православного собору, який би привів усіх православних християн нашої країни до єдності та повної незалежності від інших релігійних центрів – проголосив би автокефалію Української Православної Церкви з патріаршим статусом.

Традиційно держава завжди впливала на розвиток Православної церкви, визначала її зовнішній статус. Зокрема, в історії України саме святий рівноапостольний князь Володимир Великий запровадив християнство на Русі, а пізніше гетьман України Петро Сагайдачний розв’язав проблему ієрархії в нашій Церкві.

Можливо, сам Господь відкриває Вам можливість здійснити велику історичну місію – допомогти об’єднати все тисячолітнє українське Православ’я в єдину помісну Українську Церкву. Те, що Ви, як Верховний головнокомандувач України, проявили рішучість і принциповість, захищаючи наш суверенітет і територіальну цілісність, дає мені впевненість, що Ви зможете і довести цю надзвичайно важливу справу до успішного завершення.

Переконаний, що переважна більшість єпископату, духовенства, монашества, мирян усіх гілок Української Православної Церкви позитивно поставляться до реалізації ідеї всеправославної української єдності та Вашої допомоги, як глави Держави, в її реалізації.

Пропоную, як найперший крок, зустрітися з главами трьох Українських Православних Церков для обговорення цього питання, а після утворення спільного організаційного комітету для підготовки Всеукраїнського православного помісного собору делегувати для роботи в ньому своїх представників.

Готовий зустрітися у будь-який зручний для Вас час.

Користуючись нагодою, бажаю Вам сил і натхнення у служінні на благо українському народу. Молюся, щоб Господь і надалі давав Вам мудрість і твердість у відстоюванні національних інтересів України та привів, під Вашим керівництвом, її до перемоги над ворогом.

Закликаю на Вас Боже благословення.

З повагою,

ФІЛАРЕТ

ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ

 І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ

 

20 червня 2022, Київ

 

Поділитися дописом:

Наступна

Україна переможе, бо з нами Бог, - інтерв'ю Патріарха Філарета напередодні відзначення 30-річчя утворення Київського Патріархату

22.06.2022
Пропонуємо Вашій увазі, дорогі браття і сестри, велике інтерв’ю Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета журналісту та громадсько-політичному діячу Ігорю Мосійчуку, яке відбулося напередодні відзначення 30-річчя утворення Української Православної Церкви Київського Патріархату. Поділитися дописом: